Ухвала суду № 63548012, 20.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/1881/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Чаку Є.В.

Мєзєнцева Є.І.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Остерської квартирно-експлуатаційної частини на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Остерської квартирно-експлуатаційної частини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_4 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Остерської квартирно-експлуатаційної частини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: ОСОБА_4, в якому просив:

- визнати протиправною відмову Остерської квартирно - експлуатаційної частини прийняти від ОСОБА_3 звільнену ним службову квартиру АДРЕСА_1 із складанням відповідних документів;

- зобов'язати Остерську квартирно-експлуатаційну частину прийняти від ОСОБА_3 звільнену ним службову квартиру за адресою: АДРЕСА_1, із складанням документів, передбачених Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, та видати йому довідку про здачу вказаного жилого приміщення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року даний адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду та постанови нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_3 в період проходження служби у в/ч А3435 за рішенням начальника Деснянського гарнізону згідно ордеру НОМЕР_1 від 23 вересня 2005 року отримав у користування службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 для проживання із членами сім'ї - дружиною ОСОБА_4 та дочкою ОСОБА_5 2002 року народження.

У 2007 році у позивача народилася дочка ОСОБА_6, яка також була зареєстрована за вказаною адресою.

Наприкінці 2009 року позивач був переведений на службу до іншої військової частини у м. Чернігів.

15 січня 2010 року позивач знявся із реєстрації в смт Десна та виїхав за постійне проживання у м. Чернігів.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 10 вересня 2010 року шлюб між позивачем та ОСОБА_4 був розірваний. Рішення набрало законної сили.

ОСОБА_4 (колишня дружина) разом із дітьми залишилася проживати у службовій квартирі в смт Десна. Відповідно до довідки Остерської КЕЧ на даний час особовий рахунок на квартиру за вищевказаною адресою відкритий на ОСОБА_4, яка також є військовослужбовцем в/ч А1317 та перебуває на квартирному обліку у зазначеній частині.

З урахуванням наведеного судом вірно встановлено, що з 10 вересня 2010 року сімейні відносини між позивачем та третьою особою були фактично та юридично припинені.

З лютого 2014 року по теперішній час позивач проходить військову службу у Північно-Східному територіальному управлінні внутрішнього аудиту та фінансового контролю де і перебуває на квартирному обліку разом із членами своєї нової сім'ї.

Службовою квартирою у смт Десна ні позивач, ні члени нинішньої його сім'ї не користуються і користуватись не можуть, оскільки, з моменту зняття з реєстрації, він не має до неї жодного відношення.

Також судом встановлено, що на момент зняття з реєстрації за адресою квартира АДРЕСА_1, позивач не мав заборгованості по комунальних платежах.

ОСОБА_3 неодноразово звертався до Остерської КЕЧ з проханням прийняти від нього звільнену квартиру та надати відповідну довідку.

Листом від 12 серпня 2016 року відповідач повідомив позивача, що вказану довідку надати не може, оскільки квартира ним не здана. Прийняти ж квартиру не вважає за можливе, оскільки в ній проживає його сім'я.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За приписами статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 12 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються: службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства. Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 затверджений Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями. Пунктом 2 вказаного Порядку встановлено, що військовослужбовці та члени їх сімей забезпечуються службовими житловими приміщеннями, що відповідають вимогам житлового законодавства. З цією метою у кожній військовій частині формується фонд службового житла.

Пунктом 14 Порядку встановлено, що службове житлове приміщення надається військовослужбовцю на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним (у тому числі на дружину (чоловіка) і неповнолітніх дітей, які проживають окремо від військовослужбовця в даному або іншому населеному пункті). Члени сім'ї військовослужбовця дають письмову згоду на проживання в службовому житловому приміщенні. Військовослужбовець та повнолітні члени його сім'ї беруть письмове зобов'язання щодо звільнення службового житлового приміщення в передбачених законодавством випадках.

