Постанова № 63558184, 07.12.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 686/3737/15-а

Провадження № 2-а/761/193/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

при секретарі: Вольда М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в приміщенні суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправним рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення, в якому просить визнати протиправною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко Оксани Сергіївни про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження від 13.01.2015 року, скасувати її, зобов'язати відповідача прийняти до виконання виконавчий лист за №2а/2218/211/2008, виданого Хмельницьким міськрайсудом 20.11.2013 року.

В подальшому ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23.03.2015 року справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27.07.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, позивачу відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016 скасовано постанову Шевченківського районного суду м.Києва від 27.07.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, при цьому Вищий адміністративний суд України звернув увагу на ту обставину, що судами не було надано правової оцінки правильності оскаржуваної постанови в частині відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення.

В судове засідання позивач не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, разом з тим з матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, оцінивши в сукупності надані докази, врахувавши зазначене в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ч.1 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб i підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.82 Закону України «Про виконавче провадження», чинним на час звернення до суду позивача із вказаним позовом, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Судом встановлено, що 20.11.2013 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області видано виконавчий лист по справі №2а/2218/211/2008, про стягнення з Міністерства фінансів України шляхом списання з розрахункового рахунку Управління Державного казначейства України на користь позивача неправомірно утриманий прибутковий податок із вихідної допомоги в сумі 7310,16 грн., зобов'язавши Державне казначейство України перерахувати дані кошти Державній судовій адміністрації України.

При цьому, боржником у виконавчому листі зазначено «Міністерство фінансів України Державне казначейство України» та відповідно вказано адресу: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, а стягувачем вказано позивача.

13.01.2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий лист пред'явлений до органів виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення суду, оскільки як вбачається з виконавчого листа, боржником зазначено, зокрема, Державне казначейство України, яке у відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» має виконувати рішення про стягнення коштів з державного бюджету, а не ВДВС. Крім того Міністерство фінансів України є державним органом, у зв'язку з чим виконавчий документ підлягає виконанню не у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Також, в порушення норм ст. 18 вказаного Закону, у виконавчому листі не зазначено ідентифікаційного коду боржника, як і не вказано яку частину судового рішення треба виконати кожному з боржників.

Відповідно до ч.1 ст. 258 КАС України, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Як вже зазначалось вище, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено в Законі України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. №606-XIV, чинного на час подачі вказаного позову.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону, примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Положеннями ч. 1,2 ст. 3 Закону визначено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 р. N 845 (далі по тексту - Порядок) та ст. 25 Бюджетного кодексу України, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 24 Порядку стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Згідно п. 2 Порядку, боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Міністерство фінансів України, відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 446/2011 (чинного на час винесення оскаржуваної постанови), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін України є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Державної казначейської служби України.

Враховуючи ту обставину, що Мінфін України є державним органом, стягнення коштів має відбуватись відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань, виконавчий лист має бути пред'явлений до Казначейства та виконуватись виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів, а не органами державної виконавчої служби.

З наведеного вбачається, що позивач, звернувшись з виконавчим листом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України , недотримався правил підвідомчості, оскільки останньому необхідно було звертатись саме до органів Казначейства.

Згідно п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем правомірно відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження, оскільки виконавчий лист від 20.11.2013 поданий до органів ДВС з порушенням правил підвідомчості.

Таким чином, судом встановлено, що державний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому, відсутні підстави для задоволення позовних й інших позовних вимог.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 5, 99, 100, 128, 181, 256, 259, 264 КАС України, Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про визнання протиправним рішення повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: