Постанова № 63548000, 20.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2016 рокусправа № П/811/835/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Кругового О.О.

суддів: Лукманової О.М. Божко Л.А.

за участю секретаря судового засідання:Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, Олександрівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (Світловодське відділення)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №811/835/16 за позовом ОСОБА_1 до Олександрівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (Світловодське відділення) про визнання дій протиправними, скасування наказів, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку та зобовязання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Світловодської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому, з урахуванням уточнень просила суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії Світловодської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2 №67-0 від 29.06.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 - головного державного інспектора ревізора відділу податків і зборів з юридичних осіб Світловодської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора ревізора відділу податків і зборів з юридичних осіб Світловодської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області;

- визнати протиправними дії Світловодської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області щодо не нарахування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заробітної плати в повному обсязі з 01.05.2016 року по 29.06.2016 року, вихідної допомоги, матеріальної допомоги (оздоровчі), відповідно до Закону України Про державну службу;

- зобовязати Світловодську ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій, надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу у сумі 5945,65 грн.;

- зобовязати Світловодську ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, матеріальної допомоги (оздоровчі) у сумі 4433,01 грн.;

- зобовязати Світловодську ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, вихідної допомоги у сумі 1581,66 грн.;

- стягнути з Світловодської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 з 30.06.2016 року по дату ухвалення рішення про поновлення на роботі;

- стягнути з Світловодської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за незаконне відрахування за передплату періодичного видання журналу Вісник 70,61 грн.;

- стягнути з Світловодської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 моральну шкоду в розмірі 15000,00 грн.;

- стягнути з Світловодської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що 29.06.2016 року наказом голови ліквідаційної комісії Світловодської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2 №67-0 її було звільнено із займаної посади, відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України, у зв'язку зі зміною організаційно-штатної структури. Так, внаслідок реорганізації юридична особа Світловодська ОДПІ припиняється та перетворюється на Світловодське відділення Олександрійської ОДПІ без створення юридичної особи. Зазначений наказ позивачка вважає незаконним та необґрунтованим та таким, що суперечить нормам чинного законодавства, оскільки відповідачем він прийнятий із порушенням вимог трудового законодавства, а саме без врахування передбачених п. 3 ст. 42 КЗпП України переваг у залишенні на роботі.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено:

2.Визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Світловодської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2 від 29.06.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 - головного державного інспектора ревізора відділу податків і зборів з юридичних осіб Світловодської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області.

3.Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора ревізора відділу податків і зборів з юридичних осіб Світловодського відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області.

4.Визнано протиправними дії Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (код - 39482905) щодо не нарахування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заробітної плати в повному обсязі з 01.05.2016 року по 29.06.2016 року, вихідної допомоги, матеріальної допомоги (оздоровчі), відповідно до Закону України Про державну службу

5.Зобовязнано Світловодське відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області (код - 39481571) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій, надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу у сумі 5945,65 грн.

6.Зобовязано Світловодське відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області (код - 39481571) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, матеріальної допомоги (оздоровчі) у сумі 4433,01 грн.

7.Стягнуто з Світловодського відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області (код - 39481571) середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в сумі 4235,11 грн.;

8.Стягнуто з Світловодського відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області (код - 39481571) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за незаконне відрахування за передплату періодичного видання журналу Вісник 70,61 грн.

9.Стягнуто з Світловодського відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області (код - 39481571) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1102,40 грн.

10.Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та присудження виплати середньої заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 4429 (чотири тисячі чотириста двадцять девять) грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернулась з апеляційною скаргою в якій просить оскаржувану постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не зважаючи на пояснення позивача не врахував, що позивач має право на вихідну допомогу при звільненні, наступне поновлення на роботі не призводить до втрати особою права на вихідну допомогу. Також, позивач наголошує, що судом першої інстанції було безпідставно не в повному обсязі задоволено її вимоги про стягнення з відповідача визначених законом сум середнього заробітку, оскільки не застосував при його розрахунку вже підвищеного розміру окладу.

Олександрівська ОДПІ також звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить суд апеляційної інстанції постанову суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачці було запропоновано зайняти вакантну посаду головного державного ревізора - інспектора відділу податків та зборів з фізичних осіб Олександрійської ОДПІ однак вона від запропонованої посади відмовилась. З огляду на зазначене, представник відповідача стверджувала, що оскаржуваний наказ прийнятий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано. Рішення обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому підстави для задоволення позовної заяви щодо визнання його незаконним відсутні. Крім того, зазначила, що всі грошові нарахування та виплати здійсненні відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 року було вирішено позовні вимоги ОСОБА_1В.О. без врахуванням уточнень від 14.09.2016 року, правомірність та обґрунтованість рішення суду з цього приводу сторонами у справі не оскаржується.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (Світловодське відділення) не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02 серпня 1993 року ОСОБА_3 на підставі наказу ДПІ МФ України по Світловодському району №10-Л від 30.07.1993 року була прийнята на посаду державного податкового інспектора, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці (т.1, а.с.24).

Наказом Світловодської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області №41-о від 23.12.2015 року переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області на час відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_4 (т.1, а.с.34).

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 №892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», наказу ДФС України від 18.04.2016 року №332 «Про затвердження у новій редакції положень про деякі територіальні органи ДФС у Кіровоградській області», наказу ДФС України від 18.03.2015 року №229 «Про внесення змін до наказу ДФС України від 25.12.2015 №996 «Про затвердження чисельності працівників податкових органів ДФС» (т.1, а.с.115), від 11.01.2016 року №17 «Про введення в дію структур територіальних органів ДФС та затвердження методичних рекомендацій щодо їх побудови», наказу ДФС України від 24.02.2016 року №165 „Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Кіровоградській області" (т.1, а.с.111), наказу Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 05.02.2016 №33 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДФС у Кіровоградській області з урахуванням скорочення штатної чисельності» » в Світловодській ОДПІ ГУ ДФС було розпочато процедуру реорганізації та скорочення штатної чисельності працівників та видано наказ Світловодської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 02.03.2016 №60 «Про реорганізацію Світловодської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області відповідно до вимог постанови КМУ від 04 листопада 2015 №892 (т.1, а.с.113).

Так, Світловодську ОДПІ реорганізовано шляхом приєднання до Олександрійської ОДПІ зі зміною організаційної структури та штатної чисельності працівників. Внаслідок реорганізації юридична особа Світловодська ОДПІ припиняється, перетворюється на Світловодське відділення Олександрійської ОДПІ без створення юридичної особи.

У відповідності до штатного розпису на 2016 рік, затвердженого 18.01.2016 року кількість штатних посад Світловодської ОДПІ (за винятком Онуфріївського відділення) становила 37 посад (т.1, а.с.107-108).

У відповідності до Переліку змін до організаційної структури Олександрійської ОДПІ, затвердженого наказу від 27.04.2016 №216 „Про внесення змін до організаційної структури та штатного розпису Олександрійської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області" до структури Олександрійської ОДПІ приєднується Світловодське відділення зі штатною чисельністю 17 одиниць (т.1, а.с.118-121).

28 квітня 2016 року головою комісії з проведення реорганізації Світловодської ОДПІ ОСОБА_2 прийнято наказ №26-о „Про попередження працівників щодо розірвання трудового договору у зв'язку зі змінами структури та скороченням штатної чисельності" (т.1, а.с.122).

29 квітня 2016 позивачку попереджено про наступне вивільнення із займаної посади у зв'язку з реорганізацією, зміною організаційної структури, штатного розпису та скороченням штатної чисельності (т.1, а.с.123).

28 червня 2016 року позивачці запропоновано зайняти вакантну посаду головного державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (на період відпустки по догляду за дитиною до шести років ОСОБА_5 Примірник вказаного листа позивачкою отримано особисто 28 червня 2016 року, що підтверджується її підписом. У вказаному листі з пропозицією, позивачка зазначила, що заперечує та відмовляється від переведення на запропоновану вакантну посаду (т.1, а.с.123 зворотна сторона).

29.06.2016 року головою ліквідаційної комісії Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області ОСОБА_2 прийнято наказ №67-0 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади (т.1, а.с.19), при звільненні позивачу також було здійснено виплату вихідної допомоги.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо звільнення, нарахування їй заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні в неналежному розмірі, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, зобовязання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати з 01.05.2016 року та вихідної допомоги в повному обсязі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції зазначив, що відповідачем було невірно та надумано визначено критерії кваліфікованості та продуктивності працівників при скороченні чисельності штатів та звільненні позивача зі служби, тому наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи підлягає скасуванню, а позивач має бути поновлена на роботі з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Між тим, суд першої інстанції зазначив, що сума допомоги по безробіттю, а також вихідної допомоги, виплачені позивачу є переплатою, яку належить вирахувати з середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд апеляційної інстанції надаючи правову оцінку обставин справи та доводам сторін у справі виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За правилами статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Згідно з частиною 1 статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частина 2 статті 42 КЗпП України визначає перелік працівників, яким надається перевага в залишенні на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, зокрема сімейним - при наявності двох і більше утриманців (пункт 1); особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком (пункт 2); працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації (пункт 3).

Для перевірки переважного права на залишення на роботі повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині 2 статті 42 КЗпП.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам суб'єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення, а суд має перевірити ці обставини і дати їм певну правову оцінку.

На підтвердження проведення дій з визначення рівня кваліфікованості працівників та продуктивності їх роботи відповідачем до суду надано службову записку від 25.08.2016 року складену на вимогу суду першої інстанції, вже після звільнення позивача з роботи, згідно якої відповідач пояснює з яких критеріїв він виходив для визначення переважного права залишення на роботі біль кваліфікованих та досвідчених порівняно з позивачем працівників.

Доказів на підтвердження складання станом на час попередження позивача про звільнення або прийняття наказу про її вивільнення з посади порівняльної довідки або вжиття будь-яких інших дій з метою проведення ґрунтовного порівняльного аналізу працівників, з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі відповідачем до суду не надано.

Більш того, як вбачається з наданої службової записки ОСОБА_1 відповідно до диплому про вищу освіту має кваліфікаційно-освітній рівень спеціаліста, в органах ДФС працювала з 1993 року, в відділі податків та зборів ДФС з 23.12.2015 року тобто 4 місяці до моменту звільнення. Здійснювала лише адміністрування податку на додану вартість по закріпленому колу підприємств, рівень професійних знань та навичок по адмініструванню інших податків та зборів неможливо встановити, оскільки відсутні ініціативи з боку позивача на опанування інших напрямків адміністрування податків та зборів, самостійно працівником не було зроблено жодного завдання, що характеризує працівника як неспроможного самостійно працювати. Інші ж працівники, які отримали посади, з якої звільнено позивача мають диплом про вищу освіту з кваліфікаційно-освітнім рівнем магістр, здійснюють адміністрування по різним видам податків та зборів, приймали участь в підвищенні кваліфікації, тому, на думку відповідача, вказані працівники є більш кваліфікованими, а їх робота більш продуктивною.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Учасники трудового спору вправі подавати будь-які допустимі законом докази, що підтверджують факт наявності у працівника, який звільняється, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Такими доказами можуть бути документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Верховний Суд України однією з істотних ознак більш високої продуктивності праці визнає дисциплінованість працівника, тому при визначенні кваліфікованості особи особливу увагу слід звернути на наявність або відсутність дисциплінарних стягнень.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку суд при розгляді трудового спору повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій ст. 42 КЗпП.

Суд зазначає, що сам по собі освітньо-кваліфікаційний рівень особи не може свідчити про рівень кваліфікованості працівника, оскільки кваліфікованість включає в себе фактичну наявність у особи кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), проходження курсів підвищення кваліфікації, здійснення навчання без відриву від виробництва, наявність винаходів і раціоналізаторських пропозицій, тощо, Під продуктивністю праці особи слід розуміти той обсяг завдань, які вона виконує у відповідно до власних посадових обовязків та на доручення безпосереднього керівника.

Відповідачем не було враховано, що позивач працює в органах ДФС з 1993 року, має великий досвід та найбільший серед претендентів на посади стаж роботи, неодноразово проходила курси підвищення кваліфікації, про що свідчать долучені до матеріалів справи свідоцтва, також, позивач жодного разу не притягалась до дисциплінарної відповідальності, з приводу 55-річчя з Дня народження ОСОБА_1 було нагороджено Грамотою за довголітню сумлінну працю, високий професіоналізм, особливий внесок у наповненні державної казни, за принциповість і відповідальність у повсякденній роботі та з нагоди ювілею.

В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження невиконання позивачем обовязків відповідно до посадової інструкції, або доручень керівника, натомість, доводи відповідача з приводу того, що позивач здійснює адміністрування лише податку на додану вартість по закріпленому колу підприємств не може свідчити про непродуктивність праці ОСОБА_1 за відсутності доказів на користь невиконання позивачем обсягу роботи безпосередньо покладеного на неї.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з приводу недотримання відповідачем вимог закону щодо визначення рівня кваліфікованості працівників та продуктивності їх праці для умов вирішення наявності або відсутності у працівника переважного права на залишення на роботі.

Верховний Суд України в постанові від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15 висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Пропозиція зайняти вакантну посаду від роботодавця має надійти одночасно із попередженням про звільнення.

Встановлені обставини справи свідчать, що станом на час попередження позивача про можливість вивільнення зі служби відповідачем не було запропоновано ОСОБА_1 вакантної посади в Олександрійській ОДПІ (Світловодське відділення), що є порушенням вимог Закону.

Між тим, при запропонуванні позивачу вакантної посади в іншому структурному підрозділі ДПІ відповідачем вже було призначено на посади головного державного ревізора - інспектора відділу податків та зборів в Світловодському відділенні Олександрійської ОДПІ інших осіб, що й зумовило неможливість призначення позивача на посаду яку вона займала.

Отже, за результатами перевірки проведеного відповідачем аналізу кваліфікації і продуктивності праці позивача та інших працівників, встановлено, що відповідачем безпідставно надано перевагу іншим працівникам при їх працевлаштуванні на існуючі вакантні посади порівняно із позивачем, крім того, їй не запропоновано посаду із збереженням її трудових функцій.

Відтак, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідачем не дотримано вимог Закону при попередженні ОСОБА_1 про майбутнє звільнення з роботи та безпосередньому звільненні з роботи.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату заробітної плати в повному обсязі з урахуванням премій, надбавок, що нараховуються залежно від розміру посадового окладу у сумі 5945,65 грн. суд зазначає наступне.

Так, 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу».

Відповідно до ст.50 Закону України «Про державну службу», держава забезпечує достатній рівень оплати праці державних службовців для професійного виконання посадових обов'язків, заохочує їх до результативної, ефективної, доброчесної та ініціативної роботи.

Заробітна плата державного службовця складається з:

1) посадового окладу;

2) надбавки за вислугу років;

3) надбавки за ранг державного службовця;

4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;

5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;

6) премії (у разі встановлення).

Згідно ст.52 Закону України «Про державну службу», надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

Розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби.

Премії виплачуються в межах фонду преміювання залежно від особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.

Відповідно до наказу ДФС України від 24.02.2016 року №165 «Прореорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Кіровоградській області», наказу ДФС України від 18.03.2016 року №229 «Про внесення змін до наказу ДФС від 25.12.2015 року №996», наказу Світловодської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 02.03.2016 року №60 «Про реорганізацію Світловодської ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року №892» Світловодська ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області реорганізована шляхом приєднання до Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області.

Відповідно до ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Приєднання - це приєднання однієї або декількох юридичних осіб до іншої юридичної особи. При цьому ці особи припиняють своє існування, а їх права та обов'язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Відповідно до абзацу 6 пункту 14 Розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» в якому зазначено, що умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються у державних органах, що перебувають у стадії ліквідації на момент набрання чинності цим Законом.

Отже, оскільки Світловодську ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області реорганізовано шляхом приєднання до Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області, а не ліквідовано, а тому, застосування у даному випадку абз. 6 п. 14 Розділу ХІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» є неправомірним, відтак позивачу мають бути виплачені всі належні до виплати суми заробітку державного службовця.

Крім того, встановлені обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 подано заяву про надання їй щорічної тарифної відпустки з 30 травня 2016 року терміном 14 календарних днів з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Позивачу було виплачено матеріальну допомогу у розмірі 1723 грн.

Суд зазначає, що невірне обрахування позивачу суми заробітної плати, та виплат належних державному службовцю, відповідачем було невірно обраховано й суму матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки за основу для визначення сум матеріальної допомоги було взято заробітну плату позивача за останні два місяця, яка як зазначалось вище, була обчислена без врахування вимог ЗУ «Про державну службу».

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобовязання здійснити перерахунок та виплату на користь позивача матеріальної допомоги (оздоровчі) у сумі 4433,01 грн.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення вируючи питання щодо стягнення на користь позивача сум вихідної допомоги у розмірі 1581.66 грн. та сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції дійшов висновку, що суми вихідної допомоги отриманої позивачем при звільненні, а також суми допомоги по безробіттю отримані позивачем від Центру зайнятості є переплатою, яка має бути виключена з належних позивачу до сплати сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненого і у подальшому поновленого судом працівника у випадку, коли такий отримував у центрі зайнятості допомогу по безробіттю за цей час, Верховний Суд України висловив позицію (постанова від 25 травня 2016 року у справі № 6-511цс16), згідно з якою наведену норму КЗпП слід розуміти так, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

Проте суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та безпідставно зменшив розмір компенсації заробітної плати за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за рахунок отриманих нею сум допомоги по безробіттю, а також виплаченої вихідної допомоги.

Відповідно до п.1 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року розрахунок компенсації за час вимушеного прогулу проводиться із обчислення середньої заробітної плати.

Згідно п. 2 Постанови 100 у всіх випадках збереження середньої заробітної плати (окрім відпусток) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

ОСОБА_1 звільнено 29.06.2016 року, таким чином для обрахування середнього заробітку слід взяти виплати проведені за квітень-травень 2016 року.

Згідно п. 3 Постанови 100 до розрахунку включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Заробітна плата за квітень 2016 року, що враховується при розрахунку середньої заробітної плати 4533,19 грн.

Заробітна плата за травень 2016 року, що враховується при розрахунку середньої заробітної плати 3660,78 грн.

За період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року фактично відпрацьовано 37 робочих дні: квітень 2016 року - 20 день; травень 2016 року - 17 днів.

Заробітна плата за період з 01 квітня 2016 року по 31 травня 2016 року, що враховується при розрахунку середньої заробітної плати становить 8193,97 грн.

Середньоденний заробіток складає: 8193,97 грн. /37 днів = 221,46 грн.

Відповідно до ОСОБА_6 праці та соціальної політики України від 20.07.2015 р. №10846/0/14-15/13 "Про розрахунок норм тривалості робочого часу на 2016 рік" визначено кількості робочих днів, що підлягають компенсації:

- червень 2016 року ( з 29.06.2016р.) - 2 роб. дні;

- липень 2016 року - 21 роб. дні;

- серпень 2016 року - 22 роб. дні;

- вересень 2016 року (по 16.09.2016р) - 12 роб. дні.

Разом: 57 днів.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить: 57 днів х 221,46 грн. = 12623,22 грн.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що згідно із приписами постанови КМУ №100 сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути обрахована на підставі середньої заробітної плати визначеної від фактично сплачених виплат на користь позивача за два останні календарні місяці, що передують звільненню, ті виплати, на які позивач має право у звязку з підвищенням заробітку з 01.05.2016 року не відбулись, не увійшли в довідку про розмір заробітної плати, а тому не можуть бути враховані при визначенні розміру середнього заробітку станом на час вирішення судом даної справи.

Щодо вимог про стягнення з відповідача сум вихідної допомоги при звільненні у розмірі 1581.66 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

В разі, якщо вихідна допомога при звільненні не виплачена, або виплачена не в повному обсязі сума вихідної допомоги може бути стягнута в судовому порядку. Сума вихідної допомоги при звільненні не повертає працівником в разі поновленні на роботі, втім при виданні наказу про поновлення особи на роботі працівник втрачає право на вихудну допомогу при звільненні, натомість йому здійснюється виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на час розгляду справи судом апеляційної інстанції позивача було поновлено на роботі за рішенням суду, після чого ОСОБА_1 звільнилась за власним бажанням.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь сум вихідної допомоги при звільненні.

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині у повному обсязі, тобто без вирахування сум виплаченої вихідної допомоги та допомоги по безробіттю, в іншій частині постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.195, ст.196, ст.198, ст.. 202, ст.205, ст.207 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області (Світловодське відділення) залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №8011/835/16 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з Світловодського відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області (код - 39481571) середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в сумі 4235,11 грн. скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Стягнути зі Світловодського відділення Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС в Кіровоградській області (код - 39481571) середній заробіток за час вимушеного прогулу на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в сумі 12623 (дванадцять тисяч шістсот двадцять три) гривні 22 копійки.

Допустити постанову суду до негайного виконання в межах стягнення середнього заробітку за один місяць, з урахуванням вже проведених виплат.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року у справі №8011/835/16 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів у відповідності до ст.. 212 КАС України

Головуючий:О.О. Круговий

Суддя:О.М. Лукманова

Суддя:Л.А. Божко