Постанова № 63548644, 12.12.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2016 р. Справа № 816/1693/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідачів: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Командування військової частини А1451 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2016р. по справі № 816/1693/16

за позовом ОСОБА_3

до Командування військової частини А 2057 , Командування військової частини А1451

про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Командування військової частини А2057, Командування військової частини А1451, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії командира військової частини А2057 ОСОБА_4, командира військової частини А1451 та зобов'язати відповідачів звільнити ОСОБА_3 з військової служби на підставі пункту "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із закінченням терміну дії контракту.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2016р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність командира військової частини А1451 щодо не звільнення ОСОБА_3 з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 10 січня 2013 року.

Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини А1451 від 23 лютого 2016 року № 37 в частині продовження дії контракту про проходження військової служби понад встановленні строки на період до оголошення демобілізації старшому солдату ОСОБА_3, планшетисту інформаційно-телекомунікаційного вузла військової частини А2057, з 10 січня 2016 року.

Зобов'язано командира військової частини А1451 звільнити ОСОБА_3 з військової служби на підставі пункту "а" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач, Командування військової частини А1451, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи.

Відповідач, Командування військової частини А2057, підтримав апеляційну скаргу.

Позивач в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача, Командування військової частини А1451, підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 10.01.2013р. між ОСОБА_3 та Міністерством оборони України в особі командира військової частини А1451 полковника ОСОБА_5 укладений контракт про проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України (а.с. 74-75) та відповідно до наказу командира військової частини А1451 позивач зарахований до військової частини А2057 та отримав військово-облікову спеціальність - старшого планшетиста взводу зв'язку (а.с. 66).

Так, п. 3 вищевказаного контракту встановлено, що він є строковим та укладений на три роки, а згідно з п. 4 сторони не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії контракту зобов'язуються укласти новий контракт або повідомити одна одну про небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні.

23.02.2016р. наказом командира військової частини А1451 № 37 строк військової служби ОСОБА_3 за контрактом продовжено понад встановлені терміни на період до оголошення демобілізації (а.с. 67).

27.09.2016р. ОСОБА_3 отримав посвідчення про відрядження у розпорядження командира військової частини В0425, без вказаного терміну відрядження, мета відрядження: виконання службових (бойових) завдань у районах проведення АТО (а.с. 15-16).

Судом першої інстанції зазначено, що позивач за три місяці до закінчення строку дії контракту попередив командира частини А2057 ОСОБА_6 про небажання далі проходити військову службу за контрактом.

Крім того, судом першої інстанції вказано, що 11.01.2016р. позивачем подано командиру військової частини А2057 мотивований рапорт про звільнення з військової служби, на підставі п. "а" ч. 6 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", у зв'язку із закінченням строку дії контракту.

Однак, апеляційним розглядом встановлено, що позивачем, а ні у січні місяці, а ні за три місяці до закінчення строку дії контракту не було подано до командування військової частини рапорту на звільнення з військової служби.

Вказаний рапорт позивача надійшов на адресу командування лише 07.10.2016р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією журналу реєстрації вхідних документів (а.с. 164-165), тобто після направлення позивача для проходження служби у районах проведення АТО.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що дії Командування військової частини А1451 щодо винесення наказу від 23.02.2016р. № 37 в частині продовження дії контракту про проходження військової служби понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації старшому солдату ОСОБА_3 є протиправними та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Згідно із ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.

Громадяни проходять військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулюється ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" (надалі - ЗУ №2232-Х1І).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЗУ № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 ЗУ №2232-ХІІ військовий обов'язок включає, зокрема, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу.

Згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 2 ЗУ №2232-ХII передбачено, що до видів військової служби відноситься військова служба за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Відповідно до ч. 13 ст. 2 ЗУ №2232-ХІІ виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно- правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЗУ № 2232-ХІІ збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу та прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Крім того, відповідно до ст. 19 ЗУ №2232-Х1І військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби. Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 20 ЗУ №2232-ХІІ на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби військовослужбовці, які прослужили на строковій військовій службі не менше трьох місяців, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну або повну загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, резервісти, а також жінки, які не мають військових звань офіцерського складу, з відповідною освітою та спеціальною підготовкою віком від 1 8 до 40 років - на військову службу за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського складу.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 ЗУ № 2232-ХІІ строки військової служби для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом.

