Рішення № 63556259, 21.12.2016, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/8735/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2016 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Степаненка О.М., за участю секретаря Чубенко К.М., розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПП «Твій стиль плюс» про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин звільнення, зміни формулювання звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги вказує на те, що 02.06.2014 відповідно до наказу № 28 він був прийнятий на роботу завідуючим складу на приватному підприємстві «Твій стиль плюс».

Відповідно до наказу №4 від 29.07.2016 директором ОСОБА_2 його було звільнено з посади завідуючого складом за прогули згідно п.4 ст. 40 КЗпП України. Цей наказ вважає неправомірним в частині формулювання звільнення, оскільки жодних порушень він не вчиняв, робочого місця не залишав, а відповідачем грубо порушено трудове законодавство при звільненні його з роботи.

Так, 11.07.2016 близько обіду у нього виник конфлікт з директором ПП «Твій стиль плюс» з приводу претензій останнього щодо недостачі товару в складі. Йому було запропоновано сплатити кошти у сумі 90 000 грн., а коли відмовився, директор не допустив його до виконання своїх службових обов'язків, тому він фізично не міг приступити до роботи.

11.07.2016 він звернувся до директора ПП «Твій стиль плюс» із заявою про звільнення його за власним бажанням.

Однак, 13.07.2016 коли він прийшов на приватне підприємство, щоб отримати трудову книжку, наказ про звільнення за власним бажанням, заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку, - йому було відмовлено, а заяву про звільнення за власним бажанням знищено.

13.07.2016 він цінним листом по поштовому зв'язку відправив на адресу приватного підприємства заяву про звільнення за власним бажанням.

Жодних пояснень від нього не вимагалось.

У зв'язку із вчиненням відповідачем протиправних дій, невиконання ним умов трудових договорів та порушення його прав йому завдано моральної шкоди, що полягає у спричиненому тяжкому психологічному шоці у момент, коли він дізнався про своє звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України. Завдану відповідачем моральної шкоди він оцінює у розмірі 10 000 грн.

Просить визнати Наказ № 4 від 29.07.2016 у частині формулювання звільнення його на підставі п.4 ст. 40 КЗпПУкраїни незаконним; змінити формулювання звільнення з п.4 ст. 40 КЗпП України на ст. 38 КЗпП України звільнення за власним бажанням; зобов'язати відповідача в справі змінити запис в трудовій книжці відповідно до його заяви від 13.07.2016 за ст. 38 КЗпП України звільнення за власним бажанням; стягнути з ПП «Твій стиль плюс» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.07.2016 по 19.09.2016 у розмірі 4252,21 грн., невиплачену заробітну плату у період з 12.07. 2016 по 29.07.2016 у розмірі 1750,91 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку у розмірі 1587,54 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1102,40 грн., витрати пов'язані з оплатою на правову допомогу у розмірі 3 500 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, його представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити.

Представник відповідача ПП «Твій стиль плюс» ОСОБА_4 позов не визнав, просив у вимогах відмовити повність, пояснив, що 11.07.2016 позивач після обіду не приступив до виконання своїх посадових обов'язків так як в період з 14 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин був відсутній на своєму робочому місці про що було складено комісійний акт про відсутність позивача. В офісі підприємства позивач з'явився 18.07.2016, пояснень щодо своєї відсутності в період з 11.07.2016 по 18.07.2016 не надав, до виконання своїх посадових обов'язків не приступив і знову безпідставно покинув підприємство без пояснення будь яких причин, про що було складено відповідний акт. 29.07.2016 позивач з'явився на підприємстві, пояснення щодо причин відсутності на робочому місці не надав, отримав розрахункові кошти, трудову книжку, наказ про звільнення.

Суд, заслухавши доводи позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Судом встановлено, 02.06.2014 відповідно до наказу №28 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу завідуючим складу на приватному підприємстві «Твій стиль плюс».

Відповідно до наказу №4 від 29.07.2016 директором ОСОБА_2 його було звільнено з посади завідуючого складом за прогули згідно п.4 ст. 40 КЗпП України.

Кодекс законів про працю України у ст. 40 визначає прогул як підставу для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

За змістом поняття «прогул» це є відсутність працівника на роботі протягом усього робочого дня, або більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (постанова Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року №9).

Режим робочого часу визначається Правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства або колективним договором, які мають бути доведені до відома працівника під розписку при його працевлаштуванні на роботу.

Суд звернув увагу на виявлені Управлінням держпраці у Черкаській області порушення щодо ознайомлення працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку при укладанні з ними трудового договору, наявності таких правил на підприємстві, однак вони не можуть бути використані на користь позивача, виходячи з наступного.

