Постанова № 63547429, 14.12.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Чернігів Справа № 825/2036/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РАСТ» до Чернігівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Чернігівська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 18.11.2016 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі Чернігівська ОДПІ) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.11.2016 № НОМЕР_1.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що між ним та Чернігівською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки по вул. Попова, загальною площею 1,2961 га. В подальшому, житлові будинки № 31-а, б, в по вул. Попова у м. Чернігові були передані КП «Новозаводське».

Податковий кодекс України визначає, що зобов'язання зі сплати земельного податку виникають з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою і діють лише потягом фактичного перебування землі у власності або користуванні у поточному році, тобто зобов'язання зі сплати податку або звільнення в силу норм п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України виникають не тільки з моменту набуття у власність або користування земельною ділянкою, а й за наявності додаткової умови, а саме: фактичного використання чи невикористання земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності. При цьому, зазначив, що реєстрація факту розірвання договору оренди землі не є обовязковою для встановлення обставин щодо припинення податкового обовязку платника.

Враховуючи вищенаведене вважає, що передавши житловий будинок КП «Новозаводське» він фактично припинив користуватися земельною ділянкою та відповідно перестав бути платником земельного податку, а тому нарахування відповідачем товариству податкового зобовязання із орендної плати з юридичних осіб є неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні, надав письмові заперечення та пояснив, що актом камеральної перевірки про своєчасність сплати орендної плати від 08.11.2016 № 641/12-03-26 встановлено порушення ТОВ «РАСТ» терміну сплати узгодженого грошового зобовязання по податкових деклараціях з плати за землю від 20.10.2016 № НОМЕР_2 та від 23.09.2016 № НОМЕР_3. Враховуючи наведене зазначив, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені податковим законодавством України.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, пояснень по справі не надав.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов має бути задоволений з таких підстав.

ТОВ «РАСТ» є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис (а.с. 8), та перебуває на обліку як платник податків в Чернігівській ОДПІ (м. Чернігів).

Судом встановлено, на підставі пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10, пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41 та пп. 265.1.3 п. 265.1 ст. 265 Податкового кодексу України посадовими особами податкового органу, в приміщенні Чернігівської ОДПІ, проведена перевірка ТОВ «РАСТ» з питання своєчасності сплати орендної плати за 2016 рік, з граничним терміном сплати 30.05.2016, 30.06.2016, 30.07.2016 та 30.09.2016.

За результатами перевірки складено акт від 08.11.2016 № 641/12-03-26 (а.с. 48).

В ході проведення перевірки Чернігівською ОДПІ (м. Чернігів) встановлено порушення позивачем ст. 287, ст. 288 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного висновку акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 08.11.2016 № НОМЕР_1, яким ТОВ «РАСТ» на підставі ст. 126 Податкового кодексу України нараховно штрафні санкції за платежем орендна плата за землю в сумі 2871,91 грн. (а.с. 16).

Не погоджуючись з винесеним відповідачем податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «РАСТ» звернулося до суду з відповідним позовом.

Судом встановлено, що між ТОВ «РАСТ» (орендар) та Чернігівською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки від 30.10.2013 № 3057, підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками (а.с. 11-12).

Відповідно до умов договору орендодавець надає, а орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові по вул. Попова для проектування та будівництва групи багатоповерхових багатоквартирних житлових будинків з розміщенням в цокольному поверсі торгових приміщень з гаражами (п. 1 Договору).

Пунктом п 2 Договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2961 га.

Умовами договору передбачено, що припинення договору можливе у випадках, передбачених законодавством України (п. 28 Договору).

Дострокове розірвання цього договору має здійснюватись за умови письмового попередження зацікавленої в цьому сторони не пізніше ніж за два місяці (п. 30 Договору).

Відповідно до актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, підписаних повноважними представниками ТОВ «РАСТ» та КП «Новозаводське», які скріплені печатками сторін, позивач передав вказаному вище підприємству багатоповерхові цегляні будинки, що знаходяться на орендованій ним земельній ділянці за адресою: м. Чернігів, вул. Попова, 31 а, б, в (а.с. 17, 19, 21).

Вищевказане підтверджується також АВІЗО від 09.09.2014 та від 01.06.2015 (а.с. 18, 20, 22).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Підпунктами 14.1.72 та 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпунктів 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно із пп. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно із п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктами 288.2 та 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом па 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.1 та п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом встановлено, що ТОВ «РАСТ» було подано до ДПІ у м. Чернігові (Чернігівська ОДПІ) податкові декларації з плати за землю за 2016 рік, в яких визначені щомісячні обовязкові платежі для вказаного товариства з вказаного виду податку (а.с. 83-84, 86-87, 89-91).

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжних доручень ТОВ «РАСТ» здійснено оплату за орендовану земельну ділянку по вул. Попова в м. Чернігові до березня 2016 року (включно) в повному обсязі (а.с. 59-63). При цьому, листом від 29.02.2016 позивач за два місяці попередив орендодавця (Чернігівську міську раду) про відмову від права подальшого користування вищевказаною земельною ділянкою та бажання припинити дію договору оренди землі від 30.10.2013 (а.с. 46).

Як вбачається із листів Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 14.03.2016 № 1629 та від 31.03.2016 вищезазначене клопотання ТОВ «РАСТ» було винесено на розгляд пленарного засідання сесії міської ради, однак у звязку із тим, що вказане питання не набрало необхідної кількості голосів знято з розгляду (а.с. 50, 51)

З квітня 2016 року позивач припинив сплачувати орендну плату за вказану земельну ділянку у звязку із передачею житлових будинків по вул. Попова в м. Чернігові КП «Новозаводське», та як наслідок, припиненням права фактичного користування земельною ділянкою, про що орендодавця листом було попереджено за два місяці.

Щодо посилань представника відповідача на ту обставину, що відповідно до даних облікової картки платника податку, позивач і після березня 2016 року продовжував сплачувати орендну плату за земельну ділянку по вул. Попова, суд зазначає таке.

Як вбачається із вищевказаних декларацій з плати за землю та договору оренди земельної ділянки від 03.03.2014 № 3057 (з додатками), позивач орендує у Чернігівської міської ради іншу земельну ділянку площею 0,0079 га (а.с. 74-79). Саме за вказану земельну ділянку, ТОВ «РАСТ» і здійснювало орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями (рядок: призначення платежу) (а.с. 64-69).

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно п. «а», «е» ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Відповідно до частин 1 та 4 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права власності або права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє орган державної реєстрації.

Таким чином, коли законом встановлено підстави припинення договору оренди (зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на будівлю, яка розташована на земельній ділянці), то договір не потребує його припинення шляхом розірвання сторонами, оскільки він і так є припиненим відповідно до закону.

На виконання умов договору та законодавства України, листом від 29.02.2016 за № 17 ТОВ «РАСТ» повідомило Чернігівську міську раду про відмову від права подальшого користування земельною ділянкою по вул. Попова в м. Чернігові та просило припинити дію договору оренди землі від 30.10.2013 № 3057. Вказане зумовлене тим, що будівництво на зазначеній вище земельній ділянці завершено (а.с. 49). При цьому, як вбачається із матеріалів справи, позивачем передано житлові будинки по вул. Попова в м. Чернігові КП «Новозаводське» та виконано умови договору щодо попередження про розірвання договору.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що у розумінні положень пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14, пп. 269.1.1, 269.1.2 п. 269.1, п. 269.2 ст. 269, пп. 270.1.1, 270.1.2 п. 270.1 ст. 270, п. 287.7 ст. 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 08.06.2016 про справі № 804/7668/15 (21-804а16), яка в силу положень ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України є обовязковою для врахування судом під час розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене та те, що ТОВ «РАСТ» передано житлові будинки по вул. Попова в м. Чернігові КП «Новозаводське», суд вважає, що позивач з моменту передачі нерухомого майна припинив користування зазначеною вище земельною ділянкою, а тому він не є субєктом, на якого Податковим кодексом України покладено обовязок зі сплати земельного податку.

Суд зазначає, що для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки та припинення цього права пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору (припинення цього договору).

Водночас податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні особи. Наведене означає і відсутність обов'язкової реєстрації факту розірвання договору оренди землі для встановлення обставин щодо припинення податкового обов'язку платника.

Даний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015 по справі № К/800/11620/15.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки встановлено, що позивачем не було порушено вимог Податкового кодексу України, так як ТОВ «РАСТ» не є фактичним користувачем спірної земельної ділянки, суд вважає податкове повідомлення-рішення Чернігівської ОДПІ від 08.11.2016 № НОМЕР_1 протиправним та таким, що має бути скасоване. Тобто, позовні вимоги ТОВ «РАСТ» мають бути задоволені.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РАСТ" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 08.11.2016 № НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39558413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РАСТ" (код ЄДРПОУ 32729175) судові витрати в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя С.В. Бородавкіна