Ухвала суду № 63546389, 28.11.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

з питань забезпечення позову

28 листопада 2016 рокуСправа № 813/4132/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддяКравців О.Р.,

секретар судового засіданняПриймак С.І.,

від позивачабез виклику,

від відповідачабез виклику,

від третьої особибез виклику,

розглянув у письмовому провадженні клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа Сихівський районний відділ у м. Львові Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Державної міграційної служби України, в якій просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.11.2016 року щодо відмови позивачу в продовженні строку перебування на території України.

Одночасно із позовною заявою 25.11.2016 року за вх. № 29619 представником позивача подане клопотання про забезпечення адміністративного позову, а саме зупинити дію рішення відповідача від 01.11.2016 року щодо відмови позивачу в продовженні строку перебування на території України та зобовязання виїхати з України до 25.11.2016 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 118 КАС України питання про забезпечення адміністративного позову, про заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим або про скасування заходів забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених частинами першою і другою цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Питання забезпечення позову врегульовано ст.ст. 117-118 КАС України.

Забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Частиною 1 ст. 117 КАС України визначено підстави забезпечення позову, а саме: якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидним є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень.

Суд, під час розгляду клопотання про забезпечення позову, повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити чи є хоча б одна з передбачених ст. 117 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Також розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення труднощів у виконанні або невиконанні рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не беруть участі у розгляді справи.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Ухвалою від 28.11.2016 року провадження у справі відкрито.

В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням позивача зобовязано виїхати з України 25.11.2016 року. Відмова в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається у разі коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження. Спірне рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства з підстав, що зазначена відповідачем підстава у відмові в продовженні строку перебування на території України є безпідставною, оскільки із доданих позивачем до заяви про продовження строку перебування на території України документів не встановлено, що у позивача є інша підстава та мета перебування в Україні, ніж заявлена у заяві чи надані відомості не подали відповідного підтвердження; позивачем заявлено підставу для подальшого перебування в Україні подання документів на імміграцію в Україні згідно з п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», оскільки у нього є дитина, народжена на території України яка набула громадянство України відповідно до чинного законодавства, про що відповідачу подано належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують мету та підставу для продовження перебування позивача в Україні; позивач має на малолітню дитину, яка знаходиться на його утриманні та потребує його допомоги, прийняте відповідачем рішення порушує не лише права позивача, але й права та інтереси малолітньої дитини.

Надані докази в сукупності протиправності дій відповідача, на переконання представника позивача, свідчать про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та свободам позивача та його малолітній дитині. Крім вказаного, рішення відповідача містить очевидні ознаки протиправності, оскільки відповідачем не обґрунтовано підстав відмови.

На переконання суду, позивач не долучив до клопотання про забезпечення позову жодних доказів очевидної протиправності рішень чи дій відповідача, а також не довів очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливість відновлення його прав без вжиття заходів забезпечення позову, чи того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

З врахуванням того, що позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження дій відповідача, спрямованих на видворення позивача за межі України та того, що позовною вимогою є визнання протиправним та скасування рішення від 01.11.2016 року, забезпечення адміністративного позову на підставі очевидної протиправності такого рішення мало б своїм наслідком передчасні висновки суду щодо протиправності такого рішення, оскільки дослідження його правомірності буде предметом судового розгляду адміністративної справи № 813/4132/16 по суті.

За таких обставин, оскільки вчинення оскаржуваних дій відповідачем не доведено, необхідність вжиття заходів забезпечення позову не підтверджено, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованим, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 117, 118, 158-160, 165 КАС України, -

у х в а л и в :

У задоволенні клопотання представника позивача про забезпечення позову, а саме: зупинити дію рішення Державної міграційної служби України від 01.11.2016 року щодо відмови осарі ОСОБА_1 в продовженні строку перебування на території України та зобовязання виїхати з України до 25.11.2016 року відмовити.

Ухвала може бути оскаржена, згідно ст. 186 КАС України, протягом 5 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з ч. 3 ст. 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили, згідно ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кравців О.Р.