Так, факт неознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку міг бути використаний у випадку якщо предметом доказування був час відсутності на роботі протягом дня. А тому при умові, що факт відсутності ОСОБА_1 на робочому місці доводиться представником відповідача за тривалий період з 11.07.2016 по 29.07.2016, тобто не протягом одного дня, що вимагає чіткого визначення часу відсутності на робочому місці, тому таке порушення, на думку суду, не є вирішальним при оцінці правовідносин, які склались під час звільнення позивача.

Факт невиходу на роботу 11.07.2016 у другій половині дня, а також протягом послідуючих днів поспіль до 29.07.2016 підтверджується окремими актами, зокрема комісійним актом від 11.07.2016 про відсутність на роботі 11.07.2016 з 14.00 год по 18.00., актом від 18.07.2016 про відсутність ОСОБА_1 з 14.00 год 11.07.2016 по 18.07.2016 в присутності останнього, а також за актом від 29.07.2016, який окрім того підтверджує відмову ОСОБА_1 від надання пояснень.

Доказом відсутності працівника на роботі є інформація у табелі обліку робочого часу ПП «Твій стиль плюс», де підтверджено відсутність ОСОБА_1 на роботі з 11.07.2016 (з другої половини дня) до 29.07.2016.

Надання представником відповідача цього табелю суду та дослідження його в судовому засіданні спростовує посилання представника позивача ОСОБА_3 на висновки Управління держпраці у Черкаській області про те, що ними встановлена відсутність обліку ОСОБА_1 з 12.07.2016 по день звільнення - 29.07.2016.

Звільнення за прогул є дисциплінарним стягненням і повинно здійснюватися із додержанням правил, встановлених для застосування дисциплінарних стягнень.

Статті 147 та 149 КЗпПУ надають право обирати вид стягнення, яке підлягає застосуванню до працівника, який допустив прогул догану або звільнення.

Рішення керівника про накладення на працівника дисциплінарного стягнення (звільнення або догани) за прогул оформлюється відповідним наказом.

Звільнення за прогул без згоди профспілкового комітету на підставі статті 43-1 КЗпПУ можливі у випадку якщо за місцем роботи працівника взагалі немає профспілки.

З цього приводу судом взято до уваги, що у ПП «Твій стиль плюс» первинної профспілкової організації не має.

Ненадання (відсутність) доказів протиправної поведінки окремих осіб ПП «Твій стиль плюс», які полягали у перешкоджанні ОСОБА_1 потраплянню на робоче місце (показання свідків, звернення до правоохоронних органів, комісійне актування тощо), не переконали суд у наявності поважних причин невиходу його на роботу у другій половині дня 11.07.2016 та послідуючих днях.

Крім того як зазначалось вище, відповідно до наказу №4 від 29.07.2016 директором ОСОБА_2 позивача було звільнено з посади завідуючого складом за прогули згідно п.4 ст. 40 КЗпП України з 11.07.2016.

Суд вважає, що при винесенні такого наказу відповідачем правильно сформульовано його суть, так як прогул був триваючим, де дату 29.07.2016 необхідно вважати останнім днем перебування у трудових відносинах, а 11.07.2016 останнім днем роботи (перебування на робочому місці).

Не можуть прийматись до уваги аргументи ОСОБА_1 про те що ПП «Твій стиль плюс» мав би звільнити його за власним бажанням по його заяві, так як фактичні обставини, які передували поданню такої заяви, свідчать про наявність прогулу, який встановлений раніше, а тому домінує під час вирішення питання про його звільнення.

Також не може братись до уваги і факт наявності листка непрацездатності на імя ОСОБА_1, так як відомості, які зазначені у ньому свідчать про початок перебігу хвороби у останнього тільки з 25.07.2016 при тій умові, що прогул задокументований з 11.07.2016.

Судом також перевірено факт повного розрахунку відповідача з позивачем під час звільнення, яке підтверджується відомостями про виплату грошей №34 за липень 2016.

Таким чином, встановлені фактичні обставини дають підстави вважати, що факт прогулу ОСОБА_1 судом встановлений, який доводиться належними доказами (відомостями комісійних актів, табелем обліку робочого дня, відомостями на виплату грошей), при цьому порушень трудових прав позивача не встановлено, як і не встановлено порушення його прав під час розрахунку при звільненні.

Керуючись 38, 40, 147, 149 КЗпП України, ст.ст. 3, 10, 11, 12, 60, 61, 79, 86, 88, 146, 209, 212, 213, 215, 223, 292, 294-296 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до ПП «Твій стиль плюс» про визнання незаконним наказу в частині формулювання причин звільнення, зміни формулювання звільнення, стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: ОСОБА_5