Постанова № 63547000, 21.12.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/1733/16Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом

позивача ОСОБА_1до відповідача Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зняття арешту з майнаВ С Т А Н О В И В:

03.10.2016 ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області, відповідач), а саме просить:

- зняти арешт з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, накладений постановою державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції від 11.11.2008 та зареєстрований 12.11.2008 Полтавською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

В обгрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 зазначив, що 10.09.2008 придбав у громадянина ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1; 03.10.2008 позивачем зареєстровано право власності на зазначену квартиру, проте, у вересні 2016 року позивачу стало відомо про те, що постановою державного виконавця від 11.11.2008 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт та оголошено заборону на її відчуження. Так, ОСОБА_1 зазначає, що арешт накладено на майно боржника ОСОБА_2, проте, зазначена квартира на момент накладення арешту громадянину ОСОБА_2 не належала, оскільки арешт накладено відповідачем через місяць з дня реєстрації права власності на зазначену квартиру за позивачем.

17.10.2016 позивач надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 31).

22.11.2016 до суду відповідачем надані заперечення на адміністративний позов, у яких останній проти задоволення адміністративного позову заперечує, зазначає щодо безпідставності адміністративного позову. Крім того, зазначив про те, що на примусовому виконанні у Автозаводському ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області перебували виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем накладено арешт на майно боржника ОСОБА_2

Відповідач у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин та з урахуванням приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи суд вбачає, що 10.09.2008 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1, який зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 03.10.2008 за № 6465 приватним нотаріусом ОСОБА_3 (а.с. 12-13).

03.10.2008 Комунальним підприємством "Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації" прийнято рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).

09.09.2016 позивач звернувся до начальника Автозаводського ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області із заявою від 09.09.2016 про зняття арешту з квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21).

Листом від 15.09.2016 № 47895 відповідачем повідомлено про те, що згідно з даними ЄДРВП виконавче провадження № 25889813 з виконання виконавчого листа № 2-1065, який виданий Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області від 23.03.2011 та в межах якого 08.04.2011 винесено постанову про звернення стягнення на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, завершено 28.11.2012 на підставі пункту 2 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та станом на 15.09.2016 зазначений виконавчий документ до відділу не надходив (а.с. 22).

Позивач, не погодившись з даними діями відповідача, звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі рішення).

Частиною першою статті 5 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до статті 50 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на квартиру) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем (частини перша- п'ята статті 50 Закону № 606-XIV).

Згідно із частиною першою статті 55 Закону № 606-XIV арешт майна боржника може накладатися державним виконавцем, зокрема шляхом: винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Частиною першою статті 60 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом) визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент накладення арешту на квартиру) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Статтею 657 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як зазначено вище, 03.10.2008 Комунальним підприємством "Кременчуцьким міжміським бюро технічної інвентаризації" прийнято рішення про реєстрацію права власності на квартиру за громадянином ОСОБА_1 (а.с. 15).

Водночас, з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна вбачається те, що 12.11.2008 09:10:34 за № 8177885 реєстратором: Полтавська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України зареєстровано арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ № 539584, 11.11.2008, Автозаводським ВДВС Кременчуцького МУЮ, державний виконавець Л.В. Коршенко; об'єкт обтяження: квартира, ціла, адреса: АДРЕСА_1; власник: ОСОБА_2; заявник: Автозаводський відділ державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції (а.с. 19 зворотній бік).

Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Указані положення кореспондуються зі статтею 321 Цивільного кодексу України.

Так, арешт квартири перешкоджає ОСОБА_1 реалізовувати право власності на нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1, на момент прийняття відповідачем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження належала на праві власності ОСОБА_1, який не є боржником за вищевказаним виконавчим провадженням, то перебування зазначеного майна під арештом є протиправним.

Отже, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірності накладення арешту на квартиру, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зняття арешту з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, який накладений постановою державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції від 11.11.2008 та зареєстрований 12.11.2008 Полтавською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, який накладений постановою державного виконавця Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції від 11.11.2008, АЕ № 539584.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 551,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяТ.С. Канигіна