Постанова № 63548957, 13.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2016 р. Справа № 816/ 1217/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2016р. по справі № 816/ 1217/16

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області), в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 185-17 від 09.07.2015 року по транспортному податку з фізичних осіб на суму 14 583,33 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Харкова Головного управління ДФС у Полтавській області № 185-17 від 09.07.2015 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на автомобіль PORSCHE CAYENNE, 2012 року випуску, обєм двигуна 4806 см і та з 23.06.2015 року по 21.05.2016 року вона була власником цього транспортного засобу.

09.07.2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 185-17, яким згідно з п.п. 54.3.3. п 54.3 ст. 54 ПК України та відповідно до п.п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України, зобовязано позивача сплатити суму податкового зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 14 583,33 грн. (а.с. 9).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення № 185-17 від 09.07.2015 року, яким позивачу визначено у 2015 році податкове зобов'язання із транспортного податку, не ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, зокрема, п.п. 12.3.4. п. 12.3., п. 12.5 ст. 12, та не узгоджується із вимогами принципу верховенства права.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до п. 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014 року, даний закон, яким внесено зміни до Податкового кодексу України в частині запровадження транспортного податку, набирає чинності з 01.01.2015 року.

Отже, фізичні та юридичні особи, які мають транспортні засоби, що є об'єктом оподаткування транспортним податком, починають сплачувати даний податок з 2015 року.

Згідно з п.п. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті є об'єктом оподаткування.

Відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3 000 см і.

Згідно з п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України, ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Судовим розглядом встановлено, що 30.01.2015 року Полтавською міською радою позачергової 47 сесії 6 скликання прийнято рішення від 30.01.2015 року «Про місцеві податки і збори», яким затверджено Положення про транспортний податок у м. Полтаві та встановлено ставку податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000,00 грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1. п. 267.2. ст. 267 Податкового кодексу України.

Отже, вищезазначені автомобілі є об'єктом оподаткування у розумінні Податкового кодексу України, а отже власником повинен сплачуватися податок у розмірі 25 000,00 грн.

Згідно з п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об'єкта оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Відповідно до п. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

На підставі п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України, органи внутрішніх справ зобов'язані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації об'єкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку податку.

З 1 квітня 2015 року органи внутрішніх справ зобов'язані щомісячно, у 10-денний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку податку, за місцем реєстрації об'єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

Форма подачі інформації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової політики.

Згідно з п.п. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України, транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до п.п. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.

Згідно з п.п. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 Податкового кодексу України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Слід зазначити, що вказаними вище нормами закону врегульовані всі складові нового податку об'єкт оподаткування, платники, база оподаткування, ставка податку, базовий податковий період.

Згідно додатку № 1 до рішення позачергової 47 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 30.01.2015 року, затверджено Положення про транспортний податок у місті Полтаві.

Таким чином, Полтавська міська рада самостійно транспортний податок не встановлювала, а фактично запровадила механізм справляння та порядок сплати транспортного податку в м. Полтаві, встановленого Податковим Кодексом України.

Транспортний податок є місцевим лише з точки зору зарахування його до відповідного бюджету.

Стосовно висновку суду першої інстанції з приводу того, що оскільки рішення Полтавської міської ради прийняте 30.01.2015 року та офіційно оприлюднене 06.02.2015 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року, колегія суддів вважає його необґрунтованим, адже рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори, оскільки такі прямо закріплені законодавцем нормами Податкового Кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції викладений судом відносно тлумачення Рішення Європейського Суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» про те, що накладання органами державної влади на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку становить втручання в його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (п. 49).

Так, у вказаних правовідносинах втручання держави в майнові права позивача мало б місце за умови доведеності протиправності дій держави по відношенню до позивача, який виконує обов'язок, покладений на нього законом, у цьому випадку позивач мав би право відшкодування шкоди, що спричинила діяльність держави.

В даній адміністративній справі позивач не виконав обов'язку покладеного на нього відповідно до п.п. 267.1.1. Податкового кодексу України та не сплатив відповідний податок в дохід держави.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом правомірно та відповідає вимогам податкового законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.

Згідно до ч. 1 ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були допущені порушення норм матеріального та процесуального права, а тому дана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2016р. по справі № 816/ 1217/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлений 20.12.2016 р.