Ухвала суду № 63561024, 19.12.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/7792/16-ц Номер провадження 22-ц/775/2223/2016

Категорія: 50

Головуючий в 1 інстанції: Лаптєв М.В.

Доповідач: Груіцька Л.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2016 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Груіцької Л.О.,

суддів: Осипчук О.В., Жданова В.С.

секретар: Чуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року у частині стягнення аліментів на утримання дружини, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, з дня подання позову і до досягнення дитиною свого повноліття, та аліменти на утримання ОСОБА_2 , як дружини, з якою проживає дитина у розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходів, щомісячно починаючи з дня подання позовної заяви до дня досягнення дитиною трьох років, тобто до 28.07.2018 року.

З вказаним рішенням суду у частині стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду у цій частині скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що необхідною умовою для призначення аліментів на утримання дружини є матеріальний стан чоловіка, а єдиним його доходом є заробітна плата, яка у середньому на місяць складає 4,5 тис. грн.,що після сплати орендної плати, комунальних послуг, сплати аліментів на дитину в нього обєктивно відсутні кошти для виплати аліментів на утримання дружини. При прийнятті рішення у цій частині, суд першої інстанції не врахував його матеріальний стан та стан позивачки. Крім того, судом першої інстанції порушені норми процесуального права, а саме суддя під час проведення судового засідання 18.11.2016 року взагалі не оголосив рішення суду, а зазначив про те, що вступна та резолютивна частина рішення будуть їм надіслані в електронному вигляді. З таких підстав вважає, що судом суттєво порушено вимоги ст.ст. 212,213 ЦПК України, що призвело до неправильної оцінки доказам які мають суттєве значення для справи.

В апеляційному суді відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи скарги у повному обсязі.

Позивач Т каліч В.В. заперечувала проти скарги, просила рішення суду залишити без змін.

Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд першої інстанції прийшов до переконання, щодо наявності у ОСОБА_2 права на отримання аліментів від ОСОБА_1 у розумінні ч.2 ст.84 СК України згідно якої дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Суд першої інстанції не узяв до уваги та вважав неспроможними доводи ОСОБА_1 про відсутність юридичних підстав у ОСОБА_2 для отримання аліментів на своє утримання до досягнення дитиною трьох років.

Вирішуючи питання про розмір аліментів на утримання дружини, суд узяв до уваги необхідні та істотні умови, згідно яких для призначення аліментів чоловік повинен мати можливість надавати матеріальну допомогу,у звязку з чим прийняв до уваги фактичні обставини справи, зокрема дослідив матеріальний стан відповідача та узяв до уваги довідку про доходи, середній заробіток ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по червень 2016 року, який склав 8631 грн. 98 коп. на місяць(а.с.9). Суд також не узяв до уваги доводи ОСОБА_1 щодо утримання рідної бабки, яка є пенсіонером та отримує пенсію за віком, оскільки вона не є членом його родини та проживає за іншою адресою.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд прийняв до уваги той факт, що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та має нести додаткові витрати на забезпечення власних потреб, та з урахуванням встановлених фактичних обставин, власних матеріальних потреб ОСОБА_1, істотних умов для призначення аліментів на утримання дружини, прийшов до висновку про часткове задоволення вимог ОСОБА_2 та про стягнення з ОСОБА_1 аліментів утримання дружини з якою проживає дитини до досягнення дитиною трьох років в розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходів,оскільки останній має регулярний дохід.

Висновки суду є законними та обґрунтованими.

Відповідно до Конвенції ООН про права дитини, від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, гарантовано, що у будь-якому випадку дитина повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків.

Стаття 18 Конвенції встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов'язки по вихованню, догляду, розвитку дитини значно більшою мірою виконуються тим з подружжя (з колишнього подружжя), з яким дитина проживає. Слід зазначити, що незважаючи на юридично закріплений принцип гендерної рівності (ч. 6 ст. 7 СК України), у переважній більшості випадків догляд за дитиною здійснює її мати.

Згідно з ч. 4 ст. 84 СК України право на утримання виникає у дружини незалежно від її: а) працевлаштування; б) матеріального становища.

Опікування дитиною певною мірою обмежує можливості працевлаштування особи. Втім, потреба в матеріальній допомозі того з подружжя, хто опікується дитиною, не є вирішальною для існування права на утримання. Відповідно до закону в даному випадку право на утримання не залежить від того, чи працює особа, та від її матеріального стану. Право на утримання виникає і тоді, якщо особа є працездатною.

Відповідно до частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

В апеляційному суді позивачка ОСОБА_2 пояснила, що відповідач є батьком сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, шлюб розірвано, син проживає разом з нею, вона знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років, є внутрішньо переміщеною особою та має нести додаткові витрати на забезпечення власних потреб,та потреб дитини. Вона також як і відповідач платить за орендовану квартиру, та за отримані комунальні послуги. У звязку з цим вона вимушена була піти на роботу на неповний робочий день та найняти няньку для дитини.

Відповідач ОСОБА_1 в апеляційному суді посилався на те, що суд першої інстанції необґрунтовано узяв до уваги довідку про його заробітну плату, яка не відповідає дійсності, оскільки відображає увесь його дохід з урахуванням премій, та надав нові у яких відображено тільки розмір його заробітної плати без урахування премій.

Апеляційним судом не приймається до уваги новий доказ, наданий відповідачем в обґрунтування апеляційної скарги, а саме довідки № 23 та №19 від 15.12.2016 року з наступного.

Згідно з п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України одним з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

У ч.3 ст.10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності ч. ч. 3, 6 ст. 130 ЦПК України, для врегулювання спору до судового розгляду суд з'ясовує: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду або передати справу на розгляд третейського суду та якщо спір не врегульовано у зазначеному порядку, суд уточнює позовні вимоги або заперечення проти позову, визначає факти які підлягають доказуванню, за клопотанням осіб вирішує питання про призначення експертизи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, який є позивачем по первісному позову про розірвання шлюбу, звертаючись до суду сам надав довідку № 12 про його заробітну плату та його середній заробіток (а.с.9).

ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом про стягнення аліментів на дитину та своє утримання(а.с.16).

5 грудня 2016 року судом було проведено попереднє судове засідання по первісному та зустрічному позову, та в ухвалі суду визначені факти, які необхідно встановити для вирішення спору, а також зясовані докази, якими кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, вирішені усі клопотання сторін(а.с.29).

Заперечуючи проти зустрічного позову(а.с.31-37) ОСОБА_1 не надавав суду першої інстанції будь яких нових доказів про його матеріальний стан, окрім копії пенсійного посвідчення його бабці та виписки з її амбулаторної картки.

Звертаючись з апеляційною скаргою ОСОБА_1, надав апеляційному суду довідку № 19(.а.с.62) про суму його заробітку за перше півріччя 2016 року та середній заробіток. У подальшому надав суду нову довідку № 23 про суму його заробітку за перше півріччя 2016 року та середній заробіток(а.с.84), пояснюючи, що ці довідки містять його чисту заробітну плату без врахування премій.

Відповідно до положень ст.ст.303,304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Враховуючи наведе колегія суддів не приймає до уваги , довідки №19,№ 23(а.с.

62,84).

Довідка №12 про суму середньої заробітної плати відповідача(а.с.9), яку суд першої інстанції узяв до уваги, відображає матеріальний стан відповідача та відповідає вимогам,встановленим Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, відповідно до якої при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках включаються: основна заробітна плата, у тому числі і виробничі премії. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної,плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Не заслуговує на увагу й довід апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, а саме не оголошення суддею вступної та резолютивної частини рішення з наступного.

Як вбачається із журналу судового засідання від 18.11.2016 року,(а.с.38), сторонам були розяснені їх права, відповідно до ст.27,31 ЦПК України, відповідно до яких сторони мають право у тому числі знайомитися з журналом судового засідання та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності або неповноти.

Таких зауважень зі сторони відповідача, матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_2 має право на отримання аліментів на своє утримання, та з урахуванням матеріального стану сторін, позов задовольнив частково і стягнув з відповідача на користь позивача аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усіх видів його доходів, щомісячно починаючи з дня подання позовної заяви до дня досягнення дитиною трьох років, тобто до 28.07.2018 року.

Довід скарги про те, що судом не враховано, що позивачка не має юридичного права на отримання аліментів від нього, та той факт, що суд не узяв до уваги його матеріальне становище, не приймається, оскільки суд в повній мірі визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, перевірив належним чином наявність доказів, які підтверджують право позивачки на її утримання відповідачем, узяв до уваги докази надані сторонами суду.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції з урахуванням наданих сторонами доказів ухвалив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому підстав для задоволення скарги і скасування рішення суду в оскаржуваній частині немає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Словянського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2016 року у частині стягнення аліментів на утримання дружини, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.О. Груіцька

Судді: О.В. Осипчук

ОСОБА_5