Ухвала суду № 63551909, 21.12.2016, Вишгородський районний суд Київської області

"21" грудня 2016 р. Справа № 363/1322/16-ц

УХВАЛА

21 грудня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1,при секретаріОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Вишгородської міської ради Київської області, ТОВ «Дніпрожилбуд», ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», треті особи Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області, ТОВ «Євробуд 77», Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, та позовом третіх осіб, що заявили самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, про визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельної ділянки зобовязання привести земельну ділянку в початковий стан, визнання права користування,

встановив:

треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та їх представник заявили відвід головуючому по справі з підстав упередженості, необєктивного розгляду, недотримання процесуального закону під час розгляду справи, незабезпечення змагальності судового розгляду.

Заслухавши представника ТОВ «Євробуд 77» на підтримання заяви,заперечення сторони позивачів, представника Управління Держгеокадастру у Вишгородському районі, представника Вишгородської міської ради, інших представників відповідачів, які поклалися на розсуду суду, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Особи, які заявили відвід, до суду не прибули.

Так, одним із завдань цивільного судочинства є справедливий і неупереджений розгляд справи законним складом суду у продовж розумного строку.

В разі наявності недовіри до судді сторони мають право заявити відвід.

При вирішенні заяви суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Згідно ст. 31 ЦПК України протягом усього часу розгляду справи позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду справи судом по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Встановлено, що позивачі звернулися до суду з даним позовом, посилаючись незаконну передачу Вишгородською міською радою в оренду відповідачам земельної ділянки, на якій знаходяться належні їм на праві власності житлові будинки й земельні ділянки під ними, якими вони користуються для обслуговування будинків.

Суд зазначає, що предмет позову в цій справі становить спірну орендовану земельну ділянку й права виниклі на неї у сторін.

Підстава позову це обставини якими власне позов обґрунтовується й докази про них.

Одночасна зміна предмету і підстав позову є по суті предявленням нового позову, тобто винесенням на розгляд суду нового матеріально-правового спору. Цього в цій справі не відбулося.

Не можна вважати, що сторона позивача, уточнюючи позовні вимоги й, обираючи певну форму захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, вийшла за межі своїх прав, предявила фактично новий позов, змінила як предмет так і його підставу, а суд неправомірно прийняв до розгляду такий позов.

Суть спору і предмет позову, як і обґрунтовані його підстави в розумінні вимог статей 27, 31, 119 ЦПК України лишилися не змінними і стосуються оспорюваннях прав сторін на спірну земельну ділянку.

При цьому слід відрізняти предмет позову й зміст позовних вимог, як певну обрану позивачем форму захисту, яку просить позивач від суду, обираючи ефективний для цього спосіб згідно ст.16 ЦК України, ст. 152 ЗК України.

Зокрема статтею 152 ЗК України передбачено захист прав громадян та юридичних осіб шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, визнання угод та рішень недійсними тощо. Саме позивачу належить виняткове право обирати певний правовий спосіб захисту своїх прав, які він вважає порушеними.

До того ж після вступу в справу третіх осіб, як тих, що заявляють самостійні вимоги на предмет спору, так і тих, що не заявляють таких вимог, прибуття до суду представників відповідачів та інших учасників процесу, розгляд справи по суті фактично здійснювався спочатку. Відтак судом заслухано пояснення, доводи, клопотання і заперечення всіх без виключення присутніх учасників процесу, ухвалено відповідні процесуальні рішення, оголошено перерву в розгляді справи, всі сторони мали і мають рівні можливості в реалізації своїх процесуальних прав, розгляд справи по суті триває.

Крім того не можна ототожнювати право користування земельними ділянками в сфері регулювання земельних правовідносин із правом власності в контексті вимог майнового характеру, що мають свою вартість, тобто ціну позову.

За змістом вимог ст. 80 ЦПК України ціна позову становить суму стягуваних коштів, сукупних платежів, а також вартість майна виключно за позовами про витребування майна чи визнання на нього права власності.

Право користування земельними ділянками має самостійне регулювання згідно земельного законодавства і не може ототожнюватися й поглинатися правом власності на земельні ділянки й такі права за своїм змістом та суттю є різними, мають самостійне й неоднакове регулювання й правову природу згідно законодавчих норм.

Не можна будь-які спори з приводу нерухомого майна вважати майновими.

При цьому необхідність забезпечити будь-яким особам доступність до правосуддя є обовязком суду й гарантією права на справедливий суд згідно ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і згідно ст. 6 Конвенції 1950 року.

Що стосується відхилених клопотань представника третіх осіб ОСОБА_18, то їх розгляд відбувся з дотриманням вимог ст.ст. 168, 198, 210 ЦПК України, із постановленням мотивованих ухвал й занесенням до журналу судового засідання.

Саме тільки посилання на незгоду з постановленими в ході розгляду справи ухвалами й на відхилення судом клопотань учасника процесу не може свідчити про упередженість судді чи іншу зацікавленість у вирішенні справи.

Заперечення на ухвали суду, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються згідно ч 2 ст. 293 ЦПК України до апеляційної скарги на рішення суду, яким завершується розгляд справи по суті.

Визнання одним з відповідачів позову з огляду на характер та суть спору, конкретні обставини справи й спірні правовідносини, судом не приймалося, перешкодою до розгляду справи по суті не стало, який продовжує здійснюватися, коли інші відвідачі й треті особи по справі мають свої заперечення, які розглядаються судом і за наслідками цього буде прийнято рішення згідно вимог ст.ст. 208-217 ЦПК України.

Що стосується посилання на домовленості судді з учасниками процесу, то вони є безпідставними і надуманими, дійсності не відповідають, ґрунтуються на припущеннях і домислах, і про упереджене ставлення судді до розгляду справи свідчити не можуть.

При цьому будь-яке судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах.

Стосовно доводів заяви про незабезпечення порядку судового засідання й не видалення із зали суду осіб, які допускали репліки й заважали учасникам судового розгляду, то суд зазначає, що розгляд цієї справи відбувається усно і відкрито, з дотриманням принципів відкритості та гласності.

Видалення із зали суду будь-яких осіб присутніх на судовому засіданні може мати місце лише тоді, коли їхня поведінка становить загрозу для здійснення правосуддя, тобто коли створюються такі перешкоди для розгляду справи, які унеможливлюють реалізацію сторонами своїх процесуальних прав та обовязків та які не можна усунути в іншій спосіб.

Порядок в судовому засіданні забезпечувався з дотриманням вимог ст. 160 ЦПК України по відношенню до всіх без виключення осіб присутніх у залі суду.

Беручи до уваги викладене не можна вважати, що під час розгляду справи одна із сторін позбавилася своїх прав на обстоювання власної правової позиції, подання заперечень, клопотань і доказів на їх підтвердження, опинилася в менш вигідному становищі порівняно з іншими учасниками процесу, в тому числі позивачами.

Відтак доводи заяви про відвід на обєктивних даних не ґрунтуються й мотивовані субєктивними оцінкою і ставленням сторони до тих чи інших процесуальних питань, що виникали при розгляді справи.

Дані про упередженість судді чи іншу зацікавленість у вирішенні цього позову в справі відсутні.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що з мотивів висловлених у заяві, підстав для відводу судді, про які йдеться в ст. 20 ЦПК України, не встановлено.

На підставі викладеного і керуючись статтями 20, 24, 166 і 210 ЦПК України,

ухвалив:

у задоволені заявленого відводу відмовити.

Судовий розгляд продовжити у тому ж складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя