Ухвала суду № 63570891, 14.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1[1]

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого - судді Юрдиги О.С.

суддів Сітайло О.М., Мельника В.В.

при секретарях Лучко Ю.І., Сірої О.Г., Лашевич О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва матеріали кримінального провадження №12016100040006584 відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 11 липня 2016 року,

за участю сторін у кримінальному провадженні:

прокурора Горбаня В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначено йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у вигляді 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти про зміну місця проживання кримінально-виконавчу інспекцію, періодично з`являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у виді застави залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Вирішено питання речових доказів.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеність вини ОСОБА_1 та кваліфікацію дій, просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.

Вирок суду вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, оскільки суд незаконно застосував до обвинуваченого ст.75 КК України.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що судом при визначенні виду та міри покарання не дотримано вимог ст.65 КК України, зокрема, не надано належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, та конкретним обставинам кримінального провадження, оскільки злочин вчинено щодо особи похилого віку, не враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення корисливого злочину та відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі. З огляду на вказані обставини, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого без його ізоляції від суспільства є неможливим.

Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_1 11 травня 2016 року, близько 14 години 00 хвилин, знаходячись біля зупинки громадського транспорту «вулиця Тампере» у м.Києві, звернув увагу на раніше незнайому ОСОБА_2, прослідкував за нею до під'їзду №2 будинку АДРЕСА_3, зайшов у вказаний під'їзд за потерпілою та з метою подолання її волі до опору, завдав ОСОБА_2 два удари кулаком в обличчя, застосувавши тим самим насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, після чого рукою зірвав з шиї потерпілої золотий ланцюжок, вартістю 10000 гривень, з хрестиком, вартістю 2500 гривень, а всього на загальну суму 12500 гривень. Після цього, ОСОБА_1 з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи №1233 від 12 травня 2016 року потерпілій ОСОБА_2 заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Заслухавши суддю доповідача, доводи прокурора про підтримання апеляційної скарги, обвинуваченого ОСОБА_1, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважає вирок суду законним, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у пред`явленому йому обвинуваченні, а саме у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежі), поєднаному із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої, що передбачено ч. 2 ст. 186 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються перевіреними судом першої інстанції доказами щодо обставин та підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності, які не заперечувалися також і обвинуваченим, досліджувалися судом за його згодою та згодою інших учасників судового процесу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

При цьому, суд першої інстанції, з'ясувавши правильне розуміння ОСОБА_1 та іншими учасниками кримінального провадження змісту фактичних обставин справи за відсутністю сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, в тому числі і обвинуваченого, який повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, роз'яснив всім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні цього питання колегією суддів не встановлено. Будь-яких заперечень щодо правильності встановлення такого порядку розгляду справи судом першої інстанції не надано і у суді апеляційної інстанції, а тому доведеність винуватості обвинуваченого та юридична оцінка його злочинних дій відповідно до положень ст. 404 КПК Українине є предметом апеляційного розгляду.

Дії ОСОБА_1 за вказаними ознаками вірно кваліфіковані ч. 2 ст. 186 КК України.

Що стосується доводів викладених в апеляційній скарзі прокурора про невідповідність покарання призначеного ОСОБА_1 ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, то на думку колегії суддів, вони заслуговують на увагу.

У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та роз'яснень, наведених у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання в кожному конкретному випадку, суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Проте, суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України не дотримався вказаних вимог кримінального закону та призначив йому покарання, яке є недостатнім для його виправлення.

Відповідно до вимог ст.75 КК України при вирішенні питання про можливість виправлення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суду належить врахувати не лише тяжкість злочину, особу винного, а й інші обставини, які дають підстави вважати, що виправлення винної особи буде можливим без реального позбавлення волі.

Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі та звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням суд послався на те, що ОСОБА_1 працює неофіційно, за місцем проживання характеризується позитивно, вину у вчиненому визнав, у судовому засіданні засудив свої протиправні дії, майно повернуто потерпілій, яка відповідно до поданої суду розписки претензій майнового характеру до ОСОБА_1 немає, встановивши щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку як обставини, що пом`якшують покарання, а також рецидив злочинів та вчинення злочину щодо особи похилого віку як обставини, що обтяжують покарання.

Разом з тим, суд не дав належної оцінки ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до категорії тяжких злочинів, відношенню обвинуваченого до скоєного, який раніше судимий за вчинення корисливого злочину та відбував реальне покарання в місцях позбавлення волі та не зробивши для себе правильних висновків ОСОБА_1 вчинив новий злочин проти власності.

Суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання ( п.4 ч.1 ст. 420 КПК України).

За таких обставин, колегія суддів уважає, що у суду першої інстанції, не було підстав для висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 без відбування покарання у виді позбавлення волі, а тому вирок суду в частині застосування положень ст. 75 КК України підлягає скасуванню з постановлення апеляційним судом нового вироку, за яким обвинувачений має відбувати реально призначене йому за вироком суду першої інстанції покарання.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 слід рахувати з моменту приведення до виконання вироку апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 414, 420, 424 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити частково.

Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року постановлений щодо ОСОБА_1 - скасувати в частині звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Постановити новий вирок, яким вважати ОСОБА_1 засудженим вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 11 липня 2016 року за ч. 2 ст. 186 КК України КК України на чотири роки позбавлення волі.

В решті вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

Вирок може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Судді:

О.С. Юрдига О.М. Сітайло В.В. Мельник