Постанова № 63566371, 07.12.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УКРАЇНА

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

____________

Справа №521/13997/16-а

Номер провадження №2-а/521/304/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 грудня 2016 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

судді - Маркарової С.В.

за участю секретаря судового засідання - Славової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну позовну заяву ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.08.2016 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси, в якому просив:

- визнати неправомірним рішення відповідача від 02.08.2016 року щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов'язати відповідача здійснити розрахунок та призначення пенсії позивачу з 12.07.2016 року в порядку ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.01.2007 року в розмірі 90% від середнього заробітку без обмежень граничного розміру на підставі наданих документів та довідки прокуратурою Одеської області від 11.07.2016 року №532.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 послався на те, що 12.07.2016 року звернувся до УПФУ у Малиновському районі м. Одеси із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 789-ХІІ (в редакції Закону від 01.01.2007 року).

Рішенням УПФУ у Малиновському районі м. Одеси від 02.08.2016 року № 3866 у призначенні пенсії відмовлено.

При прийнятті рішенння відповідач виходив з п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, за яким положення ст. 50-1 Закон України «Про прокуратуру», які визначали право на призначення пенсії працівникам прокуратури втратили чинність, а також з положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року, за яким діє нова редакція Закону України «Про прокуратуру», яка встановлює певні умови для призначенння пенсії за стажем роботи, який у ОСОБА_2 відсутній.

Звертаючись до суду, позивач, однак, стверджував, що до виниклих правовідносин має бути застосована попередня редакція, а саме ст. 50-1 Закон України «Про прокуратуру», відповідно, рішенння відповідача є неправомірним та він має право на призначення пенсії з 12.07.2016 року відповідно цієї статті в редакції від 01.01.2007 року в розмірі 90% від середнього заробітку, без обмежень граничного розміру, на підставі наданих документів та довідки виданої прокуратурою Одеської області від 11.07.2016 року №532.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є працівником прокуратури Одеської області.

12.07.2016 року він звернувся із заявою до управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси про призначенння пенсії за вислугу років.

Пенсію позивач просив призначити відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» 789-ХІІ в редакції Закону від 01.01.2007 року.

02.08.2016 УПФУ у Малиновському районі м. Одеси своїм рішенням відмовило ОСОБА_2 у призначенні пенсії.

При прийнятті рішення пенсійний фонд виходив з п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року, за якими положення ст. 50-1 Закон України «Про прокуратуру», які визначали право на призначення пенсії працівникам прокуратури, втратили чинність.

При вирішенні спору судом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами в момент звернення позивача до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії, що відповідає Постанові Правлінння Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції від 30.07.2015 року.

Так, на момент звернення ОСОБА_2 до УПФУ у Малиновському районі м. Одеси з заявою про призначення йому пенсії за вислугу років Закон України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 01.01.2007 року на підставі підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно, до виниклих правовідносин має застосовуватися ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, яка надає право на призначення пенсії за вислугу років при наявності певного загального стажу, до якого входить стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року, вислуги років не менше ніж 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Поряд із тим, на момент звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії позивач мав загальний стаж роботи 21 рік 3 місяці 20 днів, в тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури 17 років 6 місяців 20 днів.

Зазначені обставини підтверджуються трудовою книжкою ОСОБА_2 серії НОМЕР_1, сторонами не оспорюються.

При вирішеннні спору суд виходить з того, що прикінцеві та перехідні положення Закону № 1697-VII від 14.10.2014 року «Про прокуратуру» не містять положення стосовно збереження за прокурорами, які були призначені на відповідну прокурорську посаду до набрання чинності цим Законом, права на отримання пенсії за вислугу років відповідно до законодавства, що діяло до дня набрання чинності Законом № 1697-VII від 14.10.2014 року.

Згідно із ст. 147 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Положення Закону № 1697-VII від 14.10.2014 року щодо визначення права прокурора на отримання пенсії з вислугу років не визнані неконституційними, також відносно них відсутнє офіційне тлумачення Конституційного Суду України.

Крім того, суд враховує п. 2.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011, за яким передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави (пункт).

Зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012).

Аналогічний підхід до зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги було застосовано Верховним Судом України у постанові від 01 листопада 2016 року по справі № 21-1425а16.

Враховуючи викладене, посилання позивача на те, що порядок його пенсійного забезпечення визначається відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 01.01.2007 року є необґрунтованими, а для набуття права на пенсійне забезпечення за вислугу років станом на 12.07.2016 рік, тобто на час звернення позивача із заявою про призначення пенсії, стаж позивача мав становити 22 роки 6 місяців, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

Відповідно до ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року визначена робота на яких посадах зараховується до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею.

З копії трудової книжки позивача вбачається, що станом на 12.07.2016 рік позивач має заагальний стаж роботи 21 рік 3 місяці 20 днів.

Таким чином, станом на 12.07.2016 рік вислуга років позивача є недостатньою для призначення йому пенсії за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року.

З урахуванням вивищезазначеного суд вважає, що вимоги позивача про визнання неправомірним рішення Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси від 02.08.2016 року щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років є безпідставними, оспорюване рішення прийнято відповідачем в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення, вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити розрахунок та призначення йому пенсії з 12.07.2016 року відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції закону від 01.01.2007 року в розмірі 90% від середнього заробітку, без обмежень граничного розміру, на підставі наданих документів та довідки виданої прокуратурою Одеської області від 11.07.2016 року №532 задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 11, 13, 159-163, 183-2 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення постанови шляхом подачі через Малиновський районний суд м. Одеси апеляційної скарги.

Суддя С.В. Маркарова