Ухвала суду № 63571829, 14.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 р.Справа № 820/4912/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.

при секретарі Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2016р. по справі № 820/4912/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії № 13 Головного управління національної поліції в Харківській області

третя особа Головне управління державної казначейської служби в Харківській області

про визнання незаконним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати рішення атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.08.2016 р., яке полягає в тому, що старший сержант поліції ОСОБА_1, поліцейський сектору реагування патрульної поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню з служб в поліції через службову невідповідність»; визнати незаконним та скасувати наказ № 326 о/с від 09.09.2016 р. т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1, поліцейського сектору реагування патрульної поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області через службову невідповідність; поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області; стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 09.09.2016 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2016р. по справі № 820/4912/16 позовні вимоги задоволено частково: скасовано рішення (висновок) атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Харківській області від 25.08.2016 р., яке полягає в тому, що старший сержант поліції ОСОБА_1, поліцейський сектору реагування патрульної поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність»; скасований наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.09.2016 р. № 326 о/с в частині звільнення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновити старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 09.09.2016 р.; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (вул. Серцівська, 6, м. Харків, 61000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.09.2016 р. по 07.11.2016 р. (41 робочий день) у сумі 6883 (шість тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 90 коп. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині поновлення старшого сержанта поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 09.09.2016 р. Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, 5, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (вул. Серцівська, 6, м. Харків, 61000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 09.09.2016 р. по 07.11.2016 р. в межах суми стягнення за один місяць (21 робочий день) в сумі 3525 (три тисячі п'ятсот двадцять п'ять) грн. 90 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області, не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2016р. по справі № 820/4912/16 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом № 22 о/с від 07.11.2015 р. відповідно до п. 9 та п. 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та встановлення посадових окладів відповідно до штатного розпису з 07.11.2015 р., у т.ч. ОСОБА_1, який мав спеціальне звання «прапорщик міліції», поліцейським Чугуївського відділу поліції (м. Чугуїв) Головного управління Національної поліції в Харківській області, з присвоєнням спеціального звання «старший сержант поліції» (підстава - заява ОСОБА_1 від 07.11.2015 р.). Відповідно до наказу № 46 о/с від 11.02.2016 р., у зв'язку із реорганізацією, на підставі наказів Національної поліції України від 25.01.2016 р. № 61, Головного управління Національної поліції в Харківській області від 29.01.2016 р. № 54 та відповідно до ст. ст. 65, 68 Закону України «Про Національну поліцію» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 призначено поліцейським сектору реагування патрульної поліції.

Наказом Національної поліції України від 12.02.2016 р. № 102, з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, керуючись ст. 57 Закону України «Про національну поліцію України» та вимогами Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженою наказом МВС від 17.11.2015 р. № 1465, призначено проведення атестації поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області.

На підставі вищезазначеного наказу проведено атестацію позивача - старшого сержанта поліції ОСОБА_1, що підтверджує відповідний атестаційний лист.

Судом першої інстанції також встановлено, що за висновком прямого керівника від 22.06.2016 р., старший сержант поліції ОСОБА_1 займаній посаді відповідає. Водночас, згідно з висновком атестаційної комісії № 13 ГУНП в Харківській області від 25.08.2016 р., останній займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Згідно наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області по особовому складу № 326 о/с від 09.09.2016 р. за наслідками проведеної атестації позивача звільнено згідно з Законом України «Про Національну поліцію» за п. 5 ч. 1 ст. 77 (через службову невідповідність) з посади поліцейського сектору реагування патрульної поліції Чугуївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області на підставі висновку атестаційної комісії ГУ № 13 від 25.08.2016 р.

Не погодившись з рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачами не наведено наявності підстав, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» для проведення атестації позивача, а також, не надано доказів, які б підтверджували, що щодо позивача виявлено ознаки службової невідповідності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що згідно атестаційного листа, а саме висновку прямого керівника - позивач «займані посаді відповідає». За 25 років служби має одне дисциплінарне стягнення у 2012 році і більше порушень не допускав, в службовій діяльності обачний, має необхідний фаховий рівень для виконання службових обовязків та має достатні показники в роботі, фізично розвинутий добре, табельною зброєю та спецзасобами володію добре, здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі служби. За результатами тестування позивач отримав 55 балів, а саме: загальні навички -24, професійні - 33.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що саме комісії уповноважені вивчати матеріали, зібрані на поліцейського, приймати рішення про проведення з поліцейським співбесіди, вживати відповідні організаційні заходи з цього приводу та за результатами атестування приймати одне з рішень, наведених у п. 15 IV Інструкції.

Згідно п. 18 розділу IV Інструкції атестаційні комісії, приймають рішення більшістю голосів присутніх на засіданні членів атестаційної комісії, з певною свободою розсуду, коли обирається з декількох юридично допустимих рішень, визначених у п. 15 розділу IV Інструкції, те, яке комісія вважає кращим за даних обставин.

Вказане, на думку апелянта, свідчить про наявність в атестаційних комісій дискреційних повноважень при прийнятті рішень за результатами атестування поліцейських на підставі всебічного розгляду зібраних матеріалів на особу та проведення з ним співбесіди.

Також в доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що судом не взято до уваги, що згідно атестаційного листа позивач зарекомендував себе з посереднього боку, потребує постійного котрою та нагадувань зі сторони керівництва під час виконання своїх функціональних обовязків, недостатньо працює над підвищення своєї професійної майстерності і загальноосвітнього рівня, на критику реагує не завжди правильно та не робить належні висновки. Така характеристика позивача підтверджується і результатами тестування і результатами співбесіди. Вказані низькі бали свідчать про відсутність теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості. Під час проведення співбесіди позивач не відповів на поставлені питання, що стосувались його професійної діяльності,показав низький рівень професійної підготовки, низький рівень мотивації до роботи, а також має низькі результати з професійної та фізичної підготовки, що відображено в інформаційній довідці.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри.

Атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України.

В той же час, порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової карєри, визначається Інструкцією про порядок проведення атестування поліцейських, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.11.2015 р. № 1465 (далі Інструкція № 1465).

Враховуючи наведені вище норми права, колегія суддів зазначає, що включення до списку поліцейських, які підлягають атестації та проведення атестації можливе лише за наявності підстав, визначених ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Разом з тим, відповідачем не доведено наявності підстав проведення атестації щодо позивача у відповідності до вимог ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки відповідачем не надано доказів щодо вирішення відносно позивача питання про призначення його на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду або наявність підстав для його звільнення. Сам по собі факт реєстрації позивача на сайті в єдиній телекомунікаційній мережі МВС не є безумовною підставою для проведення атестації щодо цієї особи, оскільки така підстава Законом України «Про Національну поліцію» не передбачена. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що однією з гарантій незалежності поліцейського є проходження атестації щодо відповідності його займаній посаді виключно з підстав, визначених законом.

Також колегія суддів зазначає, що атестація поліцейських є індивідуальним заходом, який здійснюється з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри при призначенні на вищу посаду, переміщення на нижчу, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність конкретного поліцейського.

Відповідно до п. 9-12 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено проведення атестації усіх без будь-яких виключень працівників поліції, які перейшли на службу за переводом з органів міліції, як передумову їх прийняття на службу в Національну поліцію чи зайняття ними конкретних посад, а положеннями ч. 1 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» взагалі не передбачено проходження поліцейськими так званих планових атестацій, для підтвердження ними відповідності займаним посадам.

Крім того, колегія суддів зазначає, що наказом № 22 о/с від 07.11.2015 р. відповідно до п. 9 та п. 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено прибулих з Міністерства внутрішніх справ з присвоєнням спеціальних звань поліції в порядку переатестування та встановлення посадових окладів відповідно до штатного розпису з 07.11.2015 р., у т.ч. ОСОБА_1, який мав спеціальне звання «прапорщик міліції», поліцейським Чугуївського відділу поліції (м. Чугуїв) Головного управління Національної поліції в Харківській області, з присвоєнням спеціального звання «старший сержант поліції» (підстава - заява ОСОБА_1 від 07.11.2015 р.).

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію», призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків. Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Відповідно до п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно з п. 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином, колегія суддів вважає, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. В свою чергу, Законом України «Про Національну поліцію», не передбачено процедури переатестації та не встановлено додаткових підстав для атестації осіб, які були призначені на службу в поліції зі служби в міліції.

Відповідачем, на якого в силу приписів ч. 2 ст. 71 КАС України, покладений обов'язок доказування, не доведено, що позивач підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення його атестації, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності.

Враховуючи, що проведення атестування позивача було здійснене з порушенням вимог чинного законодавства, то всі наслідки таких дій є незаконними, а тому прийнятий за наслідками проведення атестації висновок, оскаржуваний наказ про звільнення позивача підлягають скасуванню як такі, що прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта щодо втручання суду в дискреційні функції колегіального органу атестаційної комісії, оскільки завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) спірних рішень з огляду на критерії, які зазначені у ч. 3 ст. 2 КАС України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого ст. 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п. 28 розділу IV Інструкції № 1465 передбачено, що керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, атестаційні комісії в даному випадку є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, визначені Інструкцією № 1465, прийнятою на підставі ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію». Їх рішення у формі висновку про те, що особа не відповідає займаній посаді і підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність та особа не відповідає займаній посаді і підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність є обов'язковими для керівників поліції, яким надано право призначення на посаду поліцейського та звільнення з посади або зі служби в поліції. Такий керівник в цих випадках зобов'язаний протягом 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з відповідними висновками забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу. Тобто, керівник в цих випадках не має власних дискреційних повноважень, а саме сукупності прав і обов'язків, що дають можливість діяти на власний розсуд у межах закону. За таких обставин, рішення комісії набуває статусу обов'язкового, а тому у відносинах проходження публічної служби набирає статусу рішення суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, суд у наведеній категорії справ має право і зобовязаний перевірити обґрунтованість оскарженого рішення (висновку) атестаційної комісії.

Це узгоджується з передбаченим п. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п. 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 р. у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY).

При цьому стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх обєктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31.07.2008 р. у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» (CASE OF DRUЋSTEVNН ZБLOЋNA PRIA AND OTHERS v. THE CZECH REPUBLIC); п. 157 рішення від 21.07.2011 р. у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 44 рішення від 22.11.1995 р. у справі «Брайєн проти Обєднаного Королівства» (CASE OF BRYAN v. THE UNITED KINGDOM); п. 156-157, 159 рішення від 21.07.2011 р. у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS); п. 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 08.03.1994 р. у справі «ISKCON та 8 інших проти Обєднаного Королівства» (ISKCON and 8 Others against the United Kingdom); п. 47-56 рішення від 02.12. 2010 р. у справі «Путтер проти Болгарії» (CASE OF PUTTER v. BULGARIA).

ОСОБА_2 № 580-VIII, ні Інструкція № 1465 не наділяють членів атестаційних комісій правом вирішувати питання можливості перебування особи на службі в поліції виключно на підставі власного, суб'єктивного її сприйняття, оскільки такий підхід до оцінювання може призвести до прийняття необ'єктивних, необґрунтованих і, як наслідок, неправомірних рішень. Будь-який орган державної влади зобов'язаний Конституцією України діяти виключно у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Неухильне виконання цієї норми Основного Закону держави є гарантією дотримання принципу верховенства права та положень, закріплених в Європейській конвенції про захист прав та основоположних свобод людини.

В даному випадку, саме суд має усі передбачені законодавством повноваження щодо перевірки, надання оцінки прийнятим рішенням, вчиненим діям субєкта владних повноважень, під час здійснення таким субєктом владних управлінських функцій. При вирішення спору, суд першої інстанції жодним чином при наданні оцінки характеру спірних правовідносин та встановлюючи в достатньому обсязі фактичних обставин справи, не втрутився в дискреційні функції атестаційної комісії та не підмінив їх.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу того, що судом безпідставно нарахована позивачеві конкретна сума грошового забезпечення, оскільки судом не враховано конституційного обовязку кожного громадянина сплачувати податки та збори, колегія суддів зазначає наступне.

В доводах апеляційної скарги відповідач по справі зазначив, що суд має право лише зобовязати відповідача виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, але ніяк не стягувати грошове забезпечення, оскільки це суперечить повноваженням адміністративного суду та звільняє позивача від сплати податків та зборів, а саме ЄСВ та військового збору, що повинні утримуватись роботодавцем в обовязковому порядку з грошового забезпечення.

За приписами абз. 3 п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р., усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зазначена позиція узгоджується з висновком ВСУ, викладеним в абз. 6 п. 6 постанови Пленуму від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції правильно розрахована сума грошового забезпечення, яка підлягає стягненню на користь позивача, а утримання податку й інших обовязкових платежів повинно здійснюватися роботодавцем при здійсненні виплати цієї суми.

Враховуючи те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2016р. по справі № 820/4912/16 прийнята з дотриманням норм матеріального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2016р. по справі № 820/4912/16 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2016р. по справі № 820/4912/16 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Атестаційної комісії № 13 Головного управління національної поліції в Харківській області третя особа Головне управління державної казначейської служби в Харківській області про визнання незаконним та скасування рішення і наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19.12.2016 року.