Ухвала суду № 63556553, 20.12.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2696/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 57 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

в с т а н о в и л а :

28 серпня 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до відповідача про захист прав споживача, мотивуючи свої вимоги тим, що між ним та ТОВ «Порше Мобіліті» був укладений кредитний договір № 50011638 від 24 січня 2014 року відповідно до умов якого позивач отримав кредит у сумі 84234,02 грн. на придбання автомобіля, строком на 36 місяців, тобто до 15 січня 2017 року, та процентною ставкою 9,90%.

Усі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, відповідно до статті 1.3 Загальних умов кредитування.

З метою забезпечення виконання взятих позивачем кредитних зобовязань, 28 січня 2014 було укладено договір застави транспортного засобу № 50011638 та договір страхування транспортного засобу.

Позивач вказує, що у пункті 5.5 Загальних умов договору, кредитодавець ТОВ «Порше Мобіліті» позбавляє його, як позичальника, права вільно вибирати страхову компанію. При невиконанні вказаного пункту, за реалізацію свого законного права, передбачені штрафні санкції згідно п. 8.4 Загальних умов договору.

Крім того, у кредитному договорі не визначено, що валютні ризики, повязані з підвищенням вартості валюти (долару США) зобовязання, покладені тільки на позичальника. Отже, відповідач не попередив ОСОБА_6 про відповідні валютні ризики, чим порушив вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживача» та п. 3.5 Постанови Правління НБУ № 168 від 10.05.2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Позивач звертає увагу на те, що під час укладення кредитного договору він був зобовязаний з кредитодавцем укласти договір страхування транспортного засобу з визначеною ним страховою компанією на невигідних для нього умовах, а саме під час укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу ним була внесена плата половини вартості даного транспортного засобу, тобто позивач став співвласником даного транспортного засобу.

Після укладення страхового договору було вирішено, що після закінчення його дії, позивачу буде надана можливість самому вибирати страхову компанію. По закінченню дії договору, ОСОБА_6 попередньо попередив кредитодавця (відповідача) та страхову компанію про переукладання страхового договору, тим більше, що суттєво змінилися як вартість транспортного засобу та і вартість страхового внеску.

Для відому копію нового страхового договору був направлений відповідачу.

Відповідач в порушення його прав споживача не прийняв даний договір, без його відома продовжив дію попереднього страхового договору, який для нього є несправедливим, взагалі не повідомивши його на яких умовах був переукладений страховий договір та не надіслав йому умови нового страхового договору.

На протязі тривалого часу відповідач, в порушення умов кредитного договору самостійно підвищив розмір процентної ставки, не повідомивши його про підстави її підвищення, хоча це прописано в пп.. 2.3.1. п. 2 Загальних умов кредитування, про що він неодноразово письмово звертав увагу відповідача.

Зазначав, що дисбаланс зарахування відсотків та тіла кредиту, ставить в тяжке, несправедливе становище його, як споживача в договірних зобовязаннях, що свідчить про те, що відповідач грубо порушив умови кредитного договору та графіку погашення кредиту.

Крім того, відповідно до умов кредитного договору № 50011638, йому був наданий кредит в національній валюті України - гривні, але відповідач ТОВ «Порше Мобіліті» замаскував його під договір кредитування в іноземній валюті, що суперечить Декрету Кабінету Міністрів.

У квітні 2014 року він повідомив відповідача, що всі платежі, тобто, погашення кредиту, будуть проводитись ним у гривнях, за курсом долара США, що передував дню укладення Кредитного договору. Однак, це його звернення було визнано підвищенням курсу долару США до гривні та надходження на його адресу платіжного рахунку за підвищеним курсом долара США.

Також, відповідач залишив поза увагою його прохання надіслати на його адресу графік погашення кредиту в національній грошовій одиниці, гривні.

Вказував на те, що у договорі мова йде фактично лише про відповідальність позичальника і взагалі відсутня будь-яка відповідальність позикодавця, тобто порушено принцип рівності сторін у договорі.

Він також, обмежений у виборі страхової компанії, при страхуванні майна, яким забезпечено виконання зобовязань по кредитному договору.

Несправедливими є також умови п.п. 6.4 п. 6 Загальних умов кредитування, про те, що в разі настання страхового випадку, страхове відшкодування виплачується виключно відповідачу, а не у співвідношенні вкладених грошових коштів, тобто, не враховується той факт, що більша частина вартості транспортного засобу ним вже сплачена.

Крім того, пункти 1 та 2 Загальних умов кредитування робить його одностороннім на користь відповідача і надає йому право будь-яким чином змінити виключно на власний розсуд спірний кредитний договір.

