Ухвала суду № 63549671, 20.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2016 р. м. Київ К/800/1272/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Борисенко І.В.

Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромета-Регіон» на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року по справі № 2а-17965/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромета-Регіон» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромета-Регіон» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року, прийнято рішення про відмову у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позов.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальність «Євромета-регіон» за квітень 2012 року, за результатами перевірки складено акт від 09.11.2012 року № 4330/1520-37312106.

Проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32307,00 грн.

Як вбачається з висновків акту перевірки, підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість стало те, що податковий кредит у квітні 2012 року останнім було сформовано на підставі податкової накладної від 05.03.12р. за №5709/005, отриманої від ТОВ «Епіцентр К», яка не була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, при формуванні Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який разом і декларацією з ПДВ за квітень 2012р. було подано до податкового органу, позивачем було допущено описку в номері однієї з податкових накладних, а саме: замість податкової накладної №5709/5 від 05.03.2012р. із сумою ПДВ 32 306,92 грн. до реєстру помилково було внесено №5709/005 від 05.03.2012р. із сумою 32 306,92 грн.

13 листопада 2012 року позивачем було виправлено допущену в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних описку в номері податкової накладної.

Дана обставина підтверджується наявними в справі доказами, серед яких: копія реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2012року, де в рядку 19 Розділу ІІ містяться дані про те, що позивачем від ТОВ «Епіцентр К» було отримано податкову накладну від 05.03.12р. за № 5709/005 на загальну суму 193 840,90грн., в тому числі ПДВ в сумі 32 306,82 грн. та копія уточнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, що подавався позивачем до податкового органу 13.11.12р., де в Розділі ІІ у рядку 5 зменшено дані податкової накладної від 05.03.12р. за № 5709/005 на загальну суму 193 840,90 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 32 306,82 грн.) та внесено дані податкової накладної 05.03.12р. за № 5709/5 на загальну суму 193 840,90 грн. (у тому числі ПДВ в сумі 32 306,82 грн.).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0009091520, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 40383,75 грн. (в тому числі 32307,00 грн. за основним платежем та 8076,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, зазначивши при цьому, що позивач не позбавлений права на формування податкового кредиту за рахунок сум сплаченого ПДВ, що підтверджується податковою накладною від 05.03.12р. за № 5709/5, отриманою позивачем від ТОВ «Епіцентр К», яка належним чином була зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

У свою чергу ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині відмови у задоволенні позовних вимог у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

При цьому слід врахувати, що відповідно до п. 3.3 розділу 3 Методичних рекомендацій щодо комплексного відпрацювання сум ПДВ, які формують податковий кредит за податковими накладними, не зареєстрованими в ЄРПН, затвердженими Наказом ДПС України № 420 від 15.05.2012 р., податковий орган зобов'язаний вжити заходів щодо самостійного виправлення помилки платником ПДВ шляхом коригування РПН методом «сторно» на підставі п. 1 Порядку № 1002 (за необхідності - надання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ за відповідний період на підставі ст. 50 та п. 201.6 ст. 201 Кодексу) (наприклад, шляхом направлення посадовим особам СГД інформаційного листа із відповідними пропозиціями коригування РПН).

Згідно з абзацом 2 п. 44.6 ст. 44 ПКУ, якщо платник податків після закінчення перевірки та прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під чає розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до п. 1 Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 1002 від 24.12.2010 р., виправлення помилки в Реєстрі здійснюється методом «сторно» за правилами, передбаченими для бухгалтерського обліку, у момент виявлення таких помилок. Коригування помилкових записів у реєстрі не призводить до потреби формування нових (уточнюючих) реєстрів.

Таким чином, судам необхідно перевірити, зокрема, чи змінилась в результаті виправлення описки в Реєстрі загальна сума задекларованого позивачем податкового кредиту та чи відповідала відомостям додатку № 5 до Декларації з ПДВ за відповідний період.

Також необхідно встановити наявність або відсутність розбіжностей в Єдиному реєстрі податкових накладних між даними позивача та даними контрагента на момент направлення відповідачем Акта перевірки та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210- 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромета-Регіон» задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2013 року по справі №2а-17965/12/2670 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписБорисенко І.В. підписЮрченко В.П.