Ухвала суду № 63566083, 07.12.2016, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/12187/15-ц

Провадження № 4-с/520/155/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Маценко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на дії ОСОБА_2 державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 щодо визнання бездіяльності неправомірною та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_1, відповідно до якої просить визнати дії головного державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчих листів Київського районного суду м. Одеси №520/12187/15-ц від 05.09.2016, такими, які не відповідають Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 зі змінами; визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3, що виражена в затягуванні розгляду заяви про виконання судового рішення, такою, що не відповідає Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 зі змінами; визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №52533415 від 04.10.2016 винесену головним державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3; зобовязати головного державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 зі змінами шляхом скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №52533415 від 04.10.2016; зобовязати головного державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 зі змінами, а саме продовжити розгляд заяви від 05.09.2016 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих листів Київського районного суду м. Одеси №520/12187/15-ц від 05.09.2016, поданих ОСОБА_1 та зареєстрованих в Голосіївському РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначено, що на виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2016 та рішення Апеляційного суду Одеської області від 28.07.2016 у цивільній справі №520/12187/15-ц за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія», код 22945712, ОСОБА_6 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП, видано виконавчі листи №520/12187/15-ц від 05.09.2016 про стягнення з ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія», код 22945712 на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування матеріальних збитків в сумі 14722 грн. 91 коп., інфляційні втрати в сумі 8798 грн. 13 коп., пеню в сумі 8927 грн. 59 коп., 3% річних в сумі 618 грн. 00 коп., а всього 33066,63 грн. та судові витрати в сумі 452 грн. 47 коп.

07.09.2016 виконавчі листи були надіслані поштою до Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві за місцем розташування боржника - ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія», код 22945712, які були отримані посадовою особою лише 28.09.2016.

04.10.2016 головний державний виконавець Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 винесла постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №52533415 щодо стягнення з боржника страхового відшкодування матеріальних збитків в сумі 14722 грн. 91 коп., інфляційні втрати в сумі 8798 грн. 13 коп., пеню в сумі 8927 грн. 59 коп., 3% річних в сумі 618 грн. 00 коп., а всього 33066,63 грн. та судові витрати в сумі 452 грн. 47 коп.

Скаржник зазначив, що підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження державний виконавець послався п. 3.4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про відкриття виконавчого провадження. Тому, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 зі змінами винесена постанова про відмову у відкритті провадження. Вказану постанову та оригінали виконавчих документів скаржником були отримані поштою 01.11.2016.

Не погоджуючись з вказаною постановою скаржник звернувся до суду із зазначеною скаргою.

Скаржник в судове засідання не зявився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Від нього надійшла заява про розгляд скарги без його участі, скаргу підтримує в повному обсязі та просив її задовольнити.

У судове засідання державний виконавець не зявився, про дату, час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 15.02.2016 позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_4 задоволені. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", ЄДРПОУ 22945712 на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, та ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, суму матеріальної шкоди у розмірі 33066,63 грн. /тридцять три тисячі шістдесят шість гривень 63 копійки/ в солідарному порядку. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 2 500,00 грн. /дві тисячі пятсот гривень/. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, моральну шкоду у розмірі 2 500,00 грн. /дві тисячі пятсот гривень/. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, та ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, матеріальну шкоду у вигляді витрат на експертне дослідження у розмірі 350,00 грн. /триста пятдесят гривень/ в солідарному порядку. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, та ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_2, судовий збір у розмірі 794,80 грн. /сімсот девяносто чотири гривні 80 копійок/ у рівних частках.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 28.07.2016 апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про відшкодування матеріальних збитків, стягнення інфляційних втрат, пені, 3% річних та в частині розподілу судових витрат змінено, в частині позовних вимог ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування матеріальних збитків, стягнення інфляційних втрат, пені, 3% річних задоволено частково. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування матеріальних збитків, стягнення інфляційних втрат, пені, 3% річних відмовлено. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) страхове відшкодування матеріальних збитків в сумі 14722 грн. 91 коп., інфляційні втрати в сумі 8798 грн. 13 коп., пеню в сумі 8927 грн. 59 коп., 3% річних в сумі 618 грн. 00 коп., а всього 33066,63 грн. Стягнуто з приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 452 грн. 47 коп.

05.09.2016 Київським районним судом м. Одеси були видані ОСОБА_1 виконавчі листи по справі №520/12187/15-ц.

07.09.2016 ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві була надіслана заява, відповідно до якої просив прийняти до виконання виконавчі листи та відкрити виконавче провадження за місцем знаходження боржника ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія», код 22945712, що підтверджується копією фіскального чеку.

04 жовтня 2016 року головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Київі ОСОБА_3, була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження. Як на підставу відмови у відкритті виконавчого провадження №52533415 державний виконавець послався п. 3.4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про відкриття виконавчого провадженнята на п.8 ч.1ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи оцінку обґрунтованості вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 124 Конституції Українисудове рішення є обовязковим для виконання на всій території України.

Згідност. 14 ЦПК Українисудові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких, надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаєЗакон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІV(далі - Закон №606-ХІV).

Відповідно дост. 1 Закону №606-ХІVвиконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьомуЗаконі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цимЗаконом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2статті 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів із примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконати рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 19 Конституції Українивизначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно дост. 19 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного встатті 17 цього Закону, серед іншого, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що 07.09.2016 ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві була надіслана заява, відповідно до якої просив прийняти до виконання виконавчі листи та відкрити виконавче провадження за місцем знаходження боржника ОСОБА_5 «Українська транспортна страхова компанія», код 22945712, що підтверджується копією фіскального чеку.

04 жовтня 2016 року державним головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Київі ОСОБА_3 була винесена постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження №52533415.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, прийнята вона з підстав того, що у відповідності до п.3.4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про відкриття виконавчого провадження.

Згідност. 26 Закону №606-ХІVдержавний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного устатті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленомузакономпорядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченимстаттею 18 цього Закону; 6 1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбаченихзакономобставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Зважаючи, що перелік підстав, за наявності яких державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження є вичерпним, враховуючи, що під час розгляду та вирішення даної справи судом встановлено відсутність підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст.26 Закону №606-ХІV, оскільки державний виконавець посилається на порушення вимог Інструкції з організації примусового виконання рішень, в той час якзакономпередбачена підстава - наявності іншихпередбаченихзакономобставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

При цьому, суд зазначає, Закон України «Про виконавче провадження»не містить посилань на те, що на кожен виконавчий лист повинна бути надана окрема заява про прийняття виконавчого листа до виконання, дотримання Інструкції на яку посилається виконавець покладає певні обовязки на виконавця а не на заявника та не може встановлювати певні обовязки на стягувача.

Слід зазначити і те, що державний виконавець в оскаржуваних постановах послався на п.8 ч.1ст.26 Закону, тоді як така підстава для відмови у відкритті виконавчого провадження, як неподання заяви про відкриття виконавчого провадження передбаченап. 2 ч.1зазначеної статті.

Відповідно до ч.1ст. 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відсутність гарантії виконання судового рішення в розумінніст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачені гарантії надані сторонам - справедливий, відкритий і швидкий розгляд.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 дотримані та виконані всі вимоги закону щодо зазначення необхідних відомостей в заяві про прийняття виконавчих листів до виконання та посилання державного виконавця у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження на п. 3.4.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо подання по кожному виконавчому листу окремої заяви порушує гарантовані державою права ОСОБА_1 на судовий захист, де виконання рішення суду є його складовою частиною.

За таких обставин, суд вважає, що дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3є неправомірними, а постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження прийнята безпідставно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що неподання стягувачем заяви про відкриття виконавчого провадження як того вимагає Інструкція, а незакон, на кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ не є тією обставиною, що виключає здійснення виконавчого провадження.

Щодо вимоги про зобовязання головного державного виконавця Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 усунути допущені порушення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999 зі змінами, а саме продовжити розгляд заяви від 05.09.2016 про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих листів Київського районного суду м. Одеси №520/12187/15-ц від 05.09.2016, поданих ОСОБА_1 та зареєстрованих в Голосіївському РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, то в цій частині слід відмовити, оскільки суд не має права зобов'язувати зазначену особу до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18 Постанови №6 Пленуму ВССУ від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень»).

Керуючись ст. ст.383,386,387 ЦПК України,Законом України «Про виконавче провадження», Конституцією України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 щодо визнання бездіяльності неправомірною та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3 щодо відмови у відкритті виконавчого провадження №52533415 від 04.10.2016 -неправомірними.

Визнати протиправною та скасувати постанову №52533415 від 04.10.2016 про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесену головним державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3.

В іншій частині скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляції протягом пяти днів з дня проголошення ухвали. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днівз дня отримання копії ухвали.

Суддя Бескровний Я. В.