Постанова № 63572413, 14.12.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2016 р. Справа№ 910/16299/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Калатай Н.Ф.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Мироновська А.О., довіреність №б/н від 05.07.2016 року,

від відповідача - Шелефост Т.М., довіреність №б/н від 12.12.2016 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги

Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року

у справі №910/16299/16 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК - АНТАРЕС", м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард", м. Київ

про стягнення заборгованості у розмірі 1 107 080 грн. 52 коп. -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СК - АНТАРЕС" подало до господарського суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" про стягнення заборгованості у розмірі 1 107 080 грн. 52 коп.

29.09.2016 року через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" заборгованість у розмірі 995 828 грн. 00 коп., пеню у розмірі 166 491 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 14 235 грн. 08 коп., інфляційні у розмірі 25 059 грн. 71 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 80 000 грн. 00 коп.

19.10.2016 року через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" заборгованість у розмірі 1 104 140 грн. 00 коп., пеню у розмірі 166 491 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 14 235 грн. 08 коп., інфляційні у розмірі 25 059 грн. 71 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 80 000 грн. 00 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК - АНТАРЕС" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК - АНТАРЕС" заборгованість у розмірі 1 104 140 грн. 00 коп., пеню у розмірі 166 491 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 14 171 грн. 46 коп., інфляційні у розмірі 25 059 грн. 71 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 13 098 грн. 64 коп. та судовий збір у розмірі 19 647 грн. 95 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить суд рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2016 у справі № 910/16299/16 скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає про те, що обов'язок оплати у відповідача не настав, оскільки позивачем не надано суду доказів на підтвердження заявленої суми боргу у розмірі 1 104 140, 00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 року у справі №910/16299/16 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року у справі №910/16299/16 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 14.12.2016 року.

В судове засідання, призначене на 14.12.2016 року, з'явились представники позивача та відповідача, надали усні пояснення по суті спору, відповіли на запитання суду.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "СК - АНТАРЕС" (Охоронне агентство) та Публічним акціонерним товариством "Птахогосподарство "Червоний прапор" в особі філії "Птахофабрика "Перше Травня" Публічного акціонерного товариства "Птахогосподарство "Червоний прапор", яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Агрохолдинг Авангард" (Замовник) був укладений договір №01-10-15/2 про надання охоронних послуг (договір). (том 1, а.с. 15-21).

Відповідно до п. 2.1. договору охоронне агентство зобов'язалось забезпечити недоторканість об'єкту охорони, що передається Замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону, а Замовник зобов'язався щомісячно сплачувати Охоронному агентству встановлену цим Договором плату.

Відповідно до п.2.2 Договору об'єкт, який передається під охорону, визначається в дислокації, що є додатком до Договору та його невід'ємною частиною.

Додатком №1 до Договору про надання охоронних послуг №01-10-15/2 від 01.10.2015 року Сторони узгодили дислокацію об'єктів охорони. (том 1, а.с. 22-28).

Пунктом 5.9 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати Замовником вартості послуг Охоронного агентства згідно договору, Замовник зобов'язаний сплатити Охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Згідно з п.7.3 Договору загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 169 092 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ.

У п.7.4 Договору визначено, що оплату щомісячної суми Договору за перший місяць надання послуг здійснюється два рази - до 20 числа звітного місяця і до 10 числа місяця, що слідує за звітним, а в подальшому оплату щомісячної суми Договору здійснюється до 10 числа місяця, що слідує за звітним.

Відповідно до п. 7.5. договору охоронне агентство зобов'язано, за перший місяць надання послуг, надати Замовникові Акти про надання охоронних послуг до 17 числа звітного місяця та до 2 числа місяця, наступного за звітним, а в подальшому до 2 числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов'язаний протягом 5 робочих днів розглянути поданий акт та підписати його або надати заперечення щодо викладеного в Акті. У разі не підписання Замовником Акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином.

Також, 01.01.2016 року сторони уклали додаткову угоду №01-01-16/2 до Договору про надання охоронних послуг №01-10-15/2 від 01.10.2015 року, якою змінили розмір вартості послуг з охорони за один календарний місяць, а саме 175 131, 00 грн. (том 1, а.с. 39).

У п.10.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з 01.10.2015 року і діє до 01.10.2016 року.

В матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками сторін акти приймання - передачі послуг №20 від 31.10.2015 року на суму 169 092 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 237), №22 від 30.11.2015 року на суму 169 092 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 238), №24 від 31.12.2015 року на суму 169 092 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 239), №2 від 31.01.2016 року на суму 175 131 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 50), №5 від 29.02.2016 року на суму 175 131 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 51), №9 від 31.03.2016 року на суму 175 131 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 52), №12 від 30.04.2016 року на суму 175 131 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 53), №15 від 31.05.2016 року на суму 175 131 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 54), №18 від 30.06.2016 року на суму 175 131 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 55), №21 від 31.07.2016 року на суму 175 131 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 94), №27 від 30.09.2016 року на суму 163 053 грн. 00 коп. (том 1, а.с. 236), а загалом на суму в розмірі 1 896 246 грн. 00 коп.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт надання послуг №24 від 31.08.2016 року на суму 175 131 грн. 00 коп., підписаним в односторонньому порядку Позивачем. (том 1, а.с. 95).

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору в частині здійснення оплати наданих позивачем послуг в повному обсязі та у строки, передбачені договором, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Колегією суддів встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, докази повної їх оплати відсутні.

Як вже зазначалось вище, доказами надання послуг за договором є акти надання послуг №20 від 31.10.2015 року, №22 від 30.11.2015 року, №24 від 31.12.2015 року, №2 від 31.01.2016 року, №5 від 29.02.2016 року, №9 від 31.03.2016 року, №12 від 30.04.2016 року, №15 від 31.05.2016 року, №18 від 30.06.2016 року, №21 від 31.07.2016 року, №27 від 30.09.2016 року, які підписані та скріплені печатками сторін без жодних зауважень.

Крім того, в матеріалах справи наявний акт звірки взаєморозрахунків, за період 01.10.2015 року - 05.10.2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (том 2, а.с. 4).

Також, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо Акту надання послуг №24 від 31.08.2016 року на суму 175 131 грн. 00 коп., а саме як вказано у п. 7.5. договору у разі не підписання Замовником Акту протягом встановленого строку та відсутності заперечень щодо викладеного в акті, такі послуги вважаються наданими належним чином. Оскільки вказаний акт не підписаний зі сторони відповідача, а також відсутні з його сторони заперечення щодо вказаного акта то такі послуги вважаються наданими належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобовязання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи невиконання відповідачем умов договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 1 104 140, 00 грн.

Крім того, позивачем, також, заявлено до стягнення з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 19.10.2016 року: 25 059, 71 грн. - інфляційні втрати, 166 491, 00 грн. - пеню, 14 235, 08 грн. - 3 % річних.

Щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів встановила, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме: 3 % річних в розмірі 14 171, 46 грн. за період з 11.11.2015 по 17.09.2016 рік, та інфляційні втрати в розмірі 25 059, 71 грн.

Щодо стягнення пені колегія судді зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 546 та частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Умовами договору, а саме пунктом 5.9 передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати Замовником вартості послуг Охоронного агентства згідно договору, Замовник зобов'язаний сплатити Охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожен день прострочення.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 166 491, 88 грн.

Крім того, позивач просив стягнути витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 80 000, 00 грн.

Згідно з ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статях 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, між між Адвокатським об'єднанням "Група Адвокатів України" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК - АНТАРЕС" (Замовник) 01.07.2016 року було укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2. (том 1, а.с. 106-108).

Відповідно до п. 1.1. якого, Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дав завдання Виконавцеві та зобов'язався оплатити його допомогу, а Виконавець зобов'язався відповідно до завдання надати правову допомогу Замовнику з питань врегулювання дебіторської заборгованості.

Також, було укладено Додаткову угоду №2 від 07.07.2016 року до Договору про надання правової допомоги №01-07/2 від 01.07.2016 року відповідно до якої сторони дійшли згоди, що Замовник в порядку та на умовах, визначених цим Договором, дав завдання Виконавцеві надати правову допомогу по стягненню заборгованості за надані Замовником послуги з ПАТ "Агрохолдинг Авангард", заборгованість у сумі 913 878 грн. 00 коп. Також, було визначено, що за надання допомоги замовник сплачує виконавцеві фіксовану плату - гонорар, який складає 80 000, 00 грн. (том 1, а.с. 109).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Група адвокатів України" (адвокат) було підписано акт наданих послуг від 21.09.2016 року (том 1, а.с. 121).

У матеріалах справи також міститься копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5316, виданого на підставі рішення Київської міської кваліфікаційної комісії адвокатури від 28.09.2012 року №29-65-29. (том 1, а.с. 112).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи адвокат Мироновська А.О. приймала участь у судових засіданнях у якості представника позивача, надавав усні пояснення та відповідні заяви.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (Пункт 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, враховуючи те, що позивачем надано договір про надання правової дороги та підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, зважаючи на наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про кваліфікацію зазначених позивачем судових витрат в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 Господарського процесуального кодексу України.

Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 28 Правил адвокатської етики.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Проте, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують розумність витрат на послуги адвоката.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги предмет позовних вимог, співрозмірність його із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати, та зважаючи на результати вирішення спору у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно зменшив розмір стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 13 098, 64 грн.

Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про часткове задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Агрохолдинг Авангард" на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року у справі №910/16299/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2016 року у справі №910/16299/16 залишити без змін.

3. Справу №910/16299/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Н.Ф. Калатай