ОСОБА_6 зазначає, що відповідач відмовився взагалі переглядати як умови кредитного договору так і умови страхового договору.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги та 18.10.2016 року подав заяву про уточнення позовних вимог в якій остаточно просив суд:

1. Визнати недійсним кредитний договір № 50011638 від 24.01.2014 року, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6, в частині здійснення розрахунку усіх сум договору із посиланням на еквівалент в доларах США;

2. Визнати недійсним в кредитному договорі № 50011638 від 24.01.2014 року укладеному між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6 положення про курс для обчислення платежів згідно курсу філії «КІБ» ПАТ «Креді ОСОБА_7»;

3. Визнати недійсними п.п. 1.3., 1.3.1., 1.3.2., 3, 5.5., 5.6., 6.4, 8, Загальних умов кредитування за кредитним договором № 50011638 від 24.01.2014 року;

4. Застосувати до сторін наслідки недійсності правочину:

- визнати договір застави транспортного засобу, автомобіля: VOLKSWAGEN POLO, седан-В, номер кузова ХW8ZZZ61ХЕG020033, об'єм двигуна: 1598, рік виробництва: 2013, державний номер : СА5988ВМ, від 28.01.2014 року, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» і ОСОБА_6, недійсним;

- визнати недійсним продовжений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199_14-00018 від 24.01.2014 року, укладений між Українською страховою групою та ОСОБА_6

- розірвати кредитний договір № 50011638 від 24.01.2014 року, укладений між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6 у звязку з його виконанням та закрити кредитну справу по кредитному договору №50011638 від 24.01.2014 року;

- скасувати обтяження рухомого майна, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, легкового автомобіля VW Polo Sedan 1.6 L benzin, колір - синій, 2013 р.в. тип палива - Бензин, об'єм двигуна - 1598 куб.см., Номер об'єкта : ХW8ZZZ61ХЕG020033, Номер державної реєстрації: СА5988ВМ, реєстратор: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства Юстиції України, 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 81 літ. А, реєстраційний номер 14151218;

- стягнути з ТОВ «Порше Мобіліті» на користь ОСОБА_6 понесені судові витрати.

Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про захист прав споживача відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6, вважаючи, що суд у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не зясував усі фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, при винесенні рішення неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши осіб, які з»явились в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що укладений сторонами кредитний договір відповідає вимогам ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», істотні порушення умов договору відсутні, а інших доказів, які б свідчили про наявність підстав для розірвання договору на вимогу позивача, відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Встановлено, що 24.01.2014 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір № 50011638, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 84234 грн.02 коп., що еквівалентно 9961,45 доларів США, строком на 36 місяців зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 9,90 % річних на придбання автомобіля марки VW модель Polo Sedan, кузов № ХW8ZZZ61ХЕG020033, об'єм двигуна - 1598 куб.см., рік випуску 2013 (т. 1 а.с. 7).

Підписанням Загальних умов кредитування, що є додатком до кредитного договору від 24.01.2014 року, укладеного між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_6, останній підтвердив, що компанія належним чином ознайомила його, як позичальника, із інформацією, передбаченою ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року, № 1023-ХІІ, а також що він ознайомлений з правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією, умовами надання послуги фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника (пп. 9.5, 9.6. Загальних умов кредитування) (т. 1 а.с. 10-13).

Відповідно до п.1.1. Загальних умов кредитування, ТОВ «Порше Мобіліті» зобовязався надати позивачу кредит у сумі визначеній в договорі, в українських гривнях. В договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту у іноземній валюті, прийнятній для сторін.

Відповідно до п. 1.3. даних умов, сторони погоджуються, що кошти у повернення кредиту позивачем відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання відповідачем очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у договорі.

Згідно з п. 1.3.1. розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником (ОСОБА_6К.) у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, у графіку погашення кредиту, який є невідємною частиною договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні. При цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у договорі.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бут спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний) правочин.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Так, обґрунтовуючи позов, позивач посилався на те, що видача споживчих кредитів в іноземній валюті на території України заборонена.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовими актом.

Статтею 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживача.

Що стосується доводів апеляції, зокрема, щодо наявності у кредитному договорі істотного дисбалансу прав та обовязків на шкоду споживача, що відповідач переклав усі валютні ризики на позичальника, що штрафні санкції передбачено лише для позичальника, що суперечить принципу добросовісності та справедливості, - суд також дійшов обґрунтованого висновку щодо їх безпідставності, оскільки, позивач під час укладання оспорюваного договору мав змогу оцінити надану йому відповідачем інформацію та не погодитися на отримання кредиту на умовах, викладених у договорі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладений сторонами кредитний договір відповідає вимогам ЦК України, ст.ст. 11, 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а доводи позивача щодо їх невідповідності даним вимогам не підтверджені належними і допустимими доказами у справі.

