Ухвала суду № 63548062, 20.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/885/16 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанов, наказів та приписів, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - Відповідач-1, ДАБІ України), Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області (далі - Відповідач-2, Управління ДАБІ) про:

- визнання протиправним та скасування наказу (розпорядження) ДАБІ України від 08.09.2015 року №976 та перевірки достовірності даних, наведених у декларації про готовність до експлуатації об'єкта вх. №1011-1.20/./3.6/327 від 10.02.2016 року та вх. №1011-1.20/1/3.6/328 від 10.02.2016 року;

- визнання протиправною та скасування постанов Управління ДАБІ від 22.03.2016 року №33/2016-Гвр та від 22.03.2016 року №34/2016-Гвр про накладення штрафів по справі про адміністративне правопорушення;

- визнання протиправними та скасування приписів Відповідача-2 від 10.03.2016 року №47/2016-Гвр та від 10.03.2016 року №46/2016-Гвр про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.11.2016 позовну заяву залишено без розгляду. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем було пропущено встановлений спеціальним законом десятиденний строк оскарження постанови про накладення штрафу по справі про адміністративне правопорушення. Крім того, суд зазначив, що твердження Позивача про неотримання оскаржуваного наказу Відповідача-1 не пов'язується з встановленням факт пропуску строку звернення до суду.

Не погоджуючись з викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження та вирішення по суті. При цьому звертає увагу на неврахування судом факту своєчасного звернення ОСОБА_1 до суду, який у подальшому виявився неналежним, що зумовило необхідність повторного звернення до іншого суду.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без фіксації технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції, оскаржувані постанови від 22.03.2016 року №33/2016-Гвр та від 22.03.2016 року №34/2016-Гвр були отримані Позивачем 25.03.2016 року. З огляду на викладене, враховуючи, що даний позов подано до Чернігівського окружного адміністративного суду 11.05.2016 року, а звернення до іншого неналежного суду не може бути поважною причиною пропуску встановленого законодавством строку, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України.

Надаючи оцінку таким висновкам суду першої інстанції, судова колегія вважає за необхідне зазначити.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2016 року (а.с. 32) ОСОБА_1 звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова із вказаним позовом. Проте, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.04.2016 року позовну заяву було повернуто Позивачу (а.с. 31). Як зазначає Апелянт, копію ухвали місцевого суду останній отримав 26.04.2016 року.

При цьому, згідно відбитку штампу, конверт з даним адміністративним позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду подано відділу поштового зв'язку 28.04.2016 року (а.с. 9). Наведене, на переконання судової колегії, свідчить про помилковість твердження суду першої інстанції про те, що позовну заяву подано до суду лише 11.05.2016 року.

З урахуванням наведеного, судова колегія, оцінюючи висновки суду першої інстанції про необхідність залишення позовної заяви без розгляду, вважає за необхідне зазначити таке.

Положеннями ч. 1 ст. 99 КАС України закріплено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

З наведеного випливає, що суд вправі залишити адміністративний позов без розгляду виключно у випадку, коли на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

З огляду вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне підкреслити, що згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Приписами ст. 7 КАС України визначено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, установлених цим Кодексом; обов'язковість судових рішень.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єктивна можливість звернутися до належного суду із вказаним позовом виникла в останнього після моменту, коли Позивач отримав 24.04.2016 року копію ухвали від 04.04.2016 року про повернення позовної заяви. Відтак, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом 28.04.2016 року, судова колегія вважає, що десятиденний строк, визначений ст. 289 КУпАП пропущено Позивачем з поважних причин.

Таким чином, виходячи з системного аналізу наведених вище положень процесуального закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, не перевірив причини та умови, що стали наслідком такого пропуску, чим позбавив Позивача права на доступ до правосуддя та судовий захист своїх порушених прав, свобод та інтересів.

Крім того, судовою колегією враховується, що поряд з постановами про накладення штрафів по справі про адміністративне правопорушення предметом даного позову є визнання протиправними та скасування наказу (розпорядження) ДАБІ України від 08.09.2015 року №976 та приписів Управління ДАБІ від 10.03.2016 року №47/2016-Гвр та від 10.03.2016 року №46/2016-Гвр.

Залишаючи без розгляду позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції не забезпечив з'ясування обставин отримання Позивачем оскаржуваних приписів та не надав належної оцінки доводам останнього про те, що наказ ДАБІ України, який також є предметом спору, взагалі не був отриманий ОСОБА_1.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 зазначив, що копію наказу (розпорядження) ДАБІ України від 08.09.2015 року №976 останній не отримував, на офіційному веб-сайті Відповідача-1 інформація щодо змісту даного акту відсутня.

Однак, матеріали справи не містять вчинення судом першої інстанції дій з витребування у ДАБІ України оскаржуваного наказу, що свідчить про недотримання передбаченого положеннями КАС України принципу офіційного з'ясування обставин.

Крім того, Чернігівським окружним адміністративним судом не було враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, чинним законодавством не встановлено інших строків оскарження приписів органів ДАБІ України про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а тому на вказані правовідносини поширює свою дію загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

Отже, станом на момент звернення Позивача до суду першої інстанції (28.04.2016 року), шестимісячний строк з моменту винесення оскаржуваних ним приписів (10.03.2016 року) не завершився, у зв'язку з чим підстави для залишення позовної заяви без розгляду були відсутні.

За таких обставин, судова колегія вважає передчасними висновки суду першої інстанції про відсутність поважних причин пропуску Позивачем строку звернення до суду, оскільки, по-перше, звернення до неналежного суду за умови невідкладного звернення до належного після виявлення таких обставин не може бути перешкодою для судового захисту особи, по-друге, відсутність доказів ознайомлення з оскаржуваним актом індивідуальної дії без з'ясування відповідних обставин судом не може мати наслідком залишення позовної заяви без розгляду, по-третє, за відсутності спеціального закону діють загальні правила строку звернення до адміністративного суду - шість місяців.

Щодо вимоги Апелянта про направлення справи до суду першої інстанції для відкриття провадження і розгляду по суті позовних вимог, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що приписи ст. 199 КАС України містять вичерпний перелік повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. При цьому у межах перегляду в апеляційному порядку такої ухвали суду першої інстанції вирішення питання про необхідність суду першої інстанції відкрити провадження у справі або здійснити її розгляд по суті до компетенції адміністративного суду апеляційної інстанції не віднесено.

Відповідно до приписів ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, у зв'язку з чим вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 41, 99, 155, 160, 167, 195, 199, 204, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування постанов, наказів та приписів - скасувати.

Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.