Рішення № 63553685, 20.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/4101/15-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/4437/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 47 20.12.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

20 грудня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого: Сліпченка О.І.,

суддів: Таргоній Д.О., Іванової І.В.,

за участю секретаря: Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про скасування усиновлення,-

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів,-

встановила:

В вересні 2015 року позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вони є біологічними батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до рішення Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2013 року відповідачем ОСОБА_4 було усиновлено їх дитину і внесено зміни до її актового запису про народження. Відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 11.02.2014 року вказане рішення залишено без змін.

11.02.2012 року було укладено шлюб між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4, в зв'язку з чим останній і усиновив вказану дитину. Через деякий час вони виїхали проживати до республіки Литви, де позивачка ОСОБА_2 залишилася проживати разом з дитиною, а відповідач поїхав проживати до України. Зважаючи на те що відповідач не спілкується з дитиною та не турбується про її виховання та утримання просили скасувати усиновлення встановлене відповідно до рішення суду.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року відмовлено в задоволенні позову.

У своїй апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 (до якої приєднався ОСОБА_3.), - просить рішення суду скасувати в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 в графі батько вказаний ОСОБА_4, а в графі мати вказана ОСОБА_8 (а.с.8).

Згідно рішення Обухівського районного суду від 09 грудня 2013 року усиновлено ОСОБА_4 - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 при цьому було внесено зміни до актового запису про народження. Вказане рішення набрало законно: сили. (а.с.9-12).

Представник третьої особи служби в справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Назаренко О.І. заперечила проти позову, вказавши що відсутні будь-які докази щодо не належного виконання відповідачем обов'язків батька.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позову, місцевий суд виходив з того, що доказів, які б підтверджували, що порушені цивільні права чи законні інтереси позивачів, а також малолітньої ОСОБА_5 не надано.

Колегія суддів повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції та встановленими обставинами справи погодитись не може, виходячи з наступного.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки та також указано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судам слід надати належну оцінку всім доводам сторін у справі, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

В порушення вказаних вимог закону, суд першої інстанції обмежився лише оцінкою доказів наданих сторонами, при цьому задовольнивши клопотання про виклик свідків та витребування доказів в судовому засіданні 17.06.2016 року, підмовився виконувати свою ж ухвалу (а.с.124 -126).

Як вбачається з матеріалів справи, -

позивачі є біологічними батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

на виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2013 року відповідачем ОСОБА_4 було усиновлено дитину позивачів та відповідно видано свідоцтва про народження ОСОБА_7, де в графі батько вказаний відповідач - ОСОБА_4, а в графі мати - ОСОБА_8 (а.с.8);

11.02.2012 року було укладено шлюб між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_4, який було розірвано згідно рішення Обухівського районного суду Київської області від 12.10..2015 року, в якому встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спільного господарства, та сімейного бюджету не ведуть, протягом одного року разом не проживають тому суд вважав, зазначений шлюб формальним і таким, що може бути розірваним (а.с.99);

навесні 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виїхали до Республіки Литва де спільно проживали в АДРЕСА_1 до грудня 2014 року.

Допитані колегією суддів свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 вказували, що ОСОБА_4 з усиновленою дитиною за час приживання в Україні не мав теплих родинних відносин, натомість склались вкрай негативні відносини.

Конфлікт в сімейних стосунках підтверджується також таким матеріалами справи - копією листа кримінального відділу поліції Другого комісаріату поліції м. Вільнюс Головного комісаріату Вільнюського округу №10-5-122395 від 12.05.2015 р.; копією постанови Вільнюської участкової прокуратури від 21.09.2015 р. №01 -1 - 23794-15; - копія постанови Відділу превенції Головного комісаріату Вільнюського округу Шостого комісаріату поліції м. Вільнюс від 12.08.2015 р. №0*115000394512 9 (а.с. 171-181);

Крім того, колегією суддів встановлено, що згідно довідки Вільнюського дитячого-садку школи «Бяржжеліс», ОСОБА_5 відвідує вказаний заклад з 02 січня 2015 року, дитину приводить, забирає та вносить плату за навчання - мама, а тата дівчинки - ОСОБА_4 , - за роки відвідування ніколи не бачили(а.с.233 -234).

Згідно довідок відділу загальної освіти, департаменту освіти, культури і спорту адміністрації Вільнюського міського самоврядування (а.с230 -231) та консульського відділу посольства України в Литовській Республіці (а.с.232) місцем перебування, навчання чи розшуку ОСОБА_16 щодо ОСОБА_5 - не звертався.

Відповідач ОСОБА_4 постійно проживає в м. Обухів Київської області за адресою - АДРЕСА_2

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Сторони по справі визнали такі обставини,

- що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спільного господарства, та сімейного бюджету не ведуть, не проживають спільно з грудня 2014 року,

- що ОСОБА_4 з усиновленою дитиною за час приживання в Україні не мав теплих родинних відносин, натомість склались вкрай негативні відносини, щоконфлікт в сімейних стосунках мав місце під час проживання в Литві та продовжується в даний час,

- що відповідач ОСОБА_4 постійно проживає в м. Обухів Київської області з грудня 2014 року, натомість позивач ОСОБА_2 проживає з дочкою в Республіці Литва.

У відповідності зі ст. 207 СК України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року роз'яснено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно п. 13 вказаної Постанови усиновлення може бути скасоване, якщо: воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання;; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов'язків.

Також названа Постанова наголошує, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім'ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на його емоційний стан дитини, і т. п.

Згідно з положеннями п.п.1,3 ч.1 ст. 238 СК України усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов'язків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними та незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Найоптимальніший варіант є тоді, коли ці відносини збережуться назавжди, адже їх припинення може тяжко травмувати дитину, істотно відобразитися на її інтересах. Для недопущення такого стану законом встановлено жорстка процедура здійснення усиновлення, однак в окремих випадках відносини з усиновлення можуть припинятися, зокрема через його скасування.

Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення її сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідносин із усиновлення, як винного так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. Виходячи з системного аналізу зазначених приписів законодавства, скасування усиновлення - це припинення відносин, які виникають із факту усиновлення на майбутній час, якщо цього потребують інтереси дитини на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Виходячи з зазначених норм діючого законодавства, скасування усиновлення - це припинення відносин, які виникають із факту усиновлення на майбутній час, якщо цього потребують інтереси дитини на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Враховуючи викладене та вважаючи, що інтереси дитини завжди мають перевагу, колегія суддів приходить до висновку, що між усиновлювачем та усиновленою склалися стосунки, які унеможливлюють їх спільне проживання та належне виконання усиновлювачем обов'язків з виховання та організації розвитку дитини. Зазначена обстановка зумовлена, емоційним розривом між батьком та відповідно дитиною, і як наслідок, їх окремим проживанням. Не вдаючись в аналіз причин припинення сімейного життя, колегія суддів констатує, що відносини дитини з усиновлювачем на час вирішення спору характеризуються неприязню, недоброзичливістю, відсутністю порозуміння, духовної спільності, відсутністю інтересів до проблем одне одного.

Колегія враховуючи викладене, приходить до висновку, що відповідач не виконує своїх обов'язків, що полягає у свідомому нездійсненні протягом тривалого часу її виховання, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створення належних умов для розвитку природних здібностей та готування дитини до самостійного життя та праці, що, в свою чергу, вказує на наявність законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Представник третьої особи служби в справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Обухівської міської ради при розгляді справи в суді першої інстанції заперечувала проти позову.

На виклики суду апеляційної інстанції не з'являвся та відносно обставин справи та доказів, які були предметом оцінки колегією суддів висновків не давав, тому колегія суддів до наданого висновку при розгляді справи в суді першої інстанції відноситься критично.

Вказані обставини дають підставу вважати, що позиція позивачів підтверджується вищенаведеними доказами та встановленими обставинами справи та не спростовуються іншими матеріалами справи.

Згідно вимог ст.239 СК України у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, відновлюються права та обов'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням. Дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування.

В порядку ст.241 цього Кодексу державний орган реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини на підставі рішення суду про скасування усиновлення вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Згідно з ч.4 ст.238 СК України усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду про це.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 17 червня 2016 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення.

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області про скасування усиновлення - задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Київ, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянином України, уродженцем м. Северодонецьк Луганської області згідно рішення Обухівського районного суду Київської області від 09.12.2013 р.

Поновити первинний актовий запис про народження ОСОБА_14 №835 зроблений відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції м. Києва 28.05.2010 р. та внести зміни: записати батьком ОСОБА_15 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, уродженця м. Києва; змінити прізвище - записати - ІНФОРМАЦІЯ_8, змінити по батькові - записати ІНФОРМАЦІЯ_8, місце народження, час народження та відповідно ім'я дитини - ІНФОРМАЦІЯ_8 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: