Ухвала суду № 63561639, 20.12.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/3179/16-а

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Фазикош О.В. за участю секретаря Рабош А.О. розглянувши заяву адвоката ОСОБА_1 відповідача громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох про перегляд судового рішення за нововиявленим обставинам у адміністративній справі № 308/3179/16-а за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох, ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення,-

встановив:

Адвокат відповідача громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох - ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленим обставинам у адміністративній справі № 308/3179/16-а за позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох, ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення. Просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2016 року у справі № 308/3179/16-а за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління ДПС України до громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох, ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове видворення, у задоволенні позову відмовити.

Свою заяву обґрунтовує тим, що підставою прийняття вказаної постанови відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» було рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства за межі території України, прийняте 27.03.2016 року начальником відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Чопського прикордонного загону підполковником ОСОБА_4

Зазначає, що постановою Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 липня 2016 року, яка набрала законної сили 29 липня 2016 року, було визнано протиправним та скасовано рішення начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Чопського прикордонного загону полковника ОСОБА_4 від 27.03.2016 року про примусове повернення відповідача.

Вважає, що за таких умов наявні істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка зверталася із заявою на час розгляду справи, у звязку з чим постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2016 року у справі № 308/3179/16-а підлягає перегляду у звязку з нововиявленими обставинами у відповідності до п. 1 ч. 2ст. 245 КАС України.

В судове засідання сторони не зявилися , хоча про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2016 року у справі № 308/3179/16-а було частково задоволено адміністративний позов, примусово видворено громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі території України; затримано для забезпечення примусового видворення громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В основу постанови був покладений той факт, що з відповідач - громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох, ІНФОРМАЦІЯ_1 був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від відділу прикордонної служби «Ужгород» на напряму 307-308 прикордонного знаку на відстані 500 м. до лінії проходження державного кордону при спробі незаконного, поза пунктом пропуску, перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку, без документів що посвідчують його особу, у складі групи осіб. Начальником відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу прийнято рішення про примусове повернення відповідача за межі території України.

З урахуванням викладеного та у відповідності дост. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»частини 1статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та з огляду на той факт, що судом було встановлено, що відповідач документів та коштів для добровільного повернення на батьківщину не має, суд дійшов висновку, що на той час відповідач не мав жодних законних підстав для перебування на території України. Реалізуючи свої права та свободи відповідач міг встановленим порядком іммігрувати в Україну або іншу Європейську країну на постійне місце проживання, або тимчасово прибути для працевлаштування на визначений термін, як це передбачено законодавством України, законодавством інших держав та міжнародними документами, не завдавши шкоди національним інтересам України. Але знаючи про можливість легально з'їхати до Європейських країн, відповідач обрав найбільш легкий та незаконний спосіб.

Вказані обставини дали суду достатні підстави вважати, що відповідач, не маючи документів, які б надавали йому право офіційно вибути за межі України та за відсутності родичів на території України, які б могли надати допомогу у повернення до країни походження, буде всіляко ухилятися від виїзду за межі території України. За таких обставин суд прийшов до висновку про необхідність видворення відповідача за межі території України та затримати його для забезпечення примусового видворення.

Зазначена постанова була переглянута в апеляційному порядку та за ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2016 року постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2016 року по справі № 3085/3179/16-а залишено без змін.

Відтак, судом апеляційної інстанції підтверджено правильність висновку суду першої інстанції про примусове повернення із України громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох, ІНФОРМАЦІЯ_1. А доводи апелянта про те, що відповідач був позбавлений можливості добровільно залишити територію України через своє адміністративне затримання, де він знаходився до 30 березня 2016 року, а тому виконати рішення в термін до 28 березня 2016 року він не мав змоги, судом до уваги не взято.

Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що наявні обґрунтовані підставі вважати, що відповідач громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох, може ухилятися від виконання рішення про примусове повернення з території України, зокрема, це відсутність документів, які б посвідчували його особу, та коштів на придбання проїзного документа, що унеможливило самостійно залишити територію України. Підстави, які б стали перешкодою для видворення відповідача за межі території України (ст.31 Закону № 3773-VI) відсутні. Зазначено, що за вказаних обставин, були наявні підстави для затримання відповідача та примусове видворення з території України, оскільки у відповідача відсутня можливість самостійного повернення на Батьківщину (відсутні кошти для легального повернення на територію ОСОБА_2), немає документів на право перебування на території України, а також легального перетину державного кордону України, відсутні родинні зв'язки на території України, а також відкритий намір потрапити в країни Західної Європи незаконним шляхом, свідчать про те, що останній ухилятиметься від самостійного та добровільного залишення території України.

12 липня 2016 року за постановою Ківерцівського районного суду Волинської області у справі № 158/1420/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялаха до Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про примусове повернення іноземця було задоволено, визнано протиправним та скасоване рішення начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Чопського прикордонного загону підполковника ОСОБА_4 від 27.03.2016 року про примусове повернення громадянина ОСОБА_2, ОСОБА_3 Ялох за межі України.

В обґрунтування постанови судом було зазначено наступне.

Пунктом 1.7 Інструкції передбачено, що примусове повернення передбачає виїзд іноземця з України за рішенням територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, органів охорони державного кордону (стосовно іноземців, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), органів СБУ з подальшим повідомленням протягом 24 годин про підстави прийняття такого рішення прокурора з оформленням відповідних документів, доведенням до іноземця зобов'язання про його добровільний виїзд з України у визначений у рішенні строк та здійсненням подальшого контролю за виконанням іноземцем цього зобов'язання.

Також, відповідно до п. 2.1 Інструкції рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства (форма рішення міститься у Додатку № 1 до Інструкції) готується у двох примірниках посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону (стосовно іноземців, яких затримано у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) та органу СБУ і затверджується начальником (заступником начальника) відповідного органу або особою, яка виконує його обов'язки, за наявності підстав, зазначених у пункті 1.6 розділу І цієї Інструкції, з подальшим повідомленням щодо рішення про примусове повернення з України іноземця або особи без громадянства протягом 24 годин прокуророві за територіальністю про підстави прийняття такого рішення.

Один із примірників рішення про примусове повернення негайно видається іноземцю, стосовно якого воно прийнято. Інший примірник залишається в органі, який його прийняв.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача та законного представника (на вимогу затриманого) під підпис та обліковується посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення у Журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства.

Всупереч вище перерахованих нормативно правових актів, ОСОБА_3 Ялох, будучи адміністративно затриманим 27.03.2016 року терміном на три доби, був позбавлений права виконати оскаржуване рішення, яким його зобов'язали покинути територію України у термін до 28.03.2016 року. Також суду не надано належних доказів вручення позивачу копії оспорюваного рішення, оскільки у повідомлені відсутня дата отримання позивачем відповідного рішення, з чого можна зробити висновок про те, що копій рішення ОСОБА_3 Ялох, у відповідний до закону строк, вручено не було.

За положеннямист. 245 КАС Українипостанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, між іншими: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявленими слід вважати обставини як фактичного, так і правового характеру, які:

1) об'єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи;

2) не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі.

Наявність обох цих умов для визнання обставини нововиявленою є обов'язковою. Йдеться передусім про випадки, коли немає вини суду у неправосудності судового рішення.

Передбачений главою 4 розділу ІV КАС Україниперегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією адміністративного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч.2 ст.245 КАС України).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 ч.2 цієї ж статті, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Пунктами 4, 5 частини 2 ст. 248 КАС України встановлено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи, а також обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.

Обставини, на які покликається заявник, зокрема, рішення начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Чопського прикордонного загону підполковника ОСОБА_4 про примусове повернення ОСОБА_3 Ялох за межі України було прийнято 27.03.2016 року.

У даному випадку, про існування рішення начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного провадження штабу Чопського прикордонного загону підполковника ОСОБА_4 від 27.03.2016 року про примусове повернення ОСОБА_3 Ялох за межі України було відомо сторонам у адміністративній справі № 308/3179/16-а, а обставини, зазначені у постанові Ківерцівського районного суду Волинської області у справі № 158/1420/16-а, могли бути заявлені сторонами упродовж судового розгляду адміністративної справи № 308/3179/16-а, оскільки були відомі сторонам на час її розгляду. Суд дійшов висновку про наявність підстав для примусового видворення громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох за межі території України, при цьому в основу постанови був покладений той факт, що відповідач громадянин ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох, був виявлений та затриманий прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Ужгород» Чопського прикордонного загону за спробу незаконного перетину державного кордону з України в Словаччину поза межами пункту пропуску, при цьому документів, що посвідчують його особу, на момент затримання, при собі не мав.

Крім того, факт порушення законодавства України відповідачем у справі № 308/3179/16-а при незаконному перетині державного кордону з України у Словаччину поза межами пункту пропуску не спростований у постанові Ківерцівського районного суду Волинської області у справі № 158/1420/16-а та не був предметом розгляду у згаданій справі. Водночас, за ст. 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону. А в силу положень ст. 26 вказаного закону іноземець може бути примусово повернутий в країну походження або третю країну, якщо його дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку.

Скасування рішення про примусове повернення ОСОБА_3 Ялох мало місце після прийняття судом рішення про видворення особи за межі України, тобто дана обставина виникла вже після розгляду справи судом, і тому не може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в розумінні п.1 ч. 2 ст. 247 КАС України.

Судом не встановлено і не представлено заявником, обставин, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається з заявою, під час вирішеннясправи, а тому суд приходить до висновкущо відсутні підстави для перегляду постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2016 року у справі № 308/3179/16-а за нововиявленими обставинами, тому заяву слід залишити без задоволення.

Керуючисьст. ст. 245-253 КАС України, суд, -

ухвалив:

Заяву адвоката ОСОБА_1 відповідача громадянина ОСОБА_2 ОСОБА_3 Ялох про перегляд судового рішення - постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.03.2016 року у адміністративній справі № 308/3179/16-а за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьоїстатті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського адміністративного апеляційного суду через суд шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали з одночасним поданнямкопії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5