Постанова № 63546129, 20.12.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 р. Справа № 805/4453/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі Головуючого судді - Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у м. Краматорську Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, суд -

В С Т А Н О В И В:

18 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у м. Краматорську Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення - рішення № 243-17 від 25.06.2015 року, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000 грн. Також, зазначає, що відповідно до п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України транспортний податок є елементом податку на майно. Пунктом 81 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII статтю 267 Податкового кодексу України викладено в новій редакції. Так, у відповідності до вимог пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п. 267.2 ст.267 є об'єктами оподаткування. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. (підпункт 267.1.2 пункту 267.1 цієї статті). У власності позивача перебуває легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб.см. ОСОБА_1 відповідно до платіжного доручення сплатив 25000 грн. на підставі податкового повідомлення - рішення № 243-17 прийнятим ДПІ у м. Краматорську. Посилаючись на вказані обставини та те, що він не був зобов'язаний сплачувати вищевказану суму просить суд:

- зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області повернути з місцевого бюджету 25000 грн. транспортного податку за 2015 рік, який був сплачений за незаконною вимогою ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

Позивач через відділ діловодства та архівної роботи надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача через відділ діловодства та архівної роботи надав письмові заперечення відповідно до яких зазначав, що ДПІ у м. Краматорську складено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 243-17 від 25.06.2015 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000 грн. 00 коп. Зазначає, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 09 лютого 1999 року)). Таким чином, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на платників податку після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, тобто з 01.01.2015. Відповідно до даних АІС «Податковий блок», встановлено, що у власності позивача є легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER (номерний знак НОМЕР_1) 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб.см., який зареєстрований вперше 03.06.2014 року. Таким чином, легковий автомобіль який належить позивачу, є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки відповідає вимогам пп.267.2.1 п.267.2 ст.267 розділу XIII Податкового кодексу України.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з таких підстав.

Позивач - фізична особа ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, серія та номер паