Постанова № 63548563, 20.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року № 876/5887/16 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гінди О.М.

суддів:Качмара В.Я., Старунського Д.М.

за участю секретаря судових засідань:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за власною ініціативою суду питання про прийняття додаткової постанови у справі № 308/6192/16-а за позовом ОСОБА_2 до Ужгородського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у перерахунку розміру пенсії та зобовязання вчинити дії,

встановив:

15.06.2016 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області в якому просив визнати дії неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла станом на 26.12.2002 у розмірі 90 % від місячного заробітку, зазначеного у довідці, виданій Прокуратурою Закарпатської області від 27.05.2016 № 107, без обмеження її максимального розміру, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01 січня 2016 року.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.07.2016 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржило Ужгородське обєднане управління Пенсійного фонду України.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2016 апеляційну скаргу Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України задоволено частково.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи проведено за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що у справі слід ухвалити додаткову постанову, з огляду на таке.

Згідно із вимогами п. 1 ч. 1 ст. 168 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадку, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

У п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2012 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» встановлено, що за правилами ст. 168 КАС Українисуд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених ч. 1 ст. 168 КАС України. Додаткове судове рішення не може змінювати суті основного рішення або містити висновки про права й обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові постанови (ухвали) можуть прийматися (постановлятися), якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення.

Таке судове рішення ухвалюється в тому провадженні (письмовому, скороченому, розгляді справи в судовому засіданні тощо), в якому й ухвалювалось основне судове рішення.

Позивач заявив позовні вимоги про перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла станом на 26.12.2002 у розмірі 90% від місячного заробітку, зазначеного у довідці, виданій Прокуратурою Закарпатської області від 27 травня 2016 року № 107, без обмеження її максимального розміру, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 та просив виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01 січня 2016 року, щодо них досліджувались докази в судовому засіданні, проте суд апеляційної інстанції не ухвалив судового рішення щодо позовної вимоги про виплату перерахованих сум пенсії з обмеженням її максимального розміру чи без такого.

Відповідно до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу у 2002 році призначено пенсію за вислугу років виходячи із максимального розміру, 90 % від чинної на той час заробітної плати. 30.05.2016 ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області з заявою про перерахунок його пенсії у розмірі 90 % від суми заробітної плати на підставі довідки прокуратури Закарпатської області від 27.05.2016 № 107, а тому у відповідності до ч. 13 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» такий перерахунок провадиться з часу звернення позивача за перерахунком пенсії, тобто з 01.06.2016 з врахуванням ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до підпункту 3 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Відповідно до змісту п. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII).

У вказаній статті Закону України «Про прокуратуру» зазначено, що положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

Ця норма Закону у встановленому порядку не була визнана неконституційною, отже, є обов'язковою для виконання.

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний провести перерахунок пенсії позивачу в розмірі 90% місячного заробітку, однак з урахуванням обмежень максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи з викладеного, колегія суддів, вважає, за можливе усунути неповноту судового рішення, оскільки строк на виконання судового рішення не закінчений, а прийняття додаткової постанови не вплине на правильність прийнятого рішення.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 168, 196, 211, 254 КАС України, суд

постановив:

абзац 4 резолютивної частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 308/6190/16-а доповнити: «та довідки прокуратури Закарпатської області № 107 від 27.05.2016 з урахуванням раніше проведених виплат, але не більше десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії».

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

На додаткову постанову протягом двадцяти днів, з дня складення її у повному обсязі, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:О.М. Гінда

Судді:В.Я. Качмар

ОСОБА_3

Постанова в повному обсязі складена та підписана 21.12.2016.