Відповідно до п. 19 Порядку у разі переміщення військовослужбовців по службі, пов'язаного з переїздом в іншу місцевість, службові житлові приміщення, які вони займали за переднім місцем служби, підлягають звільненню, якщо інше не передбачено законодавством.

Пунктом 3.15 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом: Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, передбачено, що у разі переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт (гарнізон) за рішенням заступника Міністра оборони України членам сім'ї такого військовослужбовця дозволяється подальше проживання у цьому службовому житлі, якщо місце розташування дозволяє щоденно прибувати військовослужбовцю до нового місця служби.

Абзацом 5 того ж пункту Інструкції встановлено, що якщо при вибутті військовослужбовця до нового місця служби в службовій квартирі залишається проживати дружина (чоловік), яка (який) також є військовослужбовцем, у гарнізоні, де розташоване службове житло, дозволяється подавати на розгляд Комісії з контролю за розподілом житла документи на оформлення ордера на ім'я дружини (чоловіка) відповідно до вимог, передбачених у цій Інструкції.

Згідно абзацу 7 того ж пункту Інструкції КЕВ (КЕЧ) району зобов'язаний прийняти службове жиле приміщення за актом: приймання-передавання, до якого додаються дефектний акт квартири та довідка про сплату квартирної плати та комунальних послуг за останні три місяці. Після цього військовослужбовцю видається довідка про здачу жилого приміщення.

З наведеного вбачається, що у зв'язку із переведенням позивача на нове місце служби він зобов'язаний звільнити службове жиле приміщення, одержане за попереднім місцем служби, що і було ним фактично зроблено. При цьому, КЕЧ району, де знаходиться таке службове приміщення, зобов'язаний прийняти його, склавши відповідні документи - дефектний акт і акт приймання-передавання - та видати довідку про здачу жилого приміщення.

Однак, на даний час відповідачем не було вчинено передбачені законодавством дії по прийняттю житлового приміщення з посиланням на те, що воно фактично не звільнено колишньою дружиною позивача.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу, відповідач послався на те, що судом не було обґрунтовано законність вимог позивача про видачу йому довідки про здачу службового житла та, відповідно, незаконність дій відповідача стосовно невидачі такої довідки.

Жодного доказу чи доводу порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, неправильного чи неповного встановлення обставин справи тощо апелянтом наведено не було. Апеляційна скарга містить лише загальні фрази без жодного обґрунтування позиція відповідача, зокрема, вона не містить будь-яких пояснень щодо неможливості виконати вимоги позивача та суду.

Посилання КЕЧ на ту обставину, що позивач протягом чотирьох років не вживав жодних заходів щодо здачі службового житла у встановленому законом порядку, не приймається судом до уваги як безпідставне. По-перше, жодною нормою не встановлено обмеження в часі щодо вирішення даного питання. По-друге, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово вчинялися спроби здати службову квартиру.

Факт проживання колишньої дружини позивача - ОСОБА_4 у квартирі АДРЕСА_1 також не може бути підставою для відмови ОСОБА_3 прийняти звільнену ним службову квартиру із складанням відповідних документів, оскільки ОСОБА_4 як військовослужбовець в/ч А1317 має право самостійно отримати ордер на проживання в даній квартирі. При цьому, позивачем було подано рапорт від 26 лютого 2016 року щодо оформлення спеціального ордера для отримання службової квартири ОСОБА_4

Тобто, позивачем були вчинені всі залежні від нього дії на виконання вимог діючого законодавства задля здачі ним службової квартири АДРЕСА_1 із складанням відповідних документів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відмова Остерської квартирно-експлуатаційної частини прийняти від ОСОБА_3 звільнену ним службову квартиру та скласти відповідні документи, є протиправною, натомість позов - законним та обґрунтованим.

Враховуючи фактичні обставини справи та недоведеність відповідачем правомірності своїх дій, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Остерської квартирно-експлуатаційної частини - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.