Ухвала суду № 63548413, 15.12.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2016 р. Справа № 876/6661/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.

з участю: секретаря судового засідання Болюк Н. В.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (позивача) ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі №813/1312/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 і, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 про визнання нікчемними договорів, викладених у Протоколі №78 від 28 вересня 2015 року.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що постановою Правління Національного банку України прийнято рішення про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» ОСОБА_3 Також позивачу були направлені повідомлення щодо нікчемності договорів про розірвання іпотечних договорів і, відповідно, про необхідність виконання умов кредитного договору. Вважає дії відповідача щодо застосування наслідків нікчемності правочинів протиправними, так як відповідачем не наведено доказів наявності ознак нікчемності правочинів. Внаслідок цього змінюється обсяг прав позивача.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року провадження в адміністративній справі закрито.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. У поданій апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання, а також на неповне зясування судом першої інстанції обставин справи, у звязку з чим просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду по суті.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач посилається на те, що відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства. Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу цього Закону є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в господарському суді. Натомість, ліквідація банку здійснюється на підставі рішення Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким не передбачено порушення справи про банкрутство в господарському суді. Тому в даному випадку норми та положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не застосовуються та, відповідно, відсутні підстави для закриття провадження у справі.

Наявний спір носить характер публічно правового спору, так як позов предявленно до субєкта владних повноважень з приводу прийняття рішення при виконанні владних управлінських функцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу і просить задовольнити з наведених в апеляційній скарзі підстав.

Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча повідомлявся належним чином та у встановлений законом спосіб про дату, час та місце судового засідання. При цьому, від відповідача відсутнє клопотання про розгляд справи за участі представника чи про відкладення розгляду справи і апеляційним судом не визнавалася обовязковою участь представника відповідача в апеляційному розгляді справи. У звязку з цим та у відповідності до ст. 196 ч. 4 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто за відсутності представника відповідача.

Вислухавши доповідь судді доповідача, доводи в судовому засіданні представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення про закриття провадження в справі та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку. Тобто, як зазначив суд першої інстанції, враховуючи характер спірних правовідносин, дану справу належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №06/114/08-С, предметом якого був кредит у розмірі 1 192 000 доларів США, строком по 09 жовтня 2015 року включно.

В забезпечення виконання умов кредитного договору були укладені: 16 жовтня 2008 року іпотечний договір №13/114/І0108 С між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС ОСОБА_4»; 16 жовтня 2008 року іпотечний договір №13/114/І02/08 С між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Делакс Україна»; 17 жовтня 2008 року іпотечний договір №13/114/І03/08 С між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС ОСОБА_4».

16 жовтня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС ОСОБА_4» та відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» укладено договір поруки №06/114/П01/08 С, у відповідності до якого Поручитель зобовязувався відповідати перед Банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобовязань позивача.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу посвідчено договір купівлі продажу, укладений 27 вересня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (продавець) та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (покупець), за умовами якого публічне акціонерне товариство «Дельта банк» набуло право вимоги за кредитним договором №06/114/08 С від 10 жовтня 2008 року.

Повідомленнями про нікчемність від 30 грудня 2015 року за №4059, №4062, №4065 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 позивача повідомлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 березня 2015 року прийнято рішення №51 про запровадження в Банку з 03 березня 2015 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в акціонерному товаристві «Дельта банк». У звязку з прийняттям 02 березня 2015 року Правлінням Національного банку України постанови №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 02 жовтня 2015 року прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації акціонерного товариства «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Станом на 28 вересня 2015 року на виконання вимог Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час перевірки були виявлені договори, які були укладені з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур Банку. Тому позивача повідомлено про нікчемність договорів про розірвання Іпотечних договорів згідно п. п.1 та 2 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» установлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відповідно до частини другої статті З цього ж Закону, фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є обєктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є субєктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Відповідно до ст. 47 Закону, уповноважена особа Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду) визначається виконавчою дирекцією Фонду. До неї застосовуються правила та вимоги, визначені статтею 35 цього Закону. Рішення уповноваженої особи Фонду є обов'язковими для виконання працівниками банку, що ліквідується.

Уповноважена особа Фонду: діє без довіреності від імені банку, що ліквідується; звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю; виконує організаційно розпорядчі функції для реалізації процедури ліквідації банку; здійснює повноваження Фонду, визначені цим Законом та делеговані їй Фондом; звітує про результати своєї роботи перед виконавчою дирекцією Фонду.

Згідно ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтями 2, 4, 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено завдання адміністративного судочинства та порядок реалізації права на судовий захист у сфері публічно правових відносин. Зокрема, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій. ОСОБА_1 особа має право в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень порушено її права та інтереси і на вказаний спір поширюється юрисдикція адміністративних судів. Тобто, адміністративним судам підсудні публічно правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Тобто, завдання адміністративного судочинства обумовлюються його особливостями, які відрізняють його від інших видів судочинства.

Згідно із ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за Кодексом адміністративного судочинства України або Господарським процесуальним кодексом віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

Зміст та спрямованість правосуддя випливає із обовязку держави по забезпеченню прав і свобод людини. Завдання будь якого судочинства відображає його спрямованість, тобто кінцеву мету.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно правової угоди й в силу вимог закону саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в указаному спорі покладено обов'язок відшкодувати зазначені кошти від імені сторони правочину.

Дані правовідносини мають цивільно правовий характер і спір не повязаний безпосередньо із здійсненням владних повноважень. Тому даний спір не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, звернення позивача до суб'єкта владних повноважень не є підставою для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства, оскільки, позивач звернувся за захистом порушених прав, що виникли із цивільних відносин, а саме із цивільно правової угоди, тому такий спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

З урахуванням характеру спірних правовідносин, змісту вимог позивача, викладених у предявленому адміністративному позові, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного і обґрунтованого висновку.

Тому підстав, передбачених ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України для скасування ухвали суду першої інстанції і, відповідно, для задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

При цьому, апеляційний суд вважає за необхідне наголосити на тому, що висновок суд першої інстанції, викладений у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, щодо розгляду даного спору за правилами господарського судочинства, стосується визначеного ч. 2 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України обовязку суду першої інстанції розяснити позивачеві до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ. Тому такий висновок не впливає на суть і, відповідно, на законність прийнятого судом рішення, оскільки не свідчить про порушення судом норм процесуального права.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2016 року у справі №813/1312/16 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію акціонерного товариства «Дельта Банк» ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

судді: Р. В. Кухтей

ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлено 19 грудня 2016 року.