На виконання ЗУ № 2232-ХІІ, з метою визначення порядку та регулювання питань проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України Указом Президента України від 10.12.2008р. № 1153/2008 "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України" затверджено "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України".

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом визначено розділом II "Військова служба за контрактом" зазначеного вище Положення.

Так, відповідно до абз. 8 п. 18 вказаного Положення перший контракт про проходження військової служби укладається з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Порядок проходження військової служби за контрактом також визначений розділом II Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009р., згідно з абз. 16 п. 2.3 розділу II вказаного Положення у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану громадяни приймаються на військову службу за контрактом на строки, визначені ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", без врахування набуття права на пенсійне забезпечення та строку, що залишився до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Враховуючи викладене вище, строки військової служби для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Таким чином, строк дії контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України пов'язаний безпосередньо з дією в країні особливого періоду.

Слід зазначити, що відповідно до абз. 1 ст. 1 ЗУ "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України від 21.10.1993р. № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Відповідно до абз. 5 ст. 1 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 4 ст. 1 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Крім того, згідно з Указом Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 "Про часткову мобілізацію", який затверджений Законом України від 17.03.2014 року №1126-УІ1, постановлено: оголосити та провести часткову мобілізацію; Голові Служби безпеки України, начальнику Управління державної охорони України, Голові Служби зовнішньої розвідки України, вищому командуванню Національної гвардії України, керівникам центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, перевести підпорядковані військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на організацію та штати воєнного часу.

Указами Президента України від 06.05.2014р. №454/2014, від 21.07.2014р. №607/2014, від 14.01.2015р. №15/2015, які були затверджені Законами України від 06.05.2014 року №1240-УІІ від 22.07.2014 року №1595-УІІ, від 15.01.2015 року №113-УІ11 відповідно, також оголошувались та проводились часткові мобілізації.

Крім того, згідно з п. 5 Указу Президента України від 14.01.2015р. №15/2015 зобов'язано Кабінет Міністрів України, зокрема, перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність.

Отже, з моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014р. №303/2014 "Про часткову мобілізацію" в Україні настав особливий період, зокрема, Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду, а в подальшому Указом Президента України від 15.01.2015р. №1ІЗ-УІІІ переведено національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду.

Разом з тим, особливий період настає з моменту оголошення мобілізації та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Під мобілізацією слід розуміти комплекс заходів, здійснюваних серед іншого з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

Також, відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" зміст мобілізації становить: переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно- територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду; переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Відтак, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.

Згідно з абз. 6 ст. 1 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Таким чином, закінчення періоду мобілізації не припиняє існування особливого періоду. Закінчення дії особливого періоду в країні пов'язане виключно з прийняттям Президентом України Указу про демобілізацію.

Отже, оскільки на даний час в Україні діє особливий період та Президентом України не прийнято Указу про демобілізацію, то дія строкового контракту позивача не припинялась, а відтак у позивача відсутня підстава щодо звільнення з військової служби у зв'язку з закінчення строку дії контракту.

Колегія суддів звертає увагу, що серед підстав для звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду, визначених в ч. 8 ст. 26 ЗУ № 2232-ХІІ, не передбачено під час дії особливого періоду така підстава, як звільнення з військової служби військовослужбовців у зв'язку з закінченням строку дії контракту.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги відповідача спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Таким чином, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, вона відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Командування військової частини А1451 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2016р. по справі № 816/1693/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Командування військової частини А 2057, Командування військової частини А1451 про визнання дій неправомірними, зобовязання вчинити певні дії.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Командування військової частини А1451 судовий збір у розмірі 1515,80 грн. (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять грн. вісімдесят коп. ).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови виготовлений 19.12.2016 р.