Ухвала суду № 63548007, 20.12.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 грудня 2016 року справа №812/1121/15

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача ОСОБА_1, суддів Василенко Л.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі № 812/1121/15 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат, повязаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України,-

ВСТАНОВИВ:

26 серпня 2015 року Харківський національний університет внутрішніх справ (надалі позивач, ХНУВС) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі відповідач) про стягнення витрат, які повязані з утриманням, в сумі 10026,09 грн. та стягнення з ОСОБА_2 на користь Державного бюджету України судові витрати зі сплати решти судового збору в сумі 1644,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки відповідач був відрахований з числа курсантів університету та звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, тому він повинен відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у вищому навчальному закладі (а.с. 3-4).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у задоволенні адміністративного позову Харківського національного університету внутрішніх справ відмовлено повністю (а.с. 57-59).

Позивач із вказаним судовим рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо встановлення відсутності відмови відповідача ОСОБА_2 від добровільного відшкодування витрат, оскільки відповідач 01 вересня 2014 року уклав договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, п. 2.3.6 якого передбачено, що у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі з підстав, зазначених у п. 3 договору, а тому, зобовязаний відшкодувати фактичні витрати, повязані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком. Про обізнаність з даною вимогою договору свідчить підпис відповідача на договорі. Крім того, апелянт зазначає, що відповідач також ознайомлений з Довідкою-розрахунком щодо добровільного відшкодування витрат, повязаних з утриманням відповідача у ХНУВС в сумі 10 026,09 грн., про що також свідчить підпис відповідача на вищезазначеній довідці. Апелянт наголошує на тому, що відповідач знав про обовязок щодо відшкодування витрат, повязаних із навчанням, і мав достатньо часу для того, що відшкодувати відповідні кошти в добровільному порядку, проте, останнім цього зроблено не було (а.с.65-66).

В судове засідання сторони не прибули, а тому, відповідно до вимог ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ст. 195 ч.1 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Спірним питанням даної справи є відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ та відрахована з числа курсантів вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України.

Як встановлено судом першої, апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до наказу МВС України від 07.08.2014 № 792 «Про переведення курсантів Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка та Донецького юридичного інституту МВС України» наказом ХНУВС від 28.08.2014 № 189 о/с «Про переведення курсантів» рядового міліції ОСОБА_2 переведено для подальшого навчання з 30 серпня 2014 року з 1-го курсу факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції за напрямом підготовки «Правознавство» Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка на 2-й курс навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції за напрямом підготовки «Правознавство» Харківського національного університету внутрішніх справ (а.с.5).

01 вересня 2010 року між ОСОБА_2, Харківським національним університетом внутрішніх справ та ГУМВС у Луганській області (замовник) укладено тристоронній договір (надалі - договір) про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України (а.с. 7-8).

Наказом ХНУВС від 07.08.2015 року № 118 о/с «Про відрахування з числа курсантів та звільнення з ОВС України» рядового міліції ОСОБА_2, курсанта 2-го курсу навчально-наукового інституту підготовки фахівців для підрозділів кримінальної міліції за напрямом підготовки «Правознавство» ХНУВС, за п. 63 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (а.с. 6).

Згідно довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 у навчальному закладі, від 03.08.2015 року вих. № 4/824, загальна сума визначених до відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у навчальному закладі, за період з 30.08.2014 року по 07.08.2015 року становить 10 026,09 грн., у тому числі: грошове забезпечення - 2287,69 грн., продовольче забезпечення - 826,08 грн., речове забезпечення - 1249,58 грн., вартість житлово-комунальних послуг і спожитих енергоносіїв - 5662,74 грн. (а.с. 9).

Розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_2 у навчальному закладі, включених до загальної довідки-розрахунку від 03.08.2015 вих. № 4/824 підтверджено такими документами: довідкою-розрахунком витрат на продовольче забезпечення курсанта від 18.08.2015 № 5/1492 (а.с. 24); довідкою-розрахунком вартості речового майна на утримання з курсанта № 123 від 18.08.2015 (а.с. 25); розрахунком комунальних послуг за 2014-2015 навчальний рік від 30.07.2015 № 5/1374 (а.с. 26); довідкою про грошове забезпечення за 2014-2015 роки від 03.08.2015 № 4/822д (а.с. 27).

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд першої інстанції виходив з того, що переданий на вирішення суду спір є справою адміністративної юрисдикції, однак з такими висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України субєктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому, ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Частиною 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби та спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківський національний університет внутрішніх справ є державним вищим навчальним закладом, а спір, в даному випадку, виник з приводу відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, особою, яка за власним бажанням звільнена із органів внутрішніх справ та відрахована з числа курсантів вищого навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України.

Наведена обставина дає підстави суду апеляційної інстанції дійти висновку, що даний навчальний заклад не належить до числа субєктів владних повноважень, а тому у нього відсутні, передбачені законом, повноваження звертатися до адміністративного суду з позовом до фізичної особи про стягнення витрат, повязаних з утриманням у вищому навчальному закладі, оскільки такі вимоги є вимогами про відшкодування шкоди.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється. Вказаний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.15 ЦПК України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених ст.ст. 155, 157 цього Кодексу.

За встановлених обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, а провадження у справі - закрити.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, п.4 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 203, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2015 року у справі № 812/1121/15 скасувати.

Провадження в адміністративній справі № 812/1121/15 за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_2 про стягнення витрат, повязаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України - закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегіясуддів: ОСОБА_1

ОСОБА_3

ОСОБА_4