Вирок № 63551000, 20.12.2016, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/938/16-к

Номер провадження 1-кп/289/95/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.

при секретарі Галькевич Ю.В.,

за участю: прокурора Швець М.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016060280000217 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше в силу ст. 89 КК України не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

10.04.2016 року обвинувачений ОСОБА_1 разом із своїми знайомими ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 вживали алкогольні напої, знаходячись в будинку № 6 по вул. Нижня Шкільна в с. Борщів Радомишльського району Житомирської області. Близько 22-00 години цього ж дня обвинувачений ОСОБА_1, під час сварки із ОСОБА_2, усвідомлюючи протиправність вчинюваних дій, наніс декілька ударів кулаками по тілу ОСОБА_2, від чого останній впав на землю, а ОСОБА_1 наніс один удар робочою частиною сокири в область лівої руки, в результаті чого спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді рубаної рани тилу лівої кісті з пошкодженням сухожилля розгинача 2 пальця, синців тулубу, правого стегна, садна обличчя, які відносяться до легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоровя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав частково, при цьому не заперечував факту спричинення потерпілому ОСОБА_2 вказаних вище тілесних ушкоджень, але вважає вину обоюдною, заперечив нанесення удару по руці потерпілого робочою частиною сокири та не визнав заявлений до нього цивільний позов. Пояснив,що дійсно 10.04.2016 року ввечері він вживав алкогольні напої разом із знайомими ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_2. Після того, як ОСОБА_5 поїхав, ОСОБА_1 пішов спати, а ОСОБА_2 залишився з дівчатами та, знаходячись в стані алкогольного спяніння, спровокував сварку, обзивав обвинуваченого та ОСОБА_3 образливими словами, після чого ОСОБА_3 розбудила ОСОБА_1 і той, наздогнавши ОСОБА_2, декілька разів ударив потерпілого кулаком, а потім знайшов на подвірї сокиру і наніс удар ОСОБА_2 по руці топорищем сокири, але, так як воно було пересохле та тріснуте, то саме цією тріснутою стороною топорища, а не робочою частиною сокири, поранив ОСОБА_2 руку. Після події намагався вибачитися та відшкодувати шкоду, але потерпілий не хотів з ним розмовляти. Зазначив, що розкаюється у вчиненому та, скориставшись останнім словом, попросив вибачення у потерпілого.

Вина обвинуваченого у вчинені злочину за пред'явленим обвинуваченням, незважаючи на часткове невизнання обвинуваченим, підтверджується сукупністю достатніх достовірних даних, здобутих за допомогою доказів, що зібрані з дотриманням встановленого порядку відповідно до КПК України, які в тісному зв'язку між собою безсумнівно викривають обвинуваченого і спростовують його заперечення, а саме.

Про подію злочину в будинку № 6 по вул. Нижня Шкільна в с. Борщів Радомишльського району Житомирської області вказав допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 та під присягою підтвердив викладені в вироку обставини та пояснив, що 10.04.2016 року вдень він із знайомими ОСОБА_3, ОСОБА_4 вживали алкогольні напої, потім приїхали до домоволодіння № 6 по вул. Нижня Шкільна, де проживають ОСОБА_3, ОСОБА_4 та проводили там дозвілля, вживаючи алкогольні напої. Близько 19 години приїхав ОСОБА_1 із своїм товаришем, вони разом випили декілька чарок і товариш ОСОБА_1 поїхав, а останній близько 22-00 години, знаходячись в стані алкогольного спяніння, наніс ОСОБА_2 тілесні ушкодження. Зазначив, що сварка почалася із-за ревнощів до ОСОБА_3, після сварки ОСОБА_2 пішов додому, але ОСОБА_1 з дівчатами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наздогнали його, збили з ніг та почали бити ногами, потім ОСОБА_1 повернувся в двір, взяв там сокиру та повернувшись вдарив ОСОБА_2 рублячою частиною сокири по руці, якою намагався захиститись останній. Заявлені позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на його користь майнову шкоду в розмірі 3280 грн. та моральну шкоду, яку він зазнав внаслідок хвилювань, емоційного стресу від того, що сталося, неможливості продовжувати звичайний ритм життя, у зв'язку з тривалим лікуванням та отриманим фізичним болем від заподіяних йому тілесних ушкоджень у розмір 50000 грн.

Показання потерпілого про характер і локалізацію тілесних ушкоджень знайшли своє пряме підтвердження в об'єктивних даних висновку експерта від 18.04.2016 року № 76, згідно якого у гр. ОСОБА_2 малися тілесні ушкодження у вигляді рубаної рани тилу лівої кісті з пошкодженням сухожилка розгинача 2 пальця, синців тулубу, правого стегна, садна обличчя, які відносяться до легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоровя і могли виникнути від дії: рана кисті предмету з рубаючою дотичною поверхнею, синців тулубу та садна обличчя від дії твердих тупих предметів. Потерпілому було нанесено три удари твердим тупим предметом, один удар рублячим предметом (а.с.38).

Свідок-очевидець події ОСОБА_3 під присягою вказала на те, що 10.04.2016 року вони з потерпілим ОСОБА_2 та її сестра ОСОБА_4 вживали алкогольні напої, ввечері приїхав обвинувачений ОСОБА_1 з товаришем, невдовзі товариш поїхав, а ОСОБА_1 пішов спати. ОСОБА_3 почала провокувати ОСОБА_2 на агресію, скидаючи з нього кашкет та згадуючи неприємні моменти життя в минулому. Зазначила, що ОСОБА_2 сам віддав наявні в нього гроші в сумі 512 грн. її сестрі ОСОБА_4, які остання в подальшому витратила на власні потреби. Через деякий час ОСОБА_3 з ОСОБА_2 знов почали сваритися, штовхатися. ОСОБА_2 обзивав ОСОБА_3 та хватав за горло, після чого остання розбудила ОСОБА_1 та попросила її захистити. ОСОБА_1 взяв сокиру, наздогнав ОСОБА_2 та вдарив його топорищем по руці. Було вже темно, ОСОБА_3 присвітила телефоном та побачила кров, після чого зупинила ОСОБА_1 і останній повернувся до хати спати.

Суд критично оцінює применшення ОСОБА_3 своєї ролі у підбурюванні до конфлікту, що передував застосуванню насильства, оскільки в межах своєї свободи від самовикриття за ст. 18 КПК України вона вдалася до викривлення своїх показань, намагаючись себе вигородити і перекладаючи на потерпілого весь тягар моральної (етичної) відповідальності за конкретну життєву ситуацію, що трапилася. З цих же мотивів суд відхиляє як неправдиві свідчення ОСОБА_3 про завдання обвинуваченим удару топорищем, які прямо суперечать об'єктивним медичним даним, так як свідок сама у поясненнях зазначила, що було темно і вона нічого не бачила, лише коли присвітила телефоном, то побачила кров на руці ОСОБА_2.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 під присягою повідомила, що вдень 10.04.2016 року бачила ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які зайшли в магазин скупитися, обидва були на підпитку, але веселі, в гарному настрої. Ввечері близько 10 години їй зателефонувала мати ОСОБА_2 (вони сусіди) та повідомила, що ОСОБА_2 побили, поламали руку.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні під присягою повідомила, що вона являється матірю потерпілого ОСОБА_2, 10.04.2016 року вдень її син прийшов додому, взяв 1000 грн., а ОСОБА_3 в цей час чекала його на возі на вулиці, обидва були в нетверезому стані, після чого вони поїхали. Десь близько 22 години їй зателефонувала Форсова та повідомила, що її сина ОСОБА_8 побили та перебили сокирою руку. Вночі додому до неї прийшли ОСОБА_3 з ОСОБА_4, обидві були в стані алкогольного спяніння, обзивали брутальною лайкою та погрожували, щоб не зверталися до поліції.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні під присягою повідомила, що в день події (дату вона не памятає) до магазину, в якому вона працює, зайшов ОСОБА_2 та купив харчі та спиртні напої, на вигляд був в нормальному стані.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні під присягою розповів, що він працює фельдшером екстреної медичної допомоги, точну дату події не памятає, зазначив, що це було в с. Борщів пізно ввечері, приїхав на виклик і надавав медичну допомогу хлопцеві із забійною раною руки. Рука була в крові, після надання першої медичної допомоги потерпілого відвіз в лікарню, від нього відчувався запах алкоголя.

В судовому засіданні під присягою свідок ОСОБА_11 повідомила, що в один із днів навесні 2016 року, більш точної дати вона не памятає, в дворі сусідів (там проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4) було шумно, чула, що веселилася, сміялася молодь, а надвечір вже було чути якісь крики та сварки. Коли стемніло до них прийшов потерпілий ОСОБА_2 з окровавленою рукою, рана була як різана. ОСОБА_11 надала йому медичну допомогу, викликала швидку і зателефонувала з його телефону матері потерпілого. Сам потерпілий ОСОБА_2 був в стані сильного алкогольного спяніння, пояснити що трапилося не міг, майже нічого не говорив, навіть не міг сам зателефонувати своїй матері.

У судовому засіданні судом була прийнята відмова від заявленого прокурором клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_5, який на даний час проходить строкову службу в в/ч 3021 в м. Дніпро та безпосереднім очевидцем конфлікту не був.

Інших клопотань про виклик та допит у судовому засіданні свідків від учасників процесу не надходило.

Обвинувачений ОСОБА_1, стверджуючи про слабку ступінь сп'яніння, докладно виклав обставини та вчинені ним дії до і після події заподіяння потерпілому ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, розповідаючи про механізм їх утворення, що спростований достатніми доказами.

Згідно Протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 11.04.2016 року ОСОБА_2 повідомив, що 10.04.2016 року близько 22 години в с. Борщів по вул. Нижня Шкільна ОСОБА_1 наніс йому декілька ударів робочою стороною сокири в ліву руку, чим завдав тілесні ушкодження (а.с.5).

Дослідженими даними протоколу огляду місця події від 13.04.2016 року, де зафіксовано вилучення працівниками Радомишльського ВП із домогосподарства № 6 по вул. Нижня Шкільна в с. Борщів Радомишльського району сокиру, якою було спричинено потерпілому тілесні ушкодження (а.с.15).

Постановою про визнання речовим доказом від 13.04.2016 року вилучену сокиру визнано речовим доказом та приєднано до матеріалів кримінального провадження (а.с.16).

В судовому засіданні було безпосередньо оглянуто зазначений вище речовий доказ сокиру з дерев'яною рукояткою, при огляді було встановлено наявність щілини на дерев'яному топорищі сокири, в той же час при огляді спростовано версію обвинуваченого про нанесення удару топорищем та можливість нанесення таким чином рубаної рани.

Суд, дослідивши в судовому засіданні докази і оцінивши їх в тісному взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному та всебічному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, знаходить, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 та обставини ним скоєного в межах судового розгляду за ст. 337 КПК України знайшли своє підтвердження достатніми доказами повністю.

Під час сварки на ґрунті пияцтва переслідувана обвинуваченим мета полягала в самоствердженні серед оточуючих, для чого обвинувачений ОСОБА_1 використав поведінку потерпілого як привід вдатися до насильства задля помсти потерпілому за нанесену ним образу, що і склала мотив, який спонукав обвинуваченого і характеризує його умисел за відсутності будь-якого особливого емоційного стану, виключаючи також обстановку уявної оборони.

Позицію обвинуваченого ОСОБА_1, як часткове невизнання своєї винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 125 КК України, сприймає критично і розцінює як спосіб захисту, оскільки його позиція спростовується сукупністю наведених, що узгоджуються між собою, доказів і суперечить фактичним обставинам, встановленим у провадженні.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2ст. 125 КК України, як умисне нанесення легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя.

Згідност. 66 КК України, обставин, що пом'якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого згідност. 67 КК України є вчинення злочину в стані алкогольного спяніння.

Згідно ч. 2ст. 65 КК України,особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, який законодавцем віднесений до злочину невеликої тяжкості, також суд бере до уваги поведінку самого потерпілого перед вчиненням стосовно нього злочинних дій, а саме те, що потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння та спровокував конфлікт з обвинуваченим.

Судом враховуються дані про особу обвинуваченого, а саме молодий вік обвинуваченого, те, що він в силу статті 89 КК України вважається раніше не судимим, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання надана формальна характеристика, інших відомостей не добуто, обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження не надано.

З огляду на поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 після вчинення кримінального правопорушення і до часу постановлення щодо нього вироку, суд не вбачає, що з його боку є щире розкаяння, оскільки не видно, що він щиро жалкує про вчинене і негативно оцінює кримінальне правопорушення (злочин) та бажає виправити ситуацію, яка склалася, шляхом співчуття потерпілому та вибачення за вчинення щодо потерпілого кримінального правопорушення. В тому числі не вчинив дій направлених на допомогу потерпілому та не відшкодував потерпілому витрат понесених на придбання ліків під час стаціонарного лікування. Крім того, під час розгляду справи обвинувачений ОСОБА_1 неодноразово не зявлявся до суду без поважних причин, у звязку з чим був доставлений приводом, таким чином його процесуальна поведінка та динаміка його стосунків із потерпілим свідчать про протилежне.

За вказаних обставин, з урахуванням позиції прокурора, потерпілого та наявність обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, суд прийшов до висновку, що покарання повинно відповідати скоєному та не може бути мінімальним, при цьому суд враховує, що в даний час обвинувачений ніде не працює, тому до нього не може бути застосований такий вид покарання як виправні роботи та вважає достатнім, для виправлення і попередження вчинення нових злочинів, призначити ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.

Цивільний позов потерпілого підлягає задоволенню частково. В судовому засіданні з достовірністю встановлено, що обвинувачений своїми протиправними діями спричинив потерпілому ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які по своїй категорії відносяться до легкого ступеню важкості з короткочасним розладом здоров'я. Цивільний позивач ОСОБА_2 як на докази, що обґрунтовують його вимоги про відшкодування майнової шкоди, посилається на епікризи з призначенням лікарів (а.с.58-59) та на фіскальні і товарні чеки, що підтверджують придбання медикаментів та проведення обстежень (а.с. 62-67), всього на суму 3280 грн.

Суд вважає, що позов потерпілого ОСОБА_2 в частині відшкодування обвинуваченим йому майнової шкоди підлягає частковому задоволенню згідно встановлених та підтверджених документально в ході судового розгляду витрат на суму 549,06 грн.

Суми сплачених потерпілим добровільних внесків, а також витрати на придбання палива та інші витрати згідно наданих чеків не знаходяться у причинному зв'язку із отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню,оскільки не доведено факту понесення цих витрат саме в звязку із вчиненим правопорушенням.

Згідно з п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Щодо вимоги про стягнення з ОСОБА_1 50000,00 гривень моральної (немайнової) шкоди, то суд вважає, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди. При визначені розміру грошового стягнення в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, враховуючи той факт, що винними діями ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2, відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 18.04.2016 № 76 спричинено легкі тілесні ушкодження, завдано тривалого фізичного болю, порушений звичайний життєвий ритм, він змушений був лікуватися та терплячи в зв'язку з цим незручності, однак, враховуючи характер злочинних дій, які було в деякій мірі спровоковано самим потерпілим, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, виходячи з вимог розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.

В задоволенні іншої частини слід відмовити як необґрунтованої.

Запобіжні заходи не обирались, арешт на майно не накладався, процесуальні витрати відсутні.

Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 125 КК України і призначити покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Цивільний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 549,06 грн. за заподіяну кримінальним правопорушенням майнову шкоду та 10000 гривень за заподіяну моральну шкоду, всього 10549,06 грн. (десять тисяч пятсот сорок девять грн. 06 коп.).

Речові докази по справі сокиру, яка зберігається в приміщення Радомишльського відділення поліції повернути власнику.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та засудженому.

Суддя /підпис/ ОСОБА_13

Згідно з оригіналом

Суддя Н. С. Сіренко

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)