Ухвала суду № 63547994, 08.12.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/19439/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скалозуб Ю.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

08 грудня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження від 04.08.2015 № 1865, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за результатами перевірки звітних даних ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" за 2014 рік та за І квартал 2015 року складено акт про правопорушення, вчинені ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на ринку фінансових послуг №519/13-15/13/3 від 21.07.2015, в пункті 4 якого встановлено наступне: "4. Згідно звітних даних Товариства за І квартал 2015 року станом на 31.03.2015 сума прийнятних активів, яка розраховується з метою дотримання нормативу достатності активів, становить 405 007,5 тис. грн. Сумарна величина довгострокових та поточних зобов'язань і забезпечень, включаючи величину страхових резервів, що розраховується відповідно до чинного законодавства, станом на 31.03.2015 становить 558 330,0 тис. грн.

Таким чином, на переконання апелянта, станом на 31.03.2015 Товариством порушено вимоги пункту 3.4 розділу Ш Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені страхові резерви з видів страхування, інших, ніж страхування життя, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 8 жовтня 2009 року зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2009р. за №1099/1711, відповідно до якого сума прийнятних активів Товариства, яка розраховується з метою дотримання нормативу достатності активів, збільшена на величину непростроченої дебіторської заборгованості за укладеними договорами страхування та перестрахування, повинна бути не меншою, ніж сумарна величина довгострокових та поточних зобов'язань і забезпечень, включаючи величину страхових резервів, що розраховується відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до даних Балансу (Звіту про фінансовий стан) Додатку 1 звітних даних Товариства за І квартал 2015 року станом на 31.03.2015 дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги становить 52 913,0 тис. грн.

04.08.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг видано розпорядження № 1865 "Про застосування заходу впливу до Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна", яким враховуючи порушення встановленій пунктом 4 акту №519/13-15/13/3 від 21.07.2015 та керуючись пунктом 10 частини першої статті 28, статтею 39, пунктом 1 частини першої статті 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», пунктом 4 частини першої статті 37 Закону України «Про страхування», підпунктом 41 пункту 4 та підпунктом 19 пункту 6 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого указом Президента України № 1070 від 23.11.201, пунктом 1.5 розділу І, підпунктом 1 пункту 2.1 та абзацом першим пункту 2.2 розділу П, пунктом 3.1 розділу Ш, абзацом другим пункту 4.21 розділу IV Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг № 2319 від 20.11.2012, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за № 2112/22424 приписано Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "ПЗУ Україна" усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін включно до 25.10.2015.

ПАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" не погоджуючись з розпорядженням № 1865 від 04.08.2015, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Суд першої інстанції, зважаючи на Висновок № SE/02/1604-06 судової економічної експертизи у адміністративній справі № 826/19439/15 від 15.06.2016, який узгоджується з іншими доказами по справі, дійшов висновку про наявність підстав для скасування розпорядження №1865 від 04.08.2015 «Про застосування заходу впливу до ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 8 жовтня 2009 р. № 741, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2009 р. за № 1099/17115, затверджено Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені страхові резерви з видів страхування, інших, ніж страхування життя (далі - Положення №741), яким установлюються обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені страхові резерви з видів страхування, інших, ніж страхування життя, з метою забезпечення стабільного фінансового стану страховика, який має ліцензію на здійснення видів страхування, інших, ніж страхування життя.

Згідно з п. 3.4 Положення №741 сума прийнятних активів, яка розраховується з метою дотримання нормативу достатності активів, повинна бути збільшена на величину непростроченої дебіторської заборгованості за укладеними договорами страхування та перестрахування.

Тобто п. 3.4 Положення №741 прямо не визначає, які статті активів повинні враховуватись при визначенні дебіторської заборгованості. Також даний пункт не містить жодних обмежень щодо дебіторської заборгованості, яка виникає за вихідними договорами перестрахування (придбання послуг перестрахування).

Таким чином, за умов, що дебіторська заборгованість (і) є непростроченою та (іі) виникла за укладеними договорами перестрахування (як вхідного, коли Позивач діє як перестраховик, так і вихідного, коли Позивач діє як перестрахувальник), така дебіторська заборгованість повинна збільшувати суму прийнятних активів для цілей нормативу, встановленого пунктом 3.4 Положення №741.

Права вимоги до перестраховиків Позивача (які обліковуються як дебіторська заборгованість за нарахованими доходами) пов'язані з виконанням перестраховиками договірних зобов'язань за договорами перестрахування, на підставі яких Позивач як перестрахувальник передає перестраховикам частину ризиків за укладеними ним договорами страхування. Відповідні права вимоги не обліковуються як дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, оскільки вони не пов'язані з наданням власне Позивачем послуг страхування чи перестрахування клієнтам, а виникають у зв'язку з придбанням послуг перестраховиків. Однак, згідно з п. 1.9 Положення №741, права вимоги до перестраховиків (частка перестраховиків у страхових резервах страховика) визнаються прийнятним активом для цілей перевірки дотримання страховиком нормативу достатності активів.

У свою чергу, дебіторська заборгованість у частині прав вимоги щодо частки страхових виплат та компенсації частки збитків, понесених Позивачем відповідно до договорів прямого страхування, за своїм правовим змістом є регресною вимогою до перестраховиків, яка виникає у разі настання страхового випадку. При цьому як права вимоги до перестраховиків, так і відповідна дебіторська заборгованість, яка виникає при реалізації таких прав вимоги, виникають на тих самих правових підставах, а саме - на підставі договору перестрахування.

З огляду на вищезазначене, незалежно від особливостей бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості, пов'язаної з операціями перестрахування, Відповідач повинен був враховувати таку заборгованість у розмірі 10,7 млн. грн. для розрахунку нормативу відповідно до п. 3.4 Положення №741, що і було вірно враховано судом першої інстанції при винесені рішення по суті позовних вимог.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 01.02.2016 було призначено судово-економічну експертизу по справі. На вирішення експерта поставлено наступні питання: чи підтверджуються документально та нормативно висновки пункту 4 акту № 519/13-15/13/3 від 21.07.2015 про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на ринку фінансових послуг ?; чи виконано Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" вимоги пункту 3.4 розділу ІІІ Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені страхові резерви з видів страхування, інших ніж страхування життя, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 741 від 08.10.2008 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.2009 за № 1099/17115 ?.

У висновку № SE/02/1604-06 судової економічної експертизи у адміністративній справі № 826/19439/15 від 15.06.2016 зазначено наступне:

"По першому питанню: Висновки п.4 Акту Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 519/13-15/13/3 від 21.07.2015р. про правопорушення, вчинені Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на ринку фінансових послуг, документально та нормативно не підтверджуються.

По другому питанню: У результаті проведеного дослідження підтверджується виконання Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» вимог п.3.4 розділу ІІІ Положення про обов'язкові критерії та нормативи достатності, диверсифікованості та якості активів, якими представлені страхові резерви з видів страхування, інших ніж страхування життя, затвердженого розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 741 від 08.10.2009р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.11.2009р. за № 1099/17115.".

Правильність розрахунку Позивача щодо дотримання ним нормативу достатності активів згідно вимог п. 3.4 Положення № 741 підтверджено не лише висновком експерта, а і матеріалами справи, встановленими судом обставинами.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем, на підтвердження своїх доводів, не надано жодних обґрунтувань хибності висновку експертизи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 13.12.2016.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.