Рішення № 63561446, 20.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/849/2016(м)

264/4813/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Литвиненко Н.В.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Зайцевої С.А., Кочегарової Л.М.,

секретар судового засідання Брежнєв Д.О.,

за участю

представника позивача Бартош Н.О.,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської Ради до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відібрання малолітніх дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 вересня 2016 року

в с т а н о в и в:

23 серпня 2016 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідачів та зазначав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Батько з родиною не мешкає, розлучений. ОСОБА_2 також має малолітню дитину ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, дитина юридичного батька не має. ОСОБА_2 характеризується негативно, зловживає алкогольними напоями, сусіди скаржаться, що з квартири чути дитячий плач. В ході відвідування відповідачки ОСОБА_2 03 серпня 2016 року у зв?язку з повідомленням Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської ради від мешканців будинку АДРЕСА_1 про те, що за вказаною адресою в квартирі 71 мешкають малолітні діти, мати яких неналежним чином виконує батьківські обов'язки по вихованню та утриманню дітей, встановлено, що ОСОБА_2 знаходилась у стані алкогольного сп'яніння, поводила себе агресивно, використовуючи ненормативну лексику. Діти перебували у сусідів в квартирі №37. 04 серпня 2016 року спеціалістами служби у справах дітей проведено обстеження житлово-побутових умов родини ОСОБА_2 та встановлено, що родина мешкає у трикімнатній квартирі, яка потребує ремонту. В помешканні брудно, дитячі речі в поганому стані розкидані по кімнаті, в квартирі відчувається різкий неприємний запах через не дотримання санітарних гігієнічних норм, умови проживання незадовільні. ОСОБА_2 в супроводі своїх знайомих знову перебувала в стані алкогольного сп'яніння та повідомила, що забере дітей у сусідів, у яких вони ночували, пообіцяла не вживати алкогольні напої, однак у другій половині дня 04 серпня 2016 року до служби у справах дітей громадяни привезли малолітніх дітей та повідомили, що мати дітей у стані алкогольного сп'яніння пішла, залишивши дітей. За даним фактом поліцією та закладом охорони здоров'я складено акт про

підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Діти госпіталізовані в дитяче інфекційне відділення №3 міської лікарні №4. Батько малолітньої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 відмовився забрати свою доньку Анастосію до себе в зв'язку з тим, що у нього інша родина.

З метою соціального захисту малолітніх дітей, позивач просив відібрати малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав, відібрати малолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у матері ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав, та стягнути з ОСОБА_3 аліменти на користь особи або державної установи, під опікою якої буде перебувати малолітня ОСОБА_4, у розмірі ? частини усіх видів його доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму, до повноліття дитини, перераховуючи аліменти на особистий рахунок дитини, який буде відкритий у відділенні ВАТ «Ощадбанк», стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь особи або державної установи, під опікою якої будуть перебувати малолітні ОСОБА_4 та ОСОБА_5, у розмірі 1/3 частини усіх видів її доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму, до повноліття дітей, перераховуючи аліменти на особисті рахунки дітей, які будуть відкриті у відділенні ВАТ «Ощадбанк».

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 вересня 2016 року позов Органу опіки та піклування Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської ради задоволено. Відібрано малолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 без позбавлення їх батьківських прав.

Відібрано малолітню ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у ОСОБА_2 без позбавлення її батьківських прав.

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на користь особи або державної установи, під опікою якої буде перебувати малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини усіх видів його доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини, перераховуючи аліменти на особистий рахунок дитини, який буде відкритий у відділенні ВАТ «Ощадбанк», починаючи утримання з 23 серпня 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь особи або державної установи, під опікою якої будуть перебувати малолітні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 частини усіх видів її доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дітей, перераховуючи аліменти на особисті рахунки дітей, які будуть відкриті у відділенні ВАТ «Ощадбанк».

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 551,20 грн. з кожного.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог і залишити проживати доньок з нею. Відповідач зазначала, що вона піклується про здоров?я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток. Проте вона іноді допускала відхилення від соціальних норм поведінки, оскільки одна виховує доньок та знаходиться у складних життєвих обставинах.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 підтримала доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 підтримав скаргу ОСОБА_2 та просив не відбирати дітей у матері.

Представник позивача ОСОБА_1заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити рішення суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, відповідачів, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду щодо відібрання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у ОСОБА_3 без позбавлення його батьківських прав та стягнення з нього аліментів на утримання дитини в розмірі ? частини усіх видів його доходів щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття дитини ніким із сторін не оскаржується, тому законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є матір'ю малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Актом відвідування від 03 серпня 2016 року службою у справах дітей Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської ради родини ОСОБА_2 встановлено, що остання знаходилась у стані алкогольного сп'яніння, поводила себе агресивно, застосовувала ненормативну лексику. Наляканих дітей приютила та нагодувала мати подруги ОСОБА_6. Малолітня ОСОБА_4 пояснила, що мати вдарила її по обличчю, після чого вона забрала молодшу сестру та пішла до ОСОБА_6 Сусіди викликали поліцію та повідомили про зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями, що вона приводить чоловіків, залишає дітей без нагляду, не годує.

04 серпня 2016 року до служби у справах дітей громадяни привезли малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та повідомили, що мати дітей у стані алкогольного сп'яніння пішла, залишивши дітей. За даним фактом поліцією та закладом охорони здоров'я складено акт про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Діти госпіталізовані в дитяче інфекційне відділення №3 Маріупольської міської лікарні №4.

Відповідно до акту повторного відвідування від 04 серпня 2016 року службою у справах дітей Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської ради родини ОСОБА_2 остання разом із своїми знайомими знаходилась біля під'їзду будинку та перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

Згідно з актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 за місцем мешкання: АДРЕСА_1. від 04 серпня 2016 року спеціалістами служби у справах дітей в квартирі проживають ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 Житло розміщено на 9 поверсі дев'ятиповерхового будинку та складається з трьох кімнат. Квартира потребує ремонту, в кімнатах розкидані брудні речі, антисанітарія, відчувається різкий неприємний запах.

Відповідно до витягу з протоколу №14 від 10 серпня 2016 року Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської ради службі у справах дітей рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою про відібрання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Задовольняючи позовні вимоги про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду доведено, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, а тому відібрання у неї малолітніх дітей буде відповідати інтересам ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, виходячи наступного.

Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно з ч. 1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. При задоволені позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

За пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підставою для відібрання дитини від батьків є ухилення ними від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30 березня 2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеи ООН від 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розумінні. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і у принаймні в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» зазначається, що «хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин. Відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини».

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.8)

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірваний 7 липня 2008 року. (а.с.7)

ОСОБА_2 є матір'ю малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8), перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Іллічівського району м.Маріуполя та отримує допомогу при народженні дитини та одинокої матері на ОСОБА_5, 2015 року народження.(а.с. 21)

03 серпня 2016 року при відвідуванні службою у справах дітей Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської ради родини ОСОБА_2 встановлено, що остання знаходилась у стані алкогольного сп'яніння, поводила себе агресивно, застосовувала ненормативну лексику. Наляканих дітей приютила та нагодувала мати подруги ОСОБА_6. Малолітня ОСОБА_4 пояснила, що мати вдарила її по обличчю, після чого вона забрала молодшу сестру та пішла до ОСОБА_6 Сусіди викликали поліцію та повідомили про зловживання ОСОБА_2 алкогольними напоями, що вона приводить чоловіків, залишає дітей без нагляду, не годує.(а.с.15)

З наданих суду документів вбачається, що підставою для відібрання у відповідача ОСОБА_2 малолітніх дітей стало те, що 04 серпня 2016 року до служби у справах дітей громадяни привезли малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та повідомили, що мати дітей у стані алкогольного сп'яніння пішла, залишивши дітей.

За даним фактом поліцією та закладом охорони здоров'я складено акт про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку. Діти госпіталізовані в дитяче інфекційне відділення №3 Маріупольської міської лікарні №4.(а.с.10-11)

У зв'язку із вказаними подіями відповідно до витягу з протоколу №14 від 10 серпня 2016 року Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської ради, службі у справах дітей рекомендовано звернутись до суду з позовною заявою про відібрання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4(а.с.24)

Вирішуючи питання про відібрання дітей суд повинен був встановити, що позивачем надано належні та достатні докази у підтвердження того, що залишати дітей разом з відповідачем є для них небезпечним, що вони будуть страждати через відсутність піклування або через неповноцінне виховання.

Проте суд першої інстанції, вирішуючи питання про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав, послався на голослівні твердження, викладені в наданих позивачем документах, де відомості про поведінку відповідача ОСОБА_2 зазначені «зі слів сусідів», але нікого з сусідів відповідача в якості свідків не допитував, справу розглянув у відсутність сторін, без належного повідомлення відповідача ОСОБА_2, хоча відповідно до пункту 2 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, під час будь-якого розгляду питання щодо розлучення дитини з батьками всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивачем суду не надано доказів на підтвердження, що до зазначеної дати відповідач ОСОБА_2 ухилялася від виконання своїх батьківських обов'язків, не доглядала за дітьми, не створювала їм належним умов, що діти залишалися у небезпеці у зв'язку із неналежною поведінкою матері.

Також матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження зловживання відповідачем ОСОБА_2 алкогольними напоями, притягнення її до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків або неналежної поведінки у побуті. Постанова Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 07 жовтня 2016 року про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 184 ч. 1 КУпАП, яка була витребувана апеляційним судом, стосується вищевказаних подій саме 4 серпня 2016 року. Справа розглядалась у відсутність ОСОБА_2, про що, як остання пояснила в суді апеляційній інстанції, їй відомо не було. Інших даних про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за невиконання своїх батьківських обов'язків або неналежної поведінки у побуті позивачем суду не надано.

Як вбачається з аку обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 за місцем мешкання: АДРЕСА_1. від 04 серпня 2016 року спеціалістами служби у справах дітей в квартирі проживають ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 Житло розміщено на 9 поверсі дев'ятиповерхового будинку та складається з трьох кімнат. Квартира потребує ремонту, в кімнатах розкидані брудні речі, антисанітарія, відчувається різкий неприємний запах.(а.с.14)

Проте, відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов родини ОСОБА_2 за місцем мешкання: АДРЕСА_1. від 06 жовтня 2016 року, складеного комісією комітету самоорганізації населення МКР «232 квартал», наданого в апеляційну інстанцію, на момент відвідування в квартирі чисто, умови для проживання дітей нормальні: в наявності є письмовий стіл, манеж, кровать. (а.с. 63).

З наявної у матеріалах справи характеристики, яка надана в апеляційну інстанції відповідачем ОСОБА_2, вбачається, що її донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, навчалась в ЗОШ № 47 з першого по шостий класс (до 07 вересня 2006 року). Зарекомендувала себе як добра, працелюбна, сумлінна, ввічлива учениця, має хороший фізічний розвиток, підтримує дружні стосунки з багатьма учнями. Мала навчальні досягнення достатнього та середнього рівня знать. При цьому, характеристика не містять даних про те, що дитину не годують, не одягають належним чином, часто залишають саму вдома, що вона не отримуює належної батьківської уваги. Також відсутні докази, що вади у розвитку дитини є наслідком неналежної поведінки матері.(а.с. 61).

Суду не було надано документів, які б підтверджували, що педагогічний колектив школи, де навчається ОСОБА_4, звертався до компетентних органів з приводу невиконання матір'ю своїх обов'язків по її вихованню та необхідністю приймати належні міри реагування з цього приводу.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї.

З наданих суду доказів встановлено, що відповідні державні органи обмежилися несистематичним складанням актів про відвідування родини ОСОБА_2 з метою умов проживання та виховання дітей від 31 травня 2016 року та 03 серпня 2016 року та обстеження житлових умов проживання від 04 серпня 2016 року.

В матеріалах справи також відсутні і медичні документи, які підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 не турбується про стан здоров'я своїх дітей, чим ставить їх у небезпечне становище. Проте відповідно до листа заступника головного лікаря з охорони дитинства та материнства Центру первинної медико-санітарної допомоги № 1 від 29 червня 2015 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 перебуває на «Д» обліку з діагнозом вроджена ущелина твердого піднебіння, уроджений порок серця; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 на «Д» обліку не перебуває. Дільничого лікаря-терапевта навідують у випадках хвороби, до амбулаторії дітей приводить мати, рекомендації лікаря виконує.(а.с. 13).

За таких обставин апеляційний суд вважає, що позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження ухилення відповідача ОСОБА_2 від виконання батьківських обов'язків та необхідності відібрання у неї малолітнії дітей.

При цьому апеляційний суд враховує, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіни проти України» зазначено, що сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням. У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів і має оцінюватися в контексті позитивного обов'язку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз'єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду позивачем не надано доказів і не зазначено переконливих аргументів на підтвердження того, що відібрання малолітніх дітей у відповідача ОСОБА_2 відповідає інтересам дітей і є необхідним, а відтак, суд першої інстанції не мав достатніх підстав для прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не повно встановлені обставини справи, не надана належна оцінка поданим позивачем доказам, неправильно застосовані норми

матеріального права при вирішенні позову про відібрання малолатніх дітей у ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав та стягнення з неї аліментів, тому рішення суду в цій частині, а також в частині стягнення судового збору в розмірі 551,20 грн., з урахуванням положень ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При поданні апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_2 не сплачувався судовий збір в розмірі 2 756 грн. і ухвалою апеляційного суду від 28 листопада 2016 року за заявою відповідача ОСОБА_2 сплата судового збору за подання апеляційної скарги відстрочена до ухвалення судового рішення апеляційним судом. За таких обставин з ОСОБА_2 належить стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 2 756 гривень.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 вересня 2016 року в частині відібрання малолітніх дітей у ОСОБА_2 без позбавлення батьківських прав, стягнення з неї аліментів на утримання малолітніх дітей та стягнення в дохід держави судового збору ва розмірі 551,20 грн. скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення..

В задоволенні позову Органу опіки та піклування Кальміуської районної адміністрації Маріупольської міської Ради до ОСОБА_2 про відібрання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, без позбавлення батьківських прав та стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженка сел. Золотинка м. Нерюнгрі Якутія, ІПП НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: С.А. Зайцева

Л.М. Кочегарова