Що стосується вимог позивача щодо визнання договору застави транспортного засобу та скасування обтяження рухомого майна, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання, окрім іншого, може забезпечуватися заставою.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу № 50011638 від 28.01.2014 року, за яким ОСОБА_6 було передано у заставу відповідачу автомобіль VOLKSWAGEN POLO, седан-В, номер кузова ХW8ZZZ61ХЕG020033, об'єм двигуна 1598, рік виробництва 2013, державний номер НОМЕР_1, колір синій, про що, 29.01.2014 року, було внесено реєстраційний запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (т. 1 а.с. 18-21).

Позивач пояснив, що договір застави є похідним від кредитного договору № 50011638 від 24.01.2014 року, укладеного між ним та відповідачем і, оскільки, він просить визнати недійсними частину умов зазначеного договору, то і договір застави підлягає визнанню недійсним в розумінні ч. 2 ст. 548 ЦК України, що тягне за собою скасування обтяження автомобіля в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобовязання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобовязання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що укладений сторонами кредитний договір відповідає вимогам ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Що стосується вимоги позивача в частині визнання недійсним продовженого Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоду.

Факт досягнення згоди між сторонами стосовно всіх умов страхування, передбачених п. 5.5. кредитного договору та п. 2.3.7. договору застави транспортного засобу від 28.01.2014 року, з якими позивач був попередньо ознайомлений, підтверджується підписанням позивачем вищевказаних договорів.

Згідно п.5.5 Загальних умов кредитування, позичальник (позивач) зобовязався забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобовязань позичальника за кредитним договором, протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. Страхова компанія обирається позичальником самостійно з переліку страхових компаній, що відповідають вимогам компанії (відповідача). Якщо позичальник, в порушення п.5.5 цього кредитного договору, не укладе договір страхування або якщо укладений договір страхування не буде чинним з будь-яких причин, компанія (відповідач) на власний вибір укладе такий договір страхування від власного імені або від імені позичальника та здійснить сплату страхових платежів.

Отже, даним пунктом передбачена можливість позичальника укласти договір страхування з будь-якою страховою компанією на свій розсуд, попередньо узгодивши це з компанією (ТОВ «Порше Мобіліті»).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 попередив відповідача та ПАТ «Страхова компанія Українська страхова група» про відмову продовжити укладений договір страхування та намір укласти договір страхування на 2015 рік з іншою страховою компанією (т. 1 а.с. 22). Крім того, він уклав договір страхування з НАСК «Оранта» (т.1 а.с. 26), копію якого направив відповідачу та ПАТ «Страхова компанія Українська страхова група».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач в цьому разі діяв в супереч вимог п.5.5 Загальних умов кредитування, оскільки, згідно ж його пояснень та наданих доказів лише «попередив», а не узгодив своє рішення щодо вибору іншої страхової компанії, як того вимагає вказаний пункт умов кредитування.

Колегія суддів також звертає увагу, що однією із позовних вимог позивача є визнання недійсним продовженого Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0199_14-00018 від 24.01.2014 року, укладений між Українською страховою групою та ОСОБА_6, однак Українська страхова група, яка є стороною укладеного договору до участі в справі в якості відповідача залучена не була.

Що стосується вимоги в частині розірвання кредитного договору № 50011638 від 24.01.2014 року.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що укладений сторонами кредитний договір відповідає вимогам ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», істотні порушення умов договору відсутні, а інших доказів, які б свідчили про наявність підстав для розірвання договору на вимогу позивача, в судовому засіданні здобуто не було

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є обґрунтованими, оскільки відсутні правові підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів, так як під час їх укладання сторонами було додержано усіх вимог, передбачених ст. 203 ЦПК України. При цьому, підписавши оспорювані договори, сторони визначили взаємні права та обов'язки, погодили термін виконання зобов'язань, тобто досягли усіх істотних умов договору. Зростання курсу долара США до гривні протягом дії кредитного договору, саме по собі не є достатньою підставою для визнання недійсними положень кредитного договору. Підстав для визнання їх недійсними, колегія суддів також не вбачає.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні спору об'єктивно оцінив докази та дав їм належну правову оцінку, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, правильно визначив норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняв обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» про захист прав споживача - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :