Ухвала суду № 63549264, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/64847/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Олексієнка М.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання незаконним та скасування рішення,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 - представника позивача ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому, з врахуванням зміни позовних вимог, просив: визнати незаконним та скасувати рішення Відділу тимчасового перебування іноземних громадян та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві від 15 лютого 2013 року про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 року, терміном дії до 1 вересня 2015 року; поновити посвідку на проживання на території України; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві повторно вирішити питання щодо скасування посвідки на проживання на території України з врахуванням всіх відомих на теперішній момент обставин.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з наступних обставин та передбачених законом підстав.

Судами встановлено, що між Київським національним університетом технології та дизайну та ОСОБА_2 укладено договір про навчання від 31 серпня 2011 року №36-ін.

До Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві в листопаді 2011 року надійшла заява проректора Київського національного університету національного університету технології та дизайну про оформлення посвідки на тимчасове проживання в Україні позивача у зв'язку з навчанням на факультеті «Дизайн» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Бакалавр» до 1 вересня 2015 року.

21 листопада 2012 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві на підставі вказаної заяви оформлено посвідку на тимчасове проживання ОСОБА_2 в Україні серії НОМЕР_1 до 1 вересня 2015 року.

Наказом ректора Київського національного університету технолоії та дизайну від 24 січня 2013 року №9 позивача відраховано з університету за невиконання навчального плану, графіку навчального процесу та за порушення умов договору щодо оплати та припинено дію договору від 31 серпня 2011 року №36-ін.

11 лютого 2013 року Київський національний університет технолоії та дизайну звернувся до відповідача з клопотанням №47/1-426 про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 у зв'язку з відрахуванням ОСОБА_2 з університету.

Головне управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві 15 лютого 2013 року прийняло рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 позивача. Рішення отримано позивачем 30 квітня 2013 року, що підтверджується записом в журналі видачі паспортів, посвідок.

Печерським районним судом м. Києва 22 травня 2013 року винесено вирок у справі №1-660/12, відповідно до якого громадянина Республіки Камерун ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі. На підставі статті 75 КК України позивача звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом випробувального строку тривалістю три роки не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього зобов'язання. На підставі статті 76 КК України зобов'язано протягом випробувального терміну не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органам кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції. До вступу вироку в законну силу запобіжний захід залишено - підписку про невиїзд.

Відповідно до пункту 12 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі - Закон №3773-VI) іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Згідно пункту 17 статті 1 Закону №3773-VI посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Пунктом 20 статті 1 вказаного Закону визначено, що приймаюча сторона - зареєстровані в установленому законом порядку українські підприємства, установи та організації, представництва (філії) іноземних підприємств, установ, організацій, представництва міжнародних організацій, а також фізичні особи (громадяни України, іноземці та особи без громадянства), які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України у зв'язку з навчанням, стажуванням, роботою, або на інших законних підставах, та запрошують чи приймають іноземців та осіб без громадянства;

Відповідно до пункту 12 статті 5 Закону №3773-VI підставою для видачі посвідки на тимчасове проживання у випадку, передбаченому частиною дванадцятою статті 4 цього Закону, є заява іноземця або особи без громадянства, дійсний поліс медичного страхування, документ, що підтверджує факт навчання в Україні, та зобов'язання навчального закладу повідомити центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, про відрахування з такого закладу.

Згідно пункту 19 Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого Постановою Кабінету Міністів України від 28 березня 2012 року №251 (далі - Порядок) посвідка на тимчасове проживання скасовується територіальним органом або підрозділом ДМС, який її видав, у разі: отримання вмотивованого клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця та особи без громадянства із займаної посади) або припинення діяльності приймаючої сторони - юридичної особи.

Пунктом 20 Порядку передбачено, що копія рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання видається територіальним органом або підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві та особі без громадянства під розписку або надсилається рекомендованим листом таким особам і приймаючій стороні не пізніше ніж протягом п'яти днів з дня його прийняття.

У разі прийняття рішення про скасування посвідки вона підлягає вилученню та знищенню. При цьому відмітка про видачу посвідки в паспортному документі іноземця або документі, що посвідчує особу без громадянства, анулюється (вкладний талон вилучається).

Згідно з пунктом 21 вказаного Порядку іноземець та особа без громадянства протягом місяця з дня отримання копії рішення про відмову у видачі посвідки або скасування посвідки на тимчасове проживання має право на його оскарження шляхом звернення до ДМС або суду. Оскарження такого рішення зупиняє його виконання.

Відповідно до підпункту 13.2 Порядку оформлення і видачі посвідки на тимчасове проживання, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23 серпня 2011 року №602 (далі - Порядок) встановлено, що раніше видана посвідка скасовується органом, який її видав, якщо:Буде отримане вмотивоване клопотання приймаючої сторони про скасування посвідки (у тому числі в разі звільнення іноземця чи особи без громадянства із займаної посади) або у разі припинення діяльності приймаючої сторони.

Пунктом 16 вказаного Порядку передбачено, що особа, стосовно якої прийнято рішення про відмову у видачі або скасування раніше виданої посвідки, повинна знятися з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.

Якщо особа оскаржила рішення про відмову у видачі посвідки або скасування раніше виданої посвідки до вищого органу або до суду, рішення про її видворення не приймається до прийняття остаточного рішення вищим органом або до набрання рішенням суду законної сили.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо правомірності скасування раніше виданої посвідки на тимчасове проживання в Україні серії НОМЕР_1 року, оскільки наявне вмотивоване клопотання навчального закладу про відрахування студента з навчального закладу.

Посилання позивача на частину другу статті 22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» як на підставу для скасування рішення та поновлення посвідки на тимчасове проживання в Україні є безпідставними, оскільки нормами даної статті встановлено, що виїзд з України іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, якщо: йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення або кримінальна справа розглядається судом - до закінчення кримінального провадження; його засуджено за вчинення кримінального правопорушення - до відбування покарання або звільнення від покарання. Проте, дані обставини не можуть бути підставою для надання, поновлення чи продовження посвідки для перебування на території України.

Таким чином, суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують вказаних висновків судів попередніх інстанцій.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - представника позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення .

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

В.В. Швець