УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.12.2016 р.Справа № 638/1723/16-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді Бартош Н.С.,
Суддів: Присяжнюк О.В., Русанова В.Б.
при секретарі Дудка О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.02.2016р. по справі № 638/1723/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Виконавчого комітету Харківської міської ради
про визнання недійсним п. 8 переліку Додатків до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом, в якому просив: визнати недійсним п. 8 переліку Додатків до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р. про внесення капітальної будівлі літ. «А-1» загальною площею 217,1 кв.м. по вул. Полтавський Шлях, 149 в м. Харків, яка належить позивачу на праві власності; зобовязати Виконавчий комітет Харківської міської ради виключити із п. 8 переліку Додатків до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р. нежитлове приміщення літ. «А-1» з логотипами «Металлопластиковые окна» «Ателье бытовых услуг». Також позивачем заявлене клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.02.2016р. по справі № 638/1723/16-а клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення, а позовну заяву залишено без розгляду.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.02.2016р. по справі № 638/1723/16-а та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач в письмових запереченнях зазначив, що у випадку оскарження нормативно-правового акту строк звернення до суду починається з дня його офіційного опублікування. Оспорюване рішення опубліковано в офіційному друкованому виданні Харківської міської ради газеті «Харьковские известия» від 09.05.2013 р. За таких обставин позивачем порушено шестимісячний строк звернення до суду.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства, у якому просить поновити строк на звернення до суду з адміністративним позовом та визнати недійсним п. 8 переліку Додатків до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від. 24.04.2013 р.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.11.2015 р. аналогічний адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду, оскільки ним пропущений строк звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 99 КАС України. Ухвала оскаржена не була і зазначену ухвалу позивач отримав особисто 30.11.2015 р., тому саме з цього часу необхідно відраховувати місячний строк для звернення до адміністративного суду. В свою чергу, вдруге до суду позивач звернувся 27.01.2016 р.
На підставі наведеного вище, судом першої інстанції зроблений висновок, що позивач, пропустив строк звернення до суду та доказів поважності причин пропуску не надано.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлених цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, згідно положень вказаної статті - початок перебігу строку звернення до суду безпосередньо пов'язане з часом коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Таким чином суд приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду після відкриття провадження, повинен особливо ретельно встановлювати обставини, які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та «добросовісність» заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою, яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання «незаконної вигоди», уникнення відповідальності, тощо.
Зі змісту наведених норм слідує, що суд самостійно повинен перевірити чи пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску.
При цьому, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.
Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Іліан проти Туреччини» слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.
Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти розуміється вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.
Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України є свого роду «фільтром», який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору в межах даної справи є скасування рішення органу місцевого самоврядування та зобовязання його вчинити певні дії.
В рішенні суду першої інстанції вказано, що згідно з положеннями ч. 5 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення субєкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.
Разом з тим, судом першої інстанції не зазначено підстав для застосування ним положень саме ч. 5 ст. 99 КАС України, а не ч. 2 цієї статті, оскільки не кожне рішення суб'єкта владних повноважень є підставою для вимог про стягнення грошових коштів, що свідчить про те, що в даному випадку для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним п. 8 переліку Додатків до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р. встановлений шестимісячний строк і цей строк повинен обчислювати із дня коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, колегія суддів зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
При зверненні до суду першої інстанції позивач по справі зазначив, що перелік Додатків до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р. був отриманий позивачем разом із копією цього рішення, яка була надана позивачу 16.10.2015 р. на його запит до Департаменту діловодства Виконавчого комітету Харківської міської ради та після отримання цієї копії позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із відповідною позовною заявою про скасування п. 8 переліку Додатків до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради № 258 від 24.04.2013 р. Разом з тим, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 р. позовна заява повернута у звязку з непідсудністю її окружному адміністративному суду.
Після отримання зазначеної ухвали позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова із аналогічною позовною заявою, але ухвалою суду від 10.11.2015 р. позовна заява повернута та позивачу розяснено, що справа підсудна Дзержинському районному суду м. Харкова. У звязку з цим, позивач подав аналогічну позовному заяву до Дзержинського районного суду, але ухвалою від 26.11.2015 р. позовну заяву залишено без розгляду.
Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно до ч. 4 ст. 6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.
Оскільки судом першої інстанції не надавалося оцінки наведеним вище обставинам, не вияснено коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права та помилково застосовано до спірних правовідносин положення ч. 5 ст. 99 КАС України, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду є передчасним.
Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до безпідставного залишення позовної заяви без розгляду.
Враховуючи те, що ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.02.2016р. по справі № 638/1723/16-а прийнята з порушенням норм матеріального права, вона підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.02.2016р. по справі № 638/1723/16-а задовольнити.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.02.2016р. по справі № 638/1723/16-а скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61052, ІПН НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду у розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) 00 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4
Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 19.12.2016 року.
Судове рішення № 63571760, Харківський апеляційний адміністративний суд було прийнято 14.12.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 638/1723/16-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: