Постанова № 63547516, 22.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22 листопада 2016 року 14 год. 20 хв. № 826/26403/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП-Інвест» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд), з урахуванням усунення виявлених недоліків, надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «СП-Інвест» (далі - позивач, ТОВ «СП-Інвест») до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 02 липня 2015 року:

- №0005012202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12846917,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3211729,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0005022202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, з урахуванням рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 10 вересня 2015 року №14024/10/26 "Про результати розгляду первинної скарги", у розмірі 65150,72 грн. за основним платежем та у розмірі 16288,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0005032202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 3344220,48 грн. (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/26403/15 (далі - справа), яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «СП-Інвест» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 05 червня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 22 червня 2015 року №275/26-59-22-02/38751667 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем 02 липня 2015 року прийнято оскаржувані рішення:

- №0005012202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 12846917,00 грн. за основним платежем та у розмірі 3211729,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0005022202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 117830,00 грн. за основним платежем та у розмірі 29458,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0005032202 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення норм з регулювання обігу готівки у розмірі 3344220,48 грн.

У подальшому, рішенням Головного управління ДФС у місті Києві від 10 вересня 2015 року №14024/10/26 скасовано оскаржуване рішення №0005022202 в частині основного платежу у розмірі 52679,00 грн. та в частині штрафної санкції у розмірі 13170,00 грн., інші оскаржувані рішення залишені без змін. Рішенням ДФС України від 17 листопада 2015 року №24428/6/99-99-10-01-01-25 оскаржувані рішення, прийняті за розглядом первинної скарги, залишені без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що ТОВ «СП-Інвест» порушено пп.пп. 135.1.1, 135.5.5 п. 135.1, п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 12846917,00 грн., в тому числі по періодах: за 2013 рік в сумі 2078752,00 грн., за 2014 рік в сумі 10768165,00 грн.; п. 198.1. ст. 198, п.п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 117830,00 грн., в тому числі по періодах: за березень 2014 року у сумі 33542,00 грн., за квітень 2014 року у сумі 76095,00 грн., за вересень 2014 року у сумі 8193,00 грн.; п.п. 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, ст. 200 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (п. 200.2 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пп.пп. 138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, пп.пп. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п.п. 138.11, 138.12 цієї статті, п. 140.1 ст. 140 і ст. 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (п. 150.1 ст. 150 ПК України).

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено право суб’єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

В ході перевірки встановлено наступні фінансові надходження від господарської діяльності ТОВ «СП-Інвест», які отримані за наступними договорами комісії на продаж припейд продукції: з ТОВ «Дест 2015» від 01 липня 2013 року №13/07-12ИД на суму 1237357,00 грн. за період 05 червня - 31 грудня 2013 року; з ТОВ «Донукрторг» від 01 жовтня 2013 року №13/10-06ИД на суму 484811,00 грн. за період з 05 червня по 31 грудня 2013 року; з ТОВ «Цитрус Трейд» від 11 жовтня 2013 року №13/10-10 ИД на суму 809685,00 грн. за період 05 червня - 31 грудня 2013 року та на суму 77044,00 грн. за період 01 січня - 31 грудня 2014 року; з ТОВ «Цитрус Т» від 11 жовтня 2013 року №14/01-01 ИД на суму 2109549,00 грн. за період 01 січня - 31 грудня 2014 року; з ТОВ «КСІТІ» договори на продаж припейд-продукції на суму 4560000,00 грн. за період 01 січня - 31 грудня 2014 року; з ПП «Укрпрогальянс» договори на продаж припейд-продукції на суму 10312607,00 грн. за період 01 січня - 31 грудня 2014 року; з ТОВ «Фоксвіпеймент» від 01 жовтня 2013 року №13/10-01ИД на суму 8408946,00 грн. за період 05 червня - 31 грудня 2013 роки, на суму 34888969,00 грн. за період з 01 січня - 31 грудня 2014 року.

До матеріалів справи надано вказані договори комісії, які є однотипними за своїми умовами, а тому суд наводить лише договір №13/10-06ИД від 01 жовтня 2013 року, укладений позивачем з ТОВ «Донукрторг» з якого вбачається, що припейд-продукція - масив електронних одиниць поповнення особового рахунку абонента (фізична або юридична особа, споживач послуг постачальника), що надають можливість після їх придбання абонентом отримувати послуги постачальника, асортимент яких визначено у додатку №1 до цього договору. Протокол взаємодії сторін визначений додатком №2 до договору.

Позивач, як комітент, та ТОВ «Донукрторг», як комісіонер, уклали даний договір щодо зобов’язань комісіонера за дорученням комітента здійснювати правочини по продажу абонентам товарів і послуг комітента.

Згідно додатку №1 припейд продукція - це мобільний зв’язок МТС, MTC Connect, MatrixHome.Prepayd, Don APEX, Стелс, Viasat, Интертелеком, People Net (ваучери), Vnet, CDMA, телефант. Додаток №2 до договору суду не надано.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем суду надано акти виконання послуг, акти приймання-передачі товару (товар визначено у штуках), податкові накладні, платіжні доручення, податкові декларації тощо.

Разом з тим, наведені позивачем докази не можуть бути прийняті судом як належні, враховуючи наступне.

Відсутні докази придбання припейд продукції позивачем для подальшого її перепродажу та/або доказів виготовлення реалізованої продукції. Суд зважує на доводи позивача щодо відсутності необхідності у складських приміщеннях чи транспорту для реалізації зазначеного товару, проте товар має відповідний ідентифікаційний номер ID та реалізується шляхом спеціального обладнання (терміналу тощо). Проте, з наданих позивачем доказів не вбачається за можливе встановити електронний шлях передачі товару, протокол взаємодії сторін також суду не пред’явлений, що свідчить про відсутність таких доказів у позивача.

Також позивач не надає пояснень щодо різниці між даними по собівартості продукції, визначених у декларації по податку на прибуток за 2014 рік та наданих до перевірки оборотно-сальдової відомості за 2014 рік по бухгалтерському рахунку 902. Різниця складає 7671776,00 грн.

Разом з тим, посилання позивача на рішення судів, якими встановлено товарність операцій між позивачем та його контрагентами не можуть бути прийняті судом як належні докази, оскільки до матеріалів справи додано лише копію ухвали Печерського районного суду міста Києва щодо часткового задоволення клопотання слідчого слідчої групи Головного слідчого управління МВС України щодо надання дозволу на обшук в офісних приміщеннях, які належать на праві приватної власності ТОВ «Бізнес-Центр «Навігатор» та ТОВ «Поліграфіст» в межах об’єднаного кримінального провадження №12015000000000151, зареєстрованого в ЄРДР 19 березня 2015 року щодо фіктивного підприємництва та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, та вилучення оригіналів фінансово-господарських та бухгалтерських документів по взаємовідносинам, зокрема з ТОВ «СП-Інвест».

З огляду на викладене, посилання відповідача на відсутність контрагентів за місцем знаходження приймається судом як додаткова ознака відсутності реальної господарської мети між позивачем та його контрагентами.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про незаконне формування даних податкового обліку по операціям з такими платниками. Такий висновок в силу вимог ст. 86 КАС України зроблений за наявності сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентами та реальність постачання товару по цим операціям.

Щодо порушення Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі товариства на суму 1672110,24 грн., в зв’язку з відсутністю підписів одержувачів готівкових коштів в видаткових касових ордерах від 24 червня 2014 року №44 (на суму 450954,00 грн.), від 25 червня 2014 року №46 (на суму 350448,00 грн.), від 26 червня 2014 року №48 (на суму 400512,00 грн.), від 27 червня 2014 року №50 (на суму 470840,00 грн.) суд зазначає наступне.

За результатами проведеної перевірки відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 до ТОВ «СП-Інвест» застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3344220,48 грн. (2*1672110,24).

Відповідно до п. 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року №637 (далі - Положення №637), підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. Пунктом 3.4 Положення №637 встановлено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Згідно з п. 3.5 Положення №637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред'являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Так, до матеріалів справи надано копії видаткових касових ордерів, які не містять підпису одержувача, хоча містять копію відтиску печатки товариства позивача та підпису особи із зазначенням «Копія вірна». Крім того, на підтвердження своєї позиції позивачем надано ксерокопії виписок банку по особовому рахунку від 24 червня 2014 року, від 25 червня 2014 року, від 26 червня 2014 року, від 27 червня 2014 року.

Проте, суд критично ставиться до наведених доказів, оскільки вони не спростовують відсутність підписів одержувачів на оригіналах видаткових касових ордерів та перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 95 №436/95, до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про правомірність застосування до товариства позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю «СП-Інвест» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «СП-Інвест».

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Відповідно до ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Згідно зі ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин