Ухвала суду № 63549173, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/49221/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідач),

Олексієнка М.М.,

Швеця В.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області до Відділу державної виконавчої служби Токмацького міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Токмацького МУЮ), третя особа - ОСОБА_3 про визнання протиправними дій та скасування рішення,

за касаційною скаргою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області звернулася до суду з адміністративним позовом до ВДВС Токмацького МУЮ про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ВДВС Токмацького МУЮ, скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 23 жовтня 2014 року №45172515, зобов'язано відповідача розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження з виконання постанови у справі про адміністративне правопорушення від 07 травня 2013 року за № 253. В решті позовних вимог - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення апеляційною інстанцією норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене судове рішення.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 7 травня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області була винесена постанова №253 у справі про адміністративне правопорушення, якою визнано ОСОБА_3 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800 грн.

Оскільки штраф не було сплачено добровільно, позивач вперше 6 червня 2013 року звернувся до відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № 253 від 7 травня 2013 року. Постановою від 7 червня 2013 року № 38376620 відповідач відмовив позивачу у відкритті виконавчого провадження. Після чого були і інші постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання постанови Інспекцієї державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області № 253 від 7 травня 2013 року.

Так, спірною постановою відповідача від 23 жовтня 2014 року №45172515 позивачу також відмовлено у відкритті виконавчого провадження з підстав того, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області від 7 травня 2013 року № 253 була оскаржена ОСОБА_3 до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, а отже не набрала законної сили.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження постанови про накладення штрафу в судовому порядку є підставою для зупинення виконавчого провадження, а не підставою для відмови у його відкритті.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова про адміністративне правопорушення не набрала законної сили, тому не набула статусу виконавчого документу, оскільки оскаржена до суду та рішення судом не прийнято.

Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 24 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статтею 4 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України. Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку. Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови. У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку. Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року № 244 затверджено Порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Порядок), який визначає процедуру накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачена Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Відповідно до пунктів 28, 29 Порядку постанову про накладення штрафу та постанову про закриття справи відповідно до статті 5 Закону може бути оскаржено суб'єктом містобудування, щодо якого її винесено, до суду протягом 15 днів з дня її винесення з повідомленням про таке оскарження у той самий строк інспекції, яка винесла відповідну постанову. Оскарження постанови про накладення штрафу в установлений строк зупиняє її виконання до набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Згідно із пунктом 31 Порядку у разі оскарження постанови про накладення штрафу та належного повідомлення відповідної інспекції про її оскарження така постанова направляється до органу державної виконавчої служби для примусового виконання після набрання законної сили відповідним рішенням суду, крім випадків скасування її судом.

Пунктом 34 Порядку встановлено, що не підлягає виконанню постанова про накладення штрафу, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення. У разі зупинення виконання постанови відповідно до пункту 29 цього Порядку перебіг строку давності її виконання, визначеного статтею 4 Закону, зупиняється до набрання законної сили відповідним рішенням суду. Строк, протягом якого виконання постанови про накладення штрафу було зупинено, до загального строку давності виконання такої постанови не зараховується.

Постанова про накладення штрафу є виконавчим документом і має відповідати вимогам виконавчого документу, тобто в ній зазначається дата набрання нею законної сили.

Виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання лише після набрання ним законної сили.

З наведеного слідує, що постанова про накладення штрафу набирає законної сили, у разі її оскарження до суду, із набранням законної сили судовим рішенням про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, тому підстав до скасування чи зміни постанови апеляційного суду немає.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

М.М. Олексієнко

В.В. Швець