Вирок № 63560189, 21.12.2016, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Дзержинський міський суд Донецької області

Вирок

іменем України

21 грудня 2016 року м. Торецьк Справа №225/197/16-к

Провадження №1-кп/225/145/2016

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Геря О.Г.,

за участі:

секретаря судового засідання - Савченко О.О.,

прокурора - Райкун Г.В.,

представників потерпілої - адвокатів Ломакіна В.Є., Крикштуліс А.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

захисника - адвоката Бойка М.Г.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015050220001777 від 19.10.2015 року, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дзержинська Донецької області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого, неодруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, 2009 року народження, працюючого водієм-виконавцем робіт у ФОП ОСОБА_5, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, -

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

19 жовтня 2015 року приблизно о 10-00 годині ОСОБА_3, керуючи на достатніх правових підставах технічно-справним транспортним засобом «ГАЗ 32213 СПГ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, і рухаючись заднім ходом по вул. 50 років Жовтня (зараз - вул. Дружби) в м. Дзержинську (зараз - м. Торецьку) Донецької області від офісу відділення №2 сервісу вантажоперевезень «Ін-Тайм», розташованого з торця будинку №30, в напрямку будинку-побуту «Восход», діяв в порушення вимог пп.10.1., 10.9. Правил дорожнього руху України, які передбачають: п.10.1. - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде небезпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.10.9. - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб. ОСОБА_3, належним чином не стежачи за дорожньою обстановкою та не реагуючи на її зміну, діючи з необережністю, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення дорожньо-транспортної події, належним чином не переконавшись, що його подальший рух не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб, на виїзді від офісу відділення №2 сервісу вантажоперевезень «Ін-Тайм», розташованого за вказаною вище адресою, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_6, 1935 року народження, яка в цей момент була звернута лівою частиною тіла до задньої частини автомобіля «ГАЗ 32213 СПГ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. В результаті цієї дорожньо-транспортної події при контактуванні з вказаним вище автомобілем та подальшим падінням на дорожнє покриття пішоходу ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження, а саме: гематома потиличної області голови та закритий перелом правої тім'яної кістки з переходом на основу черепа, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя. Допущені водієм ОСОБА_3 порушення вимог пп.10.1., 10.9. ПДР України знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної події та суспільно-небезпечними наслідками в вигляді заподіяння ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненому правопорушенні визнав у повному обсязі, щиро каявся. При цьому, обвинувачений зазначив, що в обвинувальному акті вірно викладені всі фактичні обставини, які він не оспорює. Також обвинувачений повністю визнав позовні вимоги прокурора про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої, а також позовні вимоги самої потерпілої про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. При допиті в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що 19 жовтня 2015 року приблизно о 10-00 годині він, керуючи транспортним засобом «ГАЗ 32213 СПГ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, розпочав рух заднім ходом від офісу сервісу вантажоперевезень «Ін-Тайм» в напрямку будинку-побуту «Восход». Після цього він відчув удар в задній частині автомобіля. Вийшовши з кабіни автомобіля та обійшовши його, він побачив на землі літню жінку. Після чого він викликав швидку медичну допомогу та в силу своїх можливостей надав цій жінці допомогу. Потім допомагав потерпілій в лікарні та неодноразово приносив свої вибачення за цю дорожньо-транспортну подію. Крім цього, добровільно відшкодував половину матеріальних витрат на лікування потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_6 до судового засідання не прибула, надавши через свого представника заяву про судовий розгляд провадження за її відсутності. У зв'язку із неприбуттям до судового засідання вказаної потерпілої, з урахуванням думки учасників судового провадження, які вважали можливим з'ясувати усі обставини без неї, суд, керуючись ст.325 КПК України, вирішив провести судовий розгляд за відсутністю потерпілої ОСОБА_6

При визначенні в судовому засіданні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, судом було встановлено, що ніхто із учасників дійсного судового провадження не оспорює його фактичних обставин. З'ясувавши, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин і відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, а також роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права апеляційного оспорювання цих фактичних обставин, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Допитавши в судовому засіданні обвинуваченого, а також дослідивши в межах судового розгляду матеріали кримінального провадження, які характеризують його особу, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу та обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого суд враховує, що ОСОБА_3 працює, при чому його робота пов'язана з керуванням транспортних засобів; перебуває в фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні неповнолітню дитину, 2009 року народження; за місцями проживання та роботи характеризується задовільно; у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога на обліках не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують обвинуваченому покарання, суд визнає його щире каяття, добровільне відшкодування частини завданих потерпілій збитків, надання допомоги потерпілій безпосередньо після вчинення злочину.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому судом не встановлено.

При обранні ОСОБА_7 строку покарання відповідно до санкції ч.2 ст.286 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зазначені вище дані, що характеризують його особу, заяву потерпілої ОСОБА_6, яка вважає можливим обмежитися мінімального покарання, та вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого є призначення йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах, встановлених санкцією зазначеної вище норми Кримінального кодексу України. При цьому, враховуючи, що обвинувачений має на утриманні інших осіб, офіційно працює, його робота пов'язання з керуванням транспортних засобів, суд вважає можливим не призначати обвинуваченому додаткове покарання в вигляді позбавлення останнього права керувати транспортними засобами. Крім цього, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, у зв'язку з чим у відповідності до ст.75 КК України його належить звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк та поклавши на нього певні обов'язки, передбачені ст.76 КК України.

Питання про речові докази належить вирішити в порядку, передбаченому ст.100 КПК України; процесуальні витрати за проведенні по провадженню судово-автотехнічні експертизи належить стягнути з обвинуваченого в доход держави; запобіжний захід як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду до обвинуваченого не застосовувався, клопотання про обрання запобіжного заходу на час набрання вироком законної сили прокурором не заявлене.

Що стосується позову прокурора в інтересах Центральної міської лікарні м. Торецька про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення, а також позову потерпілої ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, які пред'явлені по дійсному провадженню до обвинуваченого, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому (ч.1 ст.129 КПК України).

Шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону (ч.1 ст.1177 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ч.1 ст.1167 ЦК України).

Відповідно до положень статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Статтею 179 ЦПК України визначено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

З урахуванням встановленого в судовому засіданні на підставі показань обвинуваченого та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі, а вимог потерпілої, з урахуванням їх уточнення.

Керуючись ст.ст.368-371, 373, 374, 395 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання в виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, визначивши йому 1 (один) рік іспитового строку та поклавши на нього обов'язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання й роботи.

Стягнути з ОСОБА_3 в доход держави процесуальні витрати за проведенні у провадженні судово-автотехнічні експертизи в загальній сумі 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 60 коп.

Позов прокурора в інтересах Центральної міської лікарні м. Торецька до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої від кримінального правопорушення ОСОБА_6 - задовольнити повністю, стягнувши з ОСОБА_3 на користь Торецької міської ради Донецької області 7018 (сім тисяч вісімнадцять) грн. 05 коп.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити, стягнувши з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 в якості відшкодування матеріальної шкоди 5266 (п'ять тисяч двісті шістдесят шість) грн. 03 коп., а також в якості відшкодування моральної шкоди 30000 (тридцять тисяч) грн.

Речовий доказ:транспортний засіб «ГАЗ 32213 СПГ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що переданий на зберігання ОСОБА_8 - залишити останньому як законному власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дзержинський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду й дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

С у д д я: