Ухвала суду № 63547801, 29.11.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 листопада 2016 року

справа № П/811/509/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС У Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агроєвротрейд" до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У травні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- №0000111500 від 25.04.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 3 013 402,00 грн., у тому числі 2 955 277,00 грн. основного платежу та 58 125,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000101500 від 25.04.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 439 057,00 грн., у тому числі 1 151 245,00 грн. основного платежу та 287 812,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000132200 від 25.04.2016 р., яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 2 165 893,00 грн.;

- №0000122200 від 25.04.2016 р., яким позивачу зменшено суму податкового зобов’язання для цілей розділу V Податкового кодексу у розмірі 24 287 401,00 грн. та податкового кредиту на суму 21 542 966,00 грн. з податку на додану вартість.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 р. адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000111500 від 25 квітня 2016 року, винесене Світловодською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Агроєвротрейд” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 3 013 402,00 грн., у тому числі 2 955 277,00 грн. основного платежу та 58 125,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000101500 від 25 квітня 2016 року, винесене Світловодською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Агроєвротрейд” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 439 057,00 грн., у тому числі 1 151 245,00 грн. основного платежу та 287 812,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000132200 від 25 квітня 2016 року, винесене Світловодською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Агроєвротрейд” зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 2 165 893,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000122200 від 25 квітня 2016 року, винесене Світловодською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яким товариству з обмеженою відповідальністю “Агроєвротрейд” зменшено суму податкового зобов’язання для цілей розділу V Податкового кодексу у розмірі 24 287 401,00 грн. та податкового кредиту на суму 21 542 966,00 грн. з податку на додану вартість.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС У Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до п.3 Наказу Державної фіскальної служби України №165 від 24.02.2016 року «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Кіровоградській області», Світловодську ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області реорганізовано, шляхом приєднання до Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградські області, у зв’язку з чим судом апеляційної інстанції допущено процесуальне правонаступництво Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на Олександрійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Агроєвротрейд" 16.09.2013 року зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Посадовими особами відповідача у період з 21.03.2016 року по 01.04.2016 року на підставі направлень №000051, №000052, №000053, №000054 від 21.03.2016 р. та відповідно до наказу №69 від 21.03.2016 р. проведено позапланову документальну перевірку ТОВ “Агроєвротрейд” з питань документального підтвердження господарських відносин з контрагентами-постачальниками, а саме: ПВКП “Брокер-СД” за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р., ТОВ “Євробудінвест ЛТД” за період з 01.11.2014 р. по 31.12.2014 р., ТОВ “Гранум Нотус” за період з 01.09.2015 р. по 31.10.2015 р., ТОВ “АПК Коммунар” за період з 01.09.2015 р. по 31.10.2015 р., ТОВ “Алькада” за період з 01.09.2015 р. по 30.09.2015 р., ТОВ “Транзит-2008” за період з 01.11.2015 р. по 30.11.2015 р., ТОВ “АПК “Схід” за період з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., та подальше їх використання в господарській діяльності ТОВ “Агроєвротрейд”, за результатами якої складено акт №49/1400/38869126 від 08.04.2016 р.

За висновками зазначеного акту податковим органом встановлено порушення, зокрема:

- п.6, 11, 12 Положень (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. №318 (ПБО16); пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок на прибуток у сумі 2 955 277,00 грн., в тому числі за 2014 рік у розмірі 2 325 500,00 грн., за 2015 рік у розмірі 2 722 777,00 грн.;

- п.6, 11, 12 Положень (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.99 р. №318 (ПБО16); п.8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.99р. №290 (ПБО15); пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ст.137, п.138.2, п.138.2, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого за 2014 рік зменшено доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) у розмірі 173 333,0 грн.; зменшено собівартість придбаних та реалізованих товарів у розмірі 173 049,0 грн.; за 2015 рік зменшено доходи від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих додатків) у розмірі 121 843 783,0 грн., зменшено собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у розмірі 107 709 266,09 грн.;

- п.44.1, 44.6 ст.44, п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.201.8, 201.10, 201.15 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у загальному розмірі 1 151 245,00 грн., у тому числі:

за квітень 2014 року – 27 900,00 грн.,

за червень 2014 року – 56 833,00 грн.,

за листопад 2014 року – 9 374,00 грн.,

за грудень 2014 року – 197 723,00 грн.,

за вересень 2015 року – 2 165 893,00 грн.,

за листопад 2015 року – 859 415,00 грн. та зменшено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного (податкового) періоду р.19 за вересень 2015 р. на суму 2 165 893,00 грн., зменшено суму податкових зобов’язань на суму 24 287 401,00 грн. та зменшено суму податкового кредиту на суму 21 542 966,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- №0000111500 від 25.04.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 3 013 402,00 грн., у тому числі 2 955 277,00 грн. основного платежу та 58 125,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000101500 від 25.04.2016 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 1 439 057,00 грн., у тому числі 1 151 245,00 грн. основного платежу та 287 812,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);

- №0000132200 від 25.04.2016 р., яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2015 року у розмірі 2 165 893,00 грн.

- №0000122200 від 25.04.2016 р., яким позивачу зменшено суму податкового зобов’язання для цілей розділу V Податкового кодексу у розмірі 24 287 401,00 грн. та податкового кредиту на суму 21 542 966,00 грн. з податку на додану вартість.

За результатами розгляду первинної та повторної скарги позивача, вказані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги без задоволення.

Підставою для зазначених донарахувань стало невизнання податковим органом права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту від операцій з придбання товарів (послуг), реальність здійснення яких не підтверджена.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності винесених податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пунктів 198.2, 198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно пп. 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач у перевіряємий період мав взаємовідносини з ПВКП “Брокер-СД”, ТОВ “Євробудінвест ЛТД”, ТОВ “Гранум Нотус”, ТОВ “АПК Коммунар”, ТОВ “Алькада”, ТОВ “Транзит-2008”, які на час вчинення правочинів були правоздатними та дієздатними юридичними особами, створеними та зареєстрованими у відповідності до чинного законодавства України, за результатами здійснення господарських операцій з якими, позивачем було сформовано валові витрати та податковий кредит.

Матеріали справи свідчать, що позивачем на підтвердження понесених витрат та формування податкового кредиту були надані відповідні первинні документи, зокрема договори, податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти надання послуг, платіжні доручення, банківські виписки, а також книги відвантажувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги, книги кількісно-якісного обліку олійного насіння, накладні на повернення постачальнику готової продукції та ін.

Придбання позивачем товару (послуг) підтверджується відповідними первинними та іншими документами, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

При цьому, висновків щодо невідповідності наданих позивачем до перевірки документів первинного бухгалтерського обліку вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», або щодо інших порушень складання податкової звітності акт перевірки не містить.

Водночас, матеріали справи свідчать, що підставою для невизнання податковим органом понесених позивачем витрат та права на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з зазначеними вище контрагентами, стала податкова інформація щодо контрагентів позивача щодо допущених контрагентами позивача порушень норм податкового законодавства.

Водночас, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та\або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності названих постачальників.

Тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що податкова інформація щодо контрагента позивача, на підставі якої встановлено допущені останніми порушення, не є підставою для позбавлення позивача права на віднесення понесених витрат до валових та формування податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки невиконання свого зобов'язання однією із сторін господарських відносин не може вважатись підтвердженням наявності мети ухилення від сплати податків та отримання податкової вигоди іншою стороною.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, а тому платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Окрім того, в силу закону наявна у податкового органу інформація щодо допущення порушень контрагентом позивача, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк така інформація не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Крім того, судом встановлено реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями належно оформлених, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинних документів.

При вирішенні справи судом також враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагенти позивача на момент укладення договорів та оформлення податкових накладних були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин.

Також суд зазначає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентом правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі ж якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Посилання податкового органу на кримінальне провадження є безпідставними з огляду на те, що обґрунтування таких висновків контролюючого органу не підтверджені належними доказами, зокрема рішеннями судів, яким визнано укладені позивачем договори недійсними, та вироком суду, який набрав законної сили по порушеній кримінальній справі.

За таких обставин у суду відсутні підстави для невизнання поданих позивачем первинних документів, які містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст та обсяг спірних операцій, як неналежне документальне підтвердження їх виконання.

Таким чином, висновки податкового органу, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності доводів відповідача, оскільки вони ґрунтуються на висновках, які є похідними від податкової інформації щодо контрагентів позивача, а не на дослідженні первинних документів, складених за результатами здійснення господарських операцій та на підставі яких платником податку були сформовані спірні суми валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на ті обставини, які було встановлено перевіркою позивача, натомість вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 липня 2016 р. – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 05.12.2016 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим