Ухвала суду № 63549185, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" грудня 2016 р. м. Київ К/800/15105/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г., Голяшкіна О.В., Єрьоміна А.В.,

секретаря судового засідання - Яроша Д.В.

за участю представників

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - Ковалевського Е.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на постановуЖитомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 рокута ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 рокуу справі№806/159/16за позовомОСОБА_6доПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловичатретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»провизнання неправомірним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_6 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_6.) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича (далі по тексту - відповідач, Приватний нотаріус КМНО Суперфін Б.М.), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі по тексту - третя особа, ТОВ «ФК ЦВектор Плюс»), в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення Приватного нотаріуса КМНО Суперфіна Б.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 23498998 2 від 07 серпня 2016 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, третя особа звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач та відповідач заперечень на касаційну скаргу не надали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі - продажу квартири від 12 січня 1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_8 та реєстрованого в реєстрі за №21, придбав у власність квартиру АДРЕСА_1, яка зареєстрована в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 14 січня 1999 року за №13895 (т. 1 а.с.123-124).

06 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_6 укладено кредитний договір №0501/0807/88-198, предметом якого стало надання кредиту в розмірі 36000,00 дол. США на строк з 06 серпня 2007 року по 05 серпня 2017 року (т. 1 а.с. 67-70)

В цей же день, 06 серпня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №0501/0807/88-198, між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_6 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір, предметом якого стала передача в іпотеку Іпотекодержателю належного Іпотекодавцю на праві приватної власності майна: квартири АДРЕСА_1 загальною площею 44,1 кв.м. (т. 1 а.с. 65).

28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі по тексту - ПАТ «Сведбанк»), яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір факторингу №15, предметом якого стало відступлення права вимоги заборгованості по кредитних договорах, зазначених в Реєстрі заборгованості боржників, в тому числі за договором від 06 серпня 2007 року №0501/0807/88-198, укладеним з позивачем (т. 1 а.с. 86-89).

28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладено договір, згідно якого разом з відступленням права вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюються на підставі Договору факторингу від 28 листопада 2012 року №15, одночасно відступаються права вимоги за іпотечними договорами, в тому числі за договором від 06 серпня 2007 року №0501/0807/88-198, укладеним з позивачем (т. 1 а.с. 83).

07 червня 2013 року за вих.№511947/ЛЗ третьою особою направлено позивачу повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, в якому зазначено, що борг за кредитним договором від 06 серпня 2007 року №0501/0807/88-198 станом на 01 липня 2013 року складає 73395,74 дол. США, що за курсом НБУ станом на 01 липня 2013 року дорівнює 586652,15 грн., а також заявлено вимогу про усунення порушень умов даного договору шляхом погашення упродовж 30 днів вказаної суми заборгованості (т. 1 а.с. 63), яке було отримано останнім 13 червня 2013 року (т. 1 а.с. 62).

07 серпня 2015 року до державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса КМНО Суперфіна Б.М. надійшла заява від ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яку подано ОСОБА_9 на підставі довіреності, для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 56).

За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем 07 серпня 2015 року прийнято рішення №23498998, яким у відповідності до частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 16 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №703 від 22 червня 2011 року, вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна (т. 1 а.с. 57).

Постановляючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що чинне законодавство наділяє нотаріуса окремими повноваженнями державного реєстратора щодо прав на нерухоме майно, які виникають лише у результаті вчинення нотаріальних дій з таким майном, а також повинні реалізовуватися одночасно з їх вчиненням та за наслідками перевірки правильності оформлення документів в офіційному порядку, що дозволяє забезпечити належний рівень захисту гарантованих Конституцією України речових прав осіб на нерухоме майно. У зв'язку з тим, що жодна нотаріальна дія з приводу набуття права власності на об'єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації відповідачем, як спеціальним суб'єктом державної реєстрації, не вчинялась, правові підстави для прийняття оскаржуваного рішення були відсутні.

Крім того, суд першої інстанції зауважив, що спірна квартира не може бути примусово стягнута на підставі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

З такими висновками Житомирського окружного адміністративного суду погодився і суд апеляційної інстанції.

Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Розглядаючи справу, суди виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами пункту 1 частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Такі висновку суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, висловленою в постанові від 14 червня 2016 року у справі №826/4858/15.

Згідно норм частини 1 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, прийняті у справі рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 157, статтями 220, 221, 223, частиною 1 статті 228, статтями 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» - задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2016 року у справі №806/159/16 - скасувати.

Провадження у справі №806/159/16 за позовом ОСОБА_6 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Суперфіна Бориса Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання неправомірним та скасування рішення - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді