Постанова № 63547655, 21.12.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 грудня 2016 року № 826/14437/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаГоловного управління Державної казначейської служби України у м. Києві Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києвіпровизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 18.08.2016 про відмову у прийнятті до виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а;

- зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві прийняти до виконання виконавчий лист Дніпровського районного суду міста Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві безпідставно відмовлено у виконанні виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а, оскільки положеннями Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» обов'язок з виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, покладено на органи Державної казначейської служби України.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши, що позивачу було правомірно відмовлено у виконанні даного виконавчого листа, з огляду на те, що зі змісту останнього не вбачається розміру грошових коштів, які підлягають стягненню, а також з урахуванням того, що Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва не обслуговується у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві.

Третя особа явку свого представника у судове засідання не забезпечила, пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надала, на підставі чого судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, додатковою постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 11.12.2015 у справі №755/18311/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва про перерахування та виплату пенсії по інвалідності вирішено стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 перераховану державну пенсію в розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи з 50% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», взявши за основу розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 03.04.2014 по 02.08.2014 включно, з урахуванням проведених виплат.

На підставі викладеного, Дніпровським районним судом м. Києва 24.02.2016 видано виконавчий лист.

З метою виконання зазначеного виконавчого листа, позивач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві із заявами про виконання постанови суду від 26.02.2016 та від 12.08.2016, за результатами розгляду яких відповідачем листами від 12.04.2016 №5-08/663-4401 та від 18.08.2016 №5-08/1741-9639 повідомлено позивача про те, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві в межах повноважень не наділене правом на здійснення нарахування сум невиплачених коштів, крім того, останнє не може самостійно нараховувати суму коштів відповідно до виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а, що унеможливлює виконання даного рішення суду. При цьому, позивачеві запропоновано звернутися до суду із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

Вважаючи таку відмову відповідача у виконанні виконавчого листа протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХIV, який діяв станом на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №606).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону №606, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому, особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу визначені приписами ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ч. 1 якої визначено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На виконання вказаних положень Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (надалі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п. 3 Порядку №845).

Водночас, у силу п. 2 Порядку №845, боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

За твердженнями відповідача, Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва не обслуговується у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві.

На підтвердження вказаного ч. 2 ст. 76 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначено, що кошти Пенсійного фонду зараховуються на єдиний рахунок Пенсійного фонду і зберігаються на окремих рахунках територіальних органів Пенсійного фонду в уповноваженому банку.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в Управління Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва рахунку, який обслуговується у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, у відповідача були відсутні повноваження на виконання виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва, виданого 24.02.2016 у справі №755/18311/14-а, з урахуванням наведених положень законодавства, яке діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015 у справі №К/800/39623/14 (ЄДРСР №47799519).

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби у порядку, визначеному положеннями Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.

Суддя А.С. Мазур