Ухвала суду № 63570048, 20.12.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 683/2047/16-ц

Провадження № 22-ц/792/2400/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.,

суддів Пєнти І.В., Талалай О.І.

секретар Філіпчук О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду від 30 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Сербинівської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_1 вказував, що 15.10.2005 року між ним та СГК «Левківський» в особі голови правління ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу будівлі млина, відповідно до якого позивач сплатив СГК «Лемківський» 15000 грн. за будівлю млина та користується ним до цього часу. ОСОБА_1 зазначає, що на протязі року після укладення договору купівлі продажу СГК «Левківський» мав підготувати пакет документів для нотаріального оформлення договору, однак ці дії проведені не були. Позивач зазначає, що виконкомом Сербинівської сільської ради 20.09.2012 року прийнято рішення про оформлення права власності на приміщення млина, однак на підставі цього документу ОСОБА_1 не може зареєструвати своє право власності на вказану будівлю. Позивач вказує, що він відкрито, безперервно володіє та користується будівлею млина понад 10 років, тому і просить суд постановити рішення, яким визнати за ним право власності на це майно за набувальною давністю.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду від 30 листопада 2016 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено норми матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що володіє будівлею млина добросовісно, безперервно та відкрито більше 10 років, а тому має право на визнання за ним права власності на зазначене майно за набувальною давністю. Цей млин нікому не належить та ніким не було заявлено до нього вимог щодо повернення вказаного нерухомого майна, а тому суд дійшов неправильного висновку щодо відмови у позові. Враховуючи викладене, апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задоволити позов в повному обсязі.

Учасники процесу до суду не з»явилися. Апелянт направив заяву щодо розгляду справи у його відсутності, відповідач про причини неявки суд не повідомив, хоча про день і час розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 1, ч. 1 та ч. 2 ст. 307 і ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом вірно зясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що 15.10.2005 року між ОСОБА_1 та СГК «Левківський» Старокостянтинівського району в особі голови правління ОСОБА_2 в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбав будівлю млина, що по вул. Леніна, 1/1 в с. Калинівка, Старокостянтинівського району, сплативши 15000 грн. Факт укладення цього договору та отримання грошових коштів сторонами в судовому засіданні не оспорювалися, однак цей договір купівлі продажу ноторіально не посвідчений, державна реєстрація його не проведена.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вірно виходив з того, що договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.10.2005 року є неукладеним. І позивач достеменно знав, що правовстановлюючі документи на будівлю млина не існували, і право власності на це майно в установленому законом порядку за СГК «Левківський» Старокостянтинівського району станом на 15.10.2005 року зареєстроване не було, а тому суд прийшов до вірного висновку, що позов щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на будівлю млина за набувальною давністю є безпідставним та недоведеним.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, в редакції що була чинна на час виникнення спірних правовідносин договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в п.13 пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2ст. 220 ЦКне застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей210та640 ЦКпов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, або рухомим майном протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. (ч.1 ст. 344 ЦК України).

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст. 344 ЦК України право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною даністю, з моменту державної реєстрації.

Як слідує із роз»яснень, що викладені в п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановленоЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344ЦК).

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Оцінюючи доводи апелянта про те, що з жовтня 2005 року він добросовісно відкрито та безперервно володіє будівлею млина, а тому є підстави для визнання за ним права власності за набувальною давністю, колегія суддів вважає їх є недоведеними, виходячи із слідуючого.

Відповідно до роз»яснень, що викладені в п. 25 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Встановлено, що апелянтом та його представником як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст. 58, 59 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 добросовісно володіє будівлею млина з 2005 року по час звернення до суду.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 було відомо про відсутність у СГК «Левківський» на час укладення договору купівлі - продажу млина 15.10.2005 року правовстановлюючих документів на предмет продажу і між сторонами існувала домовленість про послідуюче нотаріальне посвідчення договору купівлі продажу після підготовки відповідного пакету документів. Тому суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), з урахуванням нормст. 344 ЦК України, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 313315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Старокостянтинівського районного суду від 30 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. Пєнта

(підпис) ОСОБА_3

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду ОСОБА_4

____________ Головуючий у першій інстанції ОСОБА_5 Справа № 22ц/792/2400/16

Доповідач Корніюк А.П. Категорія № 8