Постанова № 63547478, 30.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 листопада 2016 року № 826/5730/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії :

головуючого судді Шулежка В.П., суддів Іщука І.О., Погрібніченка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства “Алкор Груп” до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне підприємство “Алкор Груп” (далі – позивач, ПП “Алкор Груп”) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач 1, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві ), Державної фіскальної служби України (далі – відповідач 2, ДФС України) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015;

- вважати прийнятими та зареєстрованими датою (операційним днем) та часом, коли вони були направлені до Державної фіскальної служби України ПП “Алкор Груп” засобами електронного зв’язку для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №16 від 30.03.2016 доставленої до ДПС України 30.03.2016.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в порушення діючих норм податкового законодавства України, ДФС України протиправно не прийняла податкову накладну позивача, що у свою чергу перешкоджає провадженню його господарської діяльності та блокує реєстрацію податкової накладної у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Позивач зазначає, що між ним та відповідачем 1 укладено договір про визнання електронних документів. Між тим, при надісланні засобами телекомунікаційного зв'язку податкової накладної позивачем отримано квитанцію, в якій зазначено про неможливість прийняття такої звітності, оскільки «Можливо, розірвано Договір про визнання електронної звітності». Надалі, як зазначає позивач, ним не отримано жодних повідомлень від податкового органу про розірвання договору про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015.

Позивач мотивує позовні вимоги безпідставним розірванням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві договору з ПП “Алкор Груп” про визнання електронних документів, оскільки має чинні сертифікати відкритих ключів, зміни місця реєстрації платника податків не відбувалось, товариство не змінювало свого місцезнаходження.

Позивач вважає такі дії ДПІ та ДФС України протиправними та звертає увагу, що податкова накладна мала всі необхідні реквізити та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема, свої заперечення мотивував тим, що договір про визнання електронних документів розірвано в односторонньому порядку, а саме - у зв'язку з невиконанням платником податків свого обов'язку по наданню контролюючому органу інформації про зміну місця реєстрації (місцезнаходження).

Представник відповідача 2 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема, свої заперечення мотивував тим, що неприйняття податкової звітності позивача у зв’язку із відсутністю договору про розірвання електронних документів.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом ухвалено про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство “Алкор Груп” (код з ЄДР 39958117) зареєстровано та як платник податків з 19.08.2015 перебуває на податковому обліку у ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Між приватним підприємством “Алкор Груп” та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір №120920151 від 12.09.2015 про визнання електронних документів. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі –ЕПЦ) до ДПІ засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

В матеріалах справи міститься копія квитанції №2, яка є підтвердженням, що договір №120920151 від 12.09.2015 податковим органом прийнято.

Відповідно до умов укладеного договору від 12.09.2015 засобами електронного зв'язку позивач направив на адресу контролюючого органу податкову накладну з податку на додану вартість №16 від 30.03.2016, на підтвердження чого у матеріалах справи міститься копія квитанції №1, згідно якої податкову накладну з податку на додану вартість №16 від 30.03.2016 доставлено до Державної фіскальної служби України, проте документ не прийнято, оскільки “можливо розірвано договір про визнання електронної звітності”.

Надалі, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено на адресу позивача лист від 16.03.2016 №10037/10, яким повідомлено про розірвання договору від 12.09.2015 №120920151, оскільки ПП “Алкор Груп” не знаходиться за своєю податковою адресою, про зміну адреси місцезнаходження контролюючий орган платника податків не повідомлено, та з метою врегулювання питання звернутися до податкового органу.

Відповідно до наданих відповідачем 1 письмових пояснень оформлених у вигляді заперечень проти позову, причиною для розірвання за ініціативою контролюючого органу договору про визнання електронних документів від 12.09.2015, стало допущення на думку податкової інспекції, ПП “Алкор Груп” факту порушення істотних умов цього Договору.

Згідно п. 12.5 розділу Наказу Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 29.12.2011 за №1562/20300 (зі змінами та доповненнями) щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи, місцезнаходження ПП “Алкор Груп” ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві здійснено вихід за податковою адресою ПП “Алкор Груп” (01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 11), для встановлення місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

За результатами здійснених заходів податковим органом складено Акт №1402/11-06 від 19.02.2016 перевірки місцезнаходження платника податків ПП “Алкор Груп” (код ЄДРПОУ 39958117), згідно якого встановлено, що за вказаною адресою ПП “Алкор Груп” не знаходиться.

В зв’язку з цим відповідачем 1 до оперативного управління ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві направлено запит №1452/26-55-11-06 від 19.02.2016 на встановлення місцезнаходження (місце проживання) платника податків.

У відповідь ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві отримала довідку №891/26-№16 від 29.02.2016 від оперативного управління про відсутність платника податків (ПП “Алкор Груп” ) за юридичною адресою.

Вважаючи відмову у прийнятті податкової накладної з податку на додану вартість №16 від 30.03.2016 необґрунтованою, рішення про розірвання договору в односторонньому порядку про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015 протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до норм п.п. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) платник податків зобов’язаний, зокрема, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за № 320/15011, (далі по тексту - Інструкція).

Пунктом 1 розд. 2 зазначеної Інструкції встановлено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

При цьому, згідно положень п. 5 розд. 3 цієї Інструкції, для подання електронних податкових документів платник податків має попередньо укласти з органом ДПС за місцем реєстрації договір про визнання електронної звітності (за затвердженими формою та змістом – Додаток 1 до Інструкції) та отримати спеціальне програмне забезпечення.

Зокрема, розділом 6 додатку І Інструкції встановлено, що договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами (пункт 1).

З моменту укладання цього Договору всі попередні домовленості та укладені правочини між Платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність (пункт 2).

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів (пункт 3).

Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації (пункт 4).

У разі припинення дії Договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (пункт 5).

В силу норми ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 651 цього Кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч. 2 ст. 653 ЦК України правовим наслідком розірвання договору є припинення зобов’язань сторін такого договору.

З контексту наведених вище норм слідує, що адміністративний договір (поняття якого наведене в п. 14 ч. 1 ст. 3 КАС України, та до якого в даному випадку відносить договір про визнання електронних документів) може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що розірвання договору в односторонньому порядку можливе, у разі істотного порушення умов договору однією зі сторін договору.

В межах спірних правовідносин, законодавством встановлено виключні випадки, які дають право органу ДПС розірвати договір в односторонньому порядку, а саме: у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Згідно з п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В розумінні норми ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Приписами п.п. 16.1.11 п. 16.1 ст. 16 ПК України визначено, що платник податків, зокрема, зобов’язаний повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи-підприємця.

У відповідності до наявного у матеріалах справи спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі – Спеціальний витяг) станом на 06.04.2016, місцезнаходження ПП “Алкор Груп” є адреса: 01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 11, а статус відомостей про юридичну особу (позивача) значиться “підтверджено”.

Процедура встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податку до направлення державному реєстратору органом ДПС повідомлення встановленого зразка передбачена розділом XII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300.

Відповідно до п. 12.4 розд. XII цього Порядку щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та не з'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ контролюючого органу, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

В силу положень п. 12.5 розд. XII зазначеного Порядку якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) контролюючого органу приймає рішення про надсилання до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 18-ОПП (додаток 24) для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Копія повідомлення підшивається до реєстраційної частини облікової справи платника податків. Про надсилання такого повідомлення вноситься запис до журналу обліку повідомлень про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою № 19-ОПП (додаток 25).

Аналогічні правила встановлення місцезнаходження платника податків закріплені і Положенням про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженим наказом ДПА України від 17.05.2010 № 336, зокрема п.п. 3.1.1, 3.1.2 п. 3.1 розд. ІІ, - щодо кожного платника податків, який відсутній за місцезнаходженням (місцем проживання) та місцезнаходження (місце проживання) якого не з'ясовано, структурний підрозділ органу ДПС проводить такі заходи: шляхом спілкування (телефон, пошта, факс, виїзд за місцезнаходженням тощо) із платником податків з'ясовує його фактичне місцезнаходження (місце проживання); за допомогою Єдиного банку даних платників податків встановлює місце проживання засновників і керівників платника податків та отримує інформацію стосовно інших платників податків, де зазначені особи є засновниками чи керівниками.

Відповідно до п. 3.2 розд. ІІ Положення у разі підтвердження відсутності платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) структурний підрозділ органу ДПС, який є ініціатором запиту, готує за відповідною формою запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків та направляє до підрозділу податкової міліції.

Відтак, на підставі аналізу зазначених норм права суд дійшов висновку, що контролюючий орган надсилає повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (форма №18-ОПП) державному реєстратору для вжиття заходів встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи.

При цьому, суд також враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15.05.2003 № 755-IV (надалі – Закон № 755-IV) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до абз. 1 ч. 11 ст. 19 цього Закону юридична особа зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою державної реєстрації, починаючи з наступного року, державному реєстратору для підтвердження відомостей про юридичну особу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Згідно з абз. 2 ч. 12 ст. 19 Закону № 755-IV передбачено, що у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки.

Частина 14 ст. 19 Закону № 755-IV встановлює, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Якщо державному реєстратору повернуто поштове відправлення, державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Таким чином, належним доказом відсутності платника податків за адресою своєї державної реєстрації, відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, є відповідний запис державного реєстратора в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Станом на 30.03.2016 (тобто, на день розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів) за даними Спеціального витягу, сформованого станом на 06.04.2016, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не міститься інформація щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням або про непідтвердження статусу юридичної особи.

Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали до суду належних доказів щодо наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність позивача за адресою державної реєстрації у період спірних правовідносин.

Отже, з огляду на вищенаведене, та з урахуванням наявних у справі матеріалів, суд приходить до висновку про те, що дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від №120920151 від 12.09.2015 з підстав відсутності ПП “Алкор Груп” за місцезнаходженням, є протиправними.

Також суд зазначає, що підтвердженням направлення податковому органу вказаного договору та його підписання адресатом слугують наявні в матеріалах справи копії квитанцій №1 та №2.

Варто зазначити, що довідка про встановлення (невстановлення) місцезнаходження платника податків не є остаточним за своїм статусом документом, що може підтверджувати відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням.

Більш того дана обставина ще має бути перевірена державним реєстратором у порядку, передбаченому Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Ураховуючи положення Порядку обліку платників податків і зборів, підтверджена вищевказаною довідкою відсутність юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас, така довідка не може розглядатись як підстава, визначена договором про визнання електронних документів, для його одностороннього розірвання.

Зміна місця реєстрації платника має підтверджуватись відповідним записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на те, що під час розгляду справи встановлено, що на момент одностороннього розірвання відповідачем укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців був відсутній запис про зміну місцезнаходження останнього, у контролюючого органу не було законних підстав для вчинення таких дій.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов до висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015 та з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне задовольнити позов шляхом зобов’язання ДФС України прийняти та зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкових накладних надіслану засобами електронного зв’язку податкову накладну №16 від 30.03.2016 датою її фактичного подання - 30.03.2016.

Вказана правова позиція узгоджується з постановою Вищого адміністративного суду України від 27.07.2015 у справі №826/5227/13-а та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.03.2016 у справі К/800/37866/15.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, відповідачами не доведено правомірність прийняття оскаржуваних рішень та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним в акті перевірки висновків, покладених в основу прийнятого оскаржуваного рішення.

В той час, як позивачем в обґрунтування позовних вимог надано достатньо доказів, які спростовують висновки контролюючого органу про вчинення ним порушень податкового законодавства.

Більш того позивачем в підтвердження свого місцезнаходження в матеріалах справи міститься копія договору суборенди № 35/2015 від 18.08.2015, копія акту приймання - передачі об’єкту оренди до Договору суборенди нежитлових приміщень №35/2015 від 18.08.2015.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні та враховуючи всі наведені обставини, беручи до уваги протиправність вказаних дій відповідача, а також те, що спірна податкова накладна є поданою, але залишається не зареєстрованою в ЄРПН, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову, з урахуванням положень частини 2 статті 11, пункту 1 частини 2 статті 162, абзацу 10 частини 2 статті 162 КАС України, шляхом зобов’язання відповідача зареєструвати та враховувати вказану податкову накладну в ЄРПН прийнятою та зареєстрованою станом на дату подання її до реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства “Алкор Груп” задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №120920151 від 12.09.2015;

Зобов’язати Державну фіскальну службу України прийняти та зареєструвати у Єдиному державному реєстрі податкових накладних надіслану засобами електронного зв’язку податкову накладну №16 від 30.03.2016 датою її фактичного подання - 30.03.2016.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на користь приватного підприємства “Алкор Груп” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім грн.) 00 коп.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України на користь приватного підприємства “Алкор Груп” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім грн.) 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий суддя В.П. Шулежко

Суддя І.О. Іщук

Суддя І.М. Погрібніченко