Ухвала суду № 63563346, 16.11.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 320/185/13-ц Головуючий у 1-й інстанції: Урупа І.В.

Провадження № 22-ц/778/3216/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Трофимової Д.А.,

Суддів: Крилової О.В.,

ОСОБА_2,

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, протягом часу розгляду справи розмір позовних вимог було уточнено.

В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2010 року він є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Сухова, 100 «а», для будівництва та обслуговування житлового будинку. Відповідач ОСОБА_3 є власником суміжної земельної ділянки по вул. Сухова, 100 «б» в м. Мелітополі Запорізької області.

Порядок користування земельною ділянкою по вул. Сухова, 100 «а» було визначено при складанні технічної документації для попереднього власника, межі земельної ділянки встановлені в натурі та узгоджені з сумісними власниками земельних ділянок. При виготовленні технічної документації при оформленні права власності на земельну ділянку складався акт визначення меж земельної ділянки в натурі. Межі належної йому земельної ділянки було визначено в розмірах: 21,50 м. х 46,52 м. х 21,50 м. х 46,52 м. Такі межі земельної ділянки вказані і в технічній документації попереднього власника.

22.03.2011 року позивач отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 800051. Для складання проекту забудови земельної ділянки він звернувся до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Мелітопольської міської ради та отримав будівельний паспорт з вимогами до забудови та схемою забудови земельної ділянки. Але при здійсненні замірів для виконання будівельних робіт з'ясувалося, що він не може виконати умови, які викладені в будівельному паспорті, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 незаконно користується частиною належною йому земельної ділянки площею 14 кв.м. де встановлено паркан, над яким проходить газова труба, а демонтувати її ОСОБА_3 відмовляється. Роботи по демонтажу має виконувати ПАТ «Мелітопольгаз».

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою, зобов'язавши ОСОБА_3 відновити межі належної йому земельної ділянки по вул. Сухова, 100 «а» в м. Мелітополі, згідно меж, встановлених державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 800051 та знести частину паркану, який знаходиться на межах належної йому земельної ділянки, а також зобов'язати ПАТ «Мелітопольгаз» провести демонтаж частини газової труби, яка проходить в межах його земельної ділянки, та зобов'язати ОСОБА_3 сплатити ПАТ «Мелітопольгаз» витрати за виконання робіт по демонтажу частини газової труби, яка знаходиться на межах належної йому земельної ділянки.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою по вул. Сухова, 100 «а» в м. Мелітополі Запорізької області.

Зобов'язано ОСОБА_3, який є власником земельної ділянки по вул. Сухова, 100 «б» в м. Мелітополі Запорізької області, відновити межі земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 800051 від 09.12.2010 року на імя ОСОБА_4 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 106665 від 23.12.2004 року на імя ОСОБА_3, шляхом знесення частини паркану, що знаходиться на земельній ділянці, що розташована по вул. Сухова, 100 «а» в м. Мелітополі Запорізької області, належній ОСОБА_4

У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 про зобов'язання сплатити ПАТ «Мелітопольгаз» вартість робіт по демонтажу газової труби відмовлено.

У задоволенні позовних вимог до ПАТ «Мелітопольгаз» про зобов'язання провести демонтаж газової труби відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 107,30 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду першої інстанції, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі.

ОСОБА_4 рішення суду не оскаржив.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку»у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Згідно апеляційної скарги ОСОБА_3 рішення суду оскаржується лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про зобов'язання ОСОБА_3 відновити межі земельної ділянки згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 800051 від 09.12.2010 року на імя ОСОБА_4 та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 106665 від 23.12.2004 року на імя ОСОБА_3 шляхом знесення частини паркану, що знаходиться на земельній ділянці, яка розташована по вул. Сухова, 100 «а» в м. Мелітополі Запорізької області, належній ОСОБА_4, а тому апеляційний суд відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Так, при розгляді справи встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_4 ґрунтуються на захисті його прав як власника земельної ділянки у здійсненні повноважень з користування та розпорядження даним нерухомим майном.

За загальним правилом, встановленим ст.ст. 3 та 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зокрема, гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, а способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України, якими встановлено право власника звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.

У відповідності до п. г ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, серед іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування заподіяних збитків, тощо.

Таким чином, у розумінні вищезазначених правових норм вирішення питання щодо судового захисту права власності закон пов'язує з існуванням самого факту порушення такого права або перешкоджання у здійсненні законних повноважень з розпорядження чи використання власним або чужим майном з боку інших осіб.

За ст. 107 Земельного Кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 з однієї сторони (продавець) та ОСОБА_4 з іншої сторони (покупець), посвідченого 28 липня2010 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 1858 (т. 1, а.с. 7, 8), позивач є власником земельної ділянки площею 999,88 кв.м., присадибна ділянка, що розташована за адресою: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Сухова, 100 «а».

Відчужена на підставі вказаного договору земельна ділянка має кадастровий номер 2310700000:02:018:0049, право власності на неї оформлене згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 800051 від 09.12.2010 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,1000 га. Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки її ширина між точками А та Б, В та Г - 21,50 м., між точками А та Г, Б та В - 46,52 м. Межі земельної ділянки погоджувались із суміжними землевласниками (землекористувачами) (т. 1, а.с. 9, 10, 11).

Власником суміжної земельної ділянки, яка розташована за адресою: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Сухова 100 «б», площею 552,27 кв.м., право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 106665 від 23.12.2004р., є відповідач ОСОБА_3 Вказана земельна ділянка має кадастровий номер 2310700000.02.018.0102, цільове призначення - ведення садівництва. Відповідно до плану зовнішніх меж цієї земельної ділянки її ширина між точками Б та В - 21,50 м., між точками В та Г - 19,10 м., між точками А та Г - 29,50 м. (т. 1, а.с. 43). Також ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 967,58 кв.м. за адресою: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Сухова 100 «б», право власності на яку посвідчено Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 106664. Вказана земельна ділянка має кадастровий номер 2310700000.02.018.0048, цільове призначення - присадибна ділянка. Відповідно до плану зовнішніх меж цієї земельної ділянки її ширина між точками В та Г - 29,50 м., між точками Г та А - 31,89 м., між точками А та Б - 31,39 м., між точками В та Б - 31,70 м. (т. 1, а.с. 42). Межі земельних ділянок погоджувалися із суміжними землевласниками. (землекористувачами).

Згідно технічної документації та плану встановлених меж земельної ділянки за адресою: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Сухова, 100 «а», довжина ліній складає: 21,50; 46,52; 21,50; 46,52 (т. 1, а.с. 9 зв.).

Земельна ділянка за адресою: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Сухова, 100 «а», мала вказану конфігурацію і при попередніх власниках (т. 1, а.с. 59-98).

З плану меж земельної ділянки за адресою: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Сухова, 100 «б», що належить відповідачу ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗП № 106665 від 23.12.2004р.,вбачається, що вона межує по лініям між Б до В з земельною ділянкою, яка розташована за адресою Мелітополь Запорізької області, вул. Сухова, 100 «а», та належить ОСОБА_4 Тобто, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є суміжними землевласниками. Ширина земельної ділянки між точками Б та В складає 21,50 м. (т. 1, а.с. 43).

Згідно плану встановлених меж земельної ділянки позивача довжина ліній між точками 1 та 2 складає 21,50 м.; між точками 2 та 3 складає 0,56 м.; між точками 3 та 4 складає 44,95; між точками 4 та 5 складає 1,01 м.; між точками 5 та 6 складає 21,50 м.; між точками 6 та 7 складає 0,32 м; між точками 7 та 8 складає 45,76 м.; між точками 8 та 1 складає 0,45 м. Частина земельної ділянки площею 14 кв.м. по вул. Сухова, 100 «а» знаходиться у фактичному користуванні за адресою вул. Сухова, 100 «б» (т. 1, а.с. 14, 126).

Як видно з копії будівельного паспорта за адресою: м. Мелітополь, вул. Сухова, 100 «а», встановлені вимоги до забудови земельної ділянки, при плануванні забудови враховано необхідні від будівель та межі відстані (т. 1, а.с. 12-13).

В обґрунтування позову представник позивача посилався на те, що у звязку з тим, що відповідач ОСОБА_3 незаконно користується частиною земельної ділянки, що належить позивачу, останній не має можливості здійснювати будівництво господарської споруди № 2 згідно схеми забудови земельної ділянки (т. 1, а.с. 13), оскільки встановлена вимогами для забудови земельної ділянки відстань від обєкта до межі фактично не відповідає зазначеним у будівельному паспорті умовам.

Мелітопольським відділенням ДП «Укргеоінформ» виконувалася топогеодезична зйомка земельних ділянок по вул. Сухова, 100 «а» та вул. Сухова 100 «б». Зі зведеного плану цих земельних ділянок вбачається невідповідність розмірів та конфігурації земельної ділянки, зазначеної в Державному акті на право приватної власності на землю відповідача ОСОБА_3, розмірам та конфігурації земельної ділянки, якою фактично користується останній вздовж сторони, що межує з земельною ділянкою позивача. Фактично встановлено накладання зовнішніх меж земельних ділянок позивача та відповідача ОСОБА_3 з одного кута на 0,20 м., з іншого на 0,87 м. (т. 1, а.с. 227).

Суд першої інстанції підставно прийняв вищевказаний зведений план земельних ділянок позивача та відповідача ОСОБА_3 як доказ порушення прав позивача. Вказана геодезична зйомка двох земельних ділянок водночасбула здійсненна в ході розгляду даної справи та не суперечить даним геодезичної зйомки здійсненої ФОП ОСОБА_7, яка надана ОСОБА_3, з плану меж земельних ділянок якої також вбачається накладення земельної ділянки ОСОБА_3 на земельну ділянку позивача та невідповідність зовнішніх меж державним актам на право власності на земельні ділянки (т. 1, а.с. 228).

У судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_3 не заперечував проти того, що паркан встановлено по лінії межі земельної ділянки, яка знаходиться у його фактичному користуванні, а не відповідно до державного акту, та підтвердив, що жодних перенесень паркану з часу його встановлення у 2001 році він не здійснював.

