Ухвала суду № 63547889, 20.12.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 грудня 2016 року

справа № 804/2471/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тракс"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року по справі №804/2471/16 за позовом Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тракс" про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року задоволено позов Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тракс" на користь державного бюджету податковий борг в сумі 113 527,52 грн.

Постанова суду мотивована наявністю у відповідача податкового боргу по орендній платі з юридичних осіб, який в добровільному порядку підприємством не погашається.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, які на думку заявника апеляційної скарги мають значення для правильного вирішення справи, а саме не дослідив правомірність проведення контролюючим органом перевірки та, як наслідок, правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення, яким визначено грошове зобов’язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб», стягнення якого є предметом спору у цій справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи, які не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок:

- несплати узгоджених податкових зобов'язань, нарахованих згідно податкового повідомлення-рішення №0002042205 від 21.04.2015 в сумі 192213,53 грн. по терміну сплати 05.02.2016 p. З урахуванням переплати в розмірі 91758,66 грн. залишок боргу по податковому повідомленню - рішенню складає 100 454,87 грн.;

- несплати зобов'язань, нарахованих згідно податкового розрахунку земельного податку №9020969406 від 19.02.2016, в розмірі 1416,96 грн., по терміну 01.03.2016 p.;

- несплати зобов'язань, нарахованих згідно податкового розрахунку земельного податку №9020969406 від 19.02.2016, в розмірі 1 416,96 грн., по терміну 30.03.2016 p.;

- пені, нарахованої в КОР на податкове повідомлення - рішення №0002042205 від 21.04.2015, згідно ст. 129 ПК України в сумі 10 238,73 грн.

Отже, за розрахунками ДПІ, які підтвердженні відомостями облікових даних платника

податку, станом на день подання позову до суду, за відповідачем обліковується податковий борг по орендній платі з юридичних осіб в сумі 113 527,52 грн., з яких 103 288,79 грн. – недоїмка, 10238,73 – пеня. (а.с.18).

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник як в результаті самостійного узгодження відповідачем податкових зобов’язань, шляхом подання відповідних декларацій до податкового органу, так і в результаті визначення податкових зобов’язань податковою службою, шляхом прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов’язання самостійно визначене платником податків.

Отже, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків, є узгодженим з дня подання такої декларації.

Згідно із п.57.3 ст.57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки узгоджена сума податкового зобов’язання по орендній платі з юридичних осіб в сумі 113 527,52грн. відповідачем не сплачена, то така сума грошового зобов’язання набула статусу податкового боргу.

Згідно п 95.1. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковим органом було сформовано та направлено платнику податкову вимогу за формою “Ю” №1771-25 від 08.02.2016р. (а.с.7).

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини, які свідчать про наявність у відповідача податкового боргу, який у добровільному порядку підприємством не сплачується, та враховуючи заходи, які вживалися ДПІ щодо погашення податкового боргу (направлення податкової вимоги), суд першої інстанції, враховуючи повноваження ДПІ, які визначено п.95.1 – 95.3 ст.95 ПК України, дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Не заперечуючи підстави виникнення податкового боргу, відповідач, в апеляційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції під час розгляду справи не дослідив правомірність проведення перевірки податковим органом та, як наслідок, правомірність винесення за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення про визначення грошового зобов’язання, вимоги про стягнення якого заявлені податковим органом у позові. Оскільки, предметом спору у даній справі є стягнення узгоджених податкових зобов’язань (податкового боргу), а не правомірність проведення контролюючим органом перевірки та визначення податкових зобов’язань, то вказані доводи відповідача не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тракс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року по справі №804/2471/16 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 21.12.2016р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк