Ухвала суду № 63563404, 20.12.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №337/4229/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Котляр А.М.

Провадження № 22-ц/778/4798/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

секретаря Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2013 року у справі за поданням державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області про обмеження виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобовязання, покладені на них судовим рішенням щодо ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2013 року державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Запорізького районного управління юстиції Запорізької області звернулася до суду із поданням, в якому просила суд тимчасово обмежити боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу до виконання нею своїх зобовязань згідно виконавчого документу.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2013 року подання задоволено.

Обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу боржника ОСОБА_3 до виконання ним своїх зобовязань згідно виконавчого документу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати.

Особи, що беруть участь у справі, повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (судової повістки) ( а.с.55).

Представник ВДВС Запорізького районного управління юстиції Запорізької області не зявився до апеляційного суду, причини неявки в судове засідання не повідомили, будь яких письмових клопотань від них не надходило.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія ухвалила розглядати справу за відсутності представника ВДВС Запорізького районного управління юстиції Запорізької області.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби Запорізького управляння юстиції перебуває виконавче провадження №3823346 з примусового виконання виконавчого листа №0810/5108/2010, виданого 15.04.2013 року Запорізьким районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» суми заборгованості у розмірі 77476 грн. 52 коп. (а.с.4).

07.06.2013 року державним виконавцем ВДВС Запорізького районного управління юстиції Запорізької області відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом (а.с.5).

Згідно з інформацією наданою 12.07.2013 року адресно-довідковим підрозділом ГУДМС України у Запорізькій області ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).

Постановляючи ухвалу про задоволення подання про обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, суд першої інстанції виходив з того, що боржник ухиляється від виконання рішення.

З висновком суду в повній мірі погодитися не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Отже, законом передбачено юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобовязань, а за ухилення від їх виконання, і вказане обмеження застосовується як крайній захід впливу на боржника, коли вжитті всі інші заходи впливу.

Поняття «ухилення від виконання зобовязань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обовязку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обовязок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього обєктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

У звязку з тим, що особа, яка має невиконані зобовязання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне, то відповідно до положень ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання державного виконавця, як на підставу вимог подання про тимчасове обмеження особи у праві виїзду, підлягають доведенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України тягар доведення факту ухилення боржника від виконання зобовязання покладається саме на державного виконавця, як особу, що приймає участь у судовому засіданні, зважаючи, що участь сторін та інших заінтересованих осіб у засіданні не передбачена.

Вирішення питання про тимчасове обмеження конституційного права за поданням державного виконавця за відсутності останнього не є виправданим, оскільки саме він зобовязаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права боржника у виконавчому провадженні.

Як вбачається зі змісту подання державного виконавця, 11 липня 2013 року державним виконавцем на адресу ОСОБА_3 було направлено вимогу про зобовязання зявитись до відділу державної виконавчої служби, проте у вказаний у вимозі час ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби не зявилася.

Проте матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 було отримано вимогу державного виконавця від 11.07.2013 року.

При розгляді подання судом не були витребувані для огляду і матеріали виконавчого провадження, хоча у разі відсутності в матеріалах подання достатньої інформації щодо обставин виконання судового рішення, витребування матеріалів виконавчого провадження є доцільним.

Таким чином, без належної перевірки обставин щодо ухилення ОСОБА_3 від виконання судового рішення, доведення яких є обовязковою умовою для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження права виїзду за межі України, висновок суду про наявність підстав для задоволення подання є передчасним.

За вказаних обставин ухвала суду підлягає скасуванню, як така, що постановлена з порушенням визначеного ст. 377-1 ЦПК України порядку його вирішення, з передачею зазначеного питання на новий розгляд до суду першої інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2013 року у цій справі скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: А.В. Дашковська

ОСОБА_2