Допитаний у суді першої інстанції в якості спеціаліста ОСОБА_8 пояснив, що він працює головним інженером-геодезистом ДП «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міста та геоінформатики ім. А.В. Шаха» (ДП «Укргеоінформ»). У 1996 році за замовленням ветеринарної лікарні він здійснював кадастрову зйомку належної підприємству земельної ділянки, визначав її координати, всі дані передавалися в земельний відділ. Це питання вирішувалося у звязку з подальшим вилученням земельної ділянки та передачі її в користування працівникам підприємства. Для вилучення було нарізано дві земельні ділянки, яким потім була присвоєна адреса - вул. Сухова, 100 «а», та вул. Сухова, 100 «б», встановлені їх координати, та розміри, які зазначені на плані встановлених меж земельної ділянки. Ці дані були внесені в збірний кадастровий план, в якому зазначені всі обєкти. Тобто, всі координати спірних земельних ділянок, що зазначені в плані встановлених меж, були внесені в базу даних по місту Мелітополь та стикуються між собою та земельною ділянкою, яка залишилася в користуванні ветеринарної лікарні. Фахівець Управління земельних ресурсів ОСОБА_9, яка складала акти встановлення меж земельної ділянки, на які посилається відповідач ОСОБА_3, не брала до уваги відомості, що містилися в базі даних управляння земельних ресурсів та встановлені координати, але повинна була це враховувати. Вона здійснила заміри не у відповідності з встановленими координатами, та не визначила вихідну точку, а тому допустила помилку. Плани земельних ділянок позивача та відповідача ОСОБА_3, що зазначені в державних актах, відповідають координатам, які внесені в базу даних Держкомзема, кадастровій документації.На підставі геодезичних зйомок земельних ділянок по вул. Сухова, 100 «а», та по вул. Сухова, 100 «б», встановлено, що межі цих земельних ділянок не стикуються між собою та не відповідають розмірам, зазначеним в державних актах на ці земельні ділянки. Згідно державних актів та земельної документації довжина лінії точок контора 2.3 складає 21,50 м., а по факту становить 21,90 м. Тобто, фактично земельна ділянка відповідача ОСОБА_3 накладається на земельну ділянку позивача з одного кута на 0,20 м., а з іншого - на 0,87 м.

В обґрунтування своїх заперечень на позов ОСОБА_3 посилався на те, що він користується земельною ділянкою відповідно до актів встановлення меж спірних земельних ділянок, складених фахівцем Управління земельних ресурсів ОСОБА_9 (т. 1, а.с. 41, 83).

З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку, що встановлені ОСОБА_9 межі спірних земельних ділянок не відповідають земельно-кадастрової документації, каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування, збірному кадастровому плану земельних ділянок. Тому, доводи ОСОБА_3 щодо правомірності використання ним частини земельної ділянки, яка накладається на земельну ділянку позивача, спростовані під час розгляду справи судом.

Отже, судом правильно встановлено, що ширина земельної ділянки по вул. Сухова, 100 «б» між точками Б та В, що межує з земельною ділянкою по вул. Сухова, 100 «а», - 21,50 м., фактично не відповідає розмірам зазначеної земельної ділянки по вул. Сухова, 100 «б», що зафіксовані у Державному акті на право приватної власності на землю, виданому ОСОБА_3, а тому межі спірних земельних ділянок підлягають відновленню відповідно до державних актів, виданих на імя ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального права, а саме, на необґрунтовану відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження по цій справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України до набрання законної сили судовим рішенням по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Мелітопольського відділення ДП «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міста та геоінформатики ім. А.В. Шаха» (ДП «Укргеоінформ»), Мелітопольського міського виробничого відділу центру державного земельного кадастру, 3 особи Управління Держземагентства у Мелітопольському районі Запорізької області, Мелітопольська міська рада Запорізької області, про зобовязання вчинити певні дії, спростовані під час апеляційного розгляду справи. Так, суд підставно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження по цій справі (т. 1, а.с. 213, 232-233), з огляду на відсутність неможливості розгляду цієї справи за позовом ОСОБА_4 до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку цивільного судочинства, а саме, справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Мелітопольського відділення ДП «Український державний науково-виробничий інститут зйомок міста та геоінформатики ім. А.В. Шаха» (ДП «Укргеоінформ»), Мелітопольського міського виробничого відділу центру державного земельного кадастру, 3 особи Управління Держземагентства у Мелітопольському районі Запорізької області, Мелітопольська міська рада Запорізької області, про зобовязання вчинити певні дії.

Доводи ОСОБА_3 про те, що рішення суду є незрозумілим для нього також не є підставою для скасування рішення, він має право звернутися до суду з заявою про роз'яснення рішення суду відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ЦПК України, згідно якої якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи та є повторенням обставин, якими ОСОБА_3 обґрунтовував свої заперечення проти позову, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Всі докази та обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Крім того, у разі відмови ОСОБА_3 у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, він не має права на компенсацію судових витрат у вигляді судового збору, понесених ним при подачі апеляційної скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: