Ухвала суду № 63553657, 19.12.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/7721/16-к Головуючий у І інстанції Гончаров О. М.Провадження № 11-кп/780/1567/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 19.12.2016

УХВАЛА

Іменем України

19 грудня 2016 року. м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Говорухи В.І., суддів: Полосенка В.С., Димарецького В.М.

при секретарі Ковтуненко О.В., за участю прокурора Безсмертного М.П., обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 жовтня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень в дохід держави, без позбавлення права керування транспортними засобами .

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 25000 ( двадцять пять тисяч) гривень.

Цим же вироком вирішено питання про судові витрати.

Згідно вироку 5 липня 2016, близько 17 години 40 хвилин, у світлий період доби, водій ОСОБА_2, керуючи технічно-справним автомобілем «КІА CEED», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі, що проходить по вул. Бориспільська в с. Ревне Бориспільського району Київської області в напрямку с. Гора.

Під час руху по зазначеній автомобільній дорозі біля провулку Радгоспний водій ОСОБА_2, проявляючи злочинну недбалість, в порушення п.п. 2.3 «б», 13.1 ПДР України, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого зіткнувся із стоячим попереду автомобілем «ВАЗ 21013», реєстраційний номер В2011КХ, під керуванням ОСОБА_4

В результаті ДТП пасажир автомобіля «КІА CEED», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_3, яка сиділа на задньому сидінні отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ліктьової кістки зі зміщенням уламків.

Згідно висновку експерта №123/Е від 23.09.2016, виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої ліктьової кістки зі зміщенням уламків відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних пошкоджень, так як для зрощення перелому і відновлення функцій лівого ліктьового суглобу необхідний термін більше 21-го дня.

Порушення ОСОБА_2 п.п. 2.3 «б», 13.1, Правил дорожнього руху знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та спричиненням потерпілій ОСОБА_3 середньої яжкості тілесних ушкоджень.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлено позов про стягнення моральної шкоди в сумі 54000 грн.

Не оспорюючи кваліфікацію та призначене покарання ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити, зменшити розмір моральної шкоди до 10000 грн.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що він добровільно відшкодував потерпілій матеріальну шкоду в повному обємі, проте вважає суму моральної шкоди, що стягується з нього, завищеною. Звертає увагу на те, що лікування потерпілої було повністю ним оплачено, хоча його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована. На момент ДТП діяв поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, з якого випливає, що власник автомобіля застрахував цивільну відповідальність у ПрАТ СК «Уніка». Таким чином, вважає невідповідним розподіл витрат по відшкодуванню моральної шкоди лише на нього, не поклавши їх на страхову компанію. Вважає, що страхова компанія відповідно до закону також повинна нести витрати. Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що потерпіла ОСОБА_3 зверталася до страховика з приводу відшкодування заподіяної внаслідок ДТП шкоди, і їй була розрахована якась сума страхового відшкодування, і можливо і моральна шкода. Крім того, наголошує, що під час судового розгляду між ним і потерпілою не було ніяких непорозумінь, та вона не мала до нього будь-яких претензій, що підтверджується розписками, тому цивільний позов став для нього несподіванкою. Просить також врахувати, що він не заперечує проти відшкодування моральної шкоди потерпілій в розмірі 10000 грн., так як більша сума видається для нього вкрай складною, оскільки він має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину.

Потерпіла подала заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого, в яких просить залишити без змін вирок суду першої інстанції, а апеляційну скаргу залишити без задоволення. Свої заперечення обґрунтовує тим, що кожний день переживає страждання, які є результатом ДТП. До цього часу перебуває на лікуванні. В подальшому їй необхідна ще одна операція. Від страхової компанії нічого не отримувала.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та потерпілої, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого в підтримку поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, та надавши останнє слово обвинуваченому колегія суддів приходить до таких висновків.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до вимог ст. 404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, який має постійне місце проживання, працює, за місцем роботи характеризується позитивно, має на утримання неповнолітню дитину, не судимий, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, що помякшують покарання, а саме : щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначені покарання ОСОБА_2 в повній мірі дотримався вимог ст.ст. 50, 65 КК України та призначив останньому покарання що за своїм видом та розміром є справедливим та необхідним і достатнім для його виправлення, та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Щодо доводів апеляційної скарги про зменшення розміру цивільного позову, то колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції розглянув заявлений потерпілою цивільний позов щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 54000 грн. і ухвалив позов задовольнити частково і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 25000 грн. Відповідно до ст. 1167 ЦК Україниморальнашкода,завданафізичнійабоюридичнійособі неправомірними рішеннями,діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою,яка її завдала,за наявностіїївини,крімвипадків, встановлених частиною другою цієї статті. Пунктом9постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»передбачено, що розмірвідшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засадрозумності, виваженості та справедливості.

Судом першої інстанції в повному обсязі враховано характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) яких зазнала потерпіла, характер немайнових втрат та стан здоров'я потерпілої. Зокрема те, що незважаючи на тривалий період лікування та оперативне втручання, потерпіла ОСОБА_3 до цього часу не змогла відновити фукцію лівої руки, яка в повній мірі не згинається у ліктьовому суглобі, створює незручності та потребує подальшого лікування.

Отже колегія суддів вважає, що розмір суми відшкодування моральної шкоди, який стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Згідно матеріалів кримінального провадження позов потерпілою був заявлений безпосередньо до ОСОБА_2, жодних документів підтверджуючих те, що автомобіль застрахований в матеріалах кримінального провадження не має, для участі в судовому засіданні в якості сторони процесу страхова компанія не притягувалась і клопотання про це не надходило, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити питання щодо розміру та обґрунтованості відповідних стягнень зі страхової компанії, що не позбавляє можливості обвинуваченого вирішити це питання в порядку цивільного судочинства.

Щодо доводів ОСОБА_2 проте, що сума моральної шкоди для його сімї висока, що поставить його сімю, а саме дружину та малолітню дитину у скрутне становище то вони хоча і є слушними, однак не можуть бути достатніми підставами для зменшення розміру цивільного позову.

На думку колегії суддів сума, що підлягає стягненню є співрозмірною з заподіяною моральною шкодою.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 419 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 листопада 2016 року щодо ОСОБА_2 засудженого за ч. 1 ст. 286 КК України залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.

Головуючий В.І. Говоруха

Судді В.С. Полосенко

ОСОБА_5