Ухвала суду № 63553706, 14.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 382/429/16-ц Головуючий у І інстанції Литвин Л. І.Провадження № 22-ц/780/5993/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56 14.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

14 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 08 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 15 січня 2016 року між ним та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" укладено договір фінансового лізингу № 002409 предметом якого є транспортний засіб: Булат-264. Вважає, що відповідачем під час укладання даного правочину застосовано нечесну підприємницьку діяльність та умови оспорюваного договору є несправедливими, оскільки вони порушують принцип добросовісності,призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди позивачеві.

Просив суд визнати недійсним договір фінансового лізингу № 002409 від 15 січня 2016 року, укладений між ним та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» з відповідними додатками та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО», на його користь грошову суму, сплачену на виконання договору фінансового лізингу № 002409 від 15 січня 2016 року в розмірі 58440 гривень та судовий збір.

Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської обалсті від 08 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 002409 від 15 січня 2016 року, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто", м. Київ, вул. Шовковична, 42-44 , з відповідними додатками.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто", м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, код ЄДРПОУ 39733392, МФО 380805, р/р 26004482354 в АТ "ОСОБА_5 Аваль" на користь ОСОБА_4 грошову суму, сплачену на виконання договору фінансового лізингу № 002409 від 15 січня 2016 року в розмірі 58440 (п"ятдесят вісім тисяч чотириста сорок) гривень, а також 584 гривні 40 копійок судового збору.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав:

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, що були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 15 січня 2016 року між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» було укладено договір фінансового лізингу № 002409 з додатками, згідно якого предметом лізингу є Булат-264.

За змістом п.п. 1.3, 2.1, 2.2, 3.3.1 оспорюваного договору лізингу лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, та діє протягом 78 календарних місяців, але у будь-якому випадку до повного виконання зобовязань сторонами за даним договором.

Строк лізингу починається з моменту передачі предмета лізингу та підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, та закінчується через 60 календарних місяців з моменту підписання акта приймання-передачі предмета лізингу та в останньому місяці сплати лізингового платежу за додатком №3 до цього договору, якщо інше не передбачено умовами даного договору.

Лізингоодержувач зобовязаний до отримання предмету лізингу, на умовах та у порядку, передбаченому договором, сплатити передбачені даним договором платежі.

Відповідно до п. 1.4 вказаного договору Лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

На виконання умов договору фінансового лізингу ОСОБА_4 сплачено авансовий платіж на суму 58440 гривень Предмет лізингу ОСОБА_4 не передавався, акт приймання-передачі не підписувався. (а.с.23).

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що спірні договори містять несправедливі умови для позивача, а також всупереч вимогам чинного законодавства відповідач здійснює свою діяльність без ліцензії для здійснення фінансової діяльності, а лізингові договори не були нотаріально посвідчені.

З вказаним висновком погоджується і колегія суддів виходячи з наступних підстав:

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннямиЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів"містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону). Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи нормуст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів"можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст.3, ч. 3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючиумови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Відповідно до ч.1, 2ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 -3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Визначені у п. 4.1 оспорюваного договору платежі, зокрема, адміністративний платіж, комісія за передачу предмета лізингу, виходять за межі переліку лізингових платежів, що передбачені ЗУ «Про фінансовий лізинг».

Отже, наведені умови оспорюваного договору фінансового лізингу є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності наслідком договору є істотний дисбаланс прав та обовязків на шкоду споживачу.

Так в оспорюваному договорі наявні несправедливі умови договору, зокрема, про: надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів»); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника) (п. 7 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» - п. 3.2.7 договору); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не визначених в договорі (п. 11 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» - п. 1.4 договору, з якого вбачається, що лізингодавець фактично не несе відповідальності щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо).

Наведені умови оспорюваного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін, завдають шкоди споживачеві, а тому, на думку суду, є несправедливими. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного ОСОБА_2 України від 11 травня 2016 року № 6-65цс16.

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 15 січня 2016 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг», положенняхЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістомст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положеннямст. 808 ЦК України.

Відповідно до ч. 2ст. 806 ЦК Українидо договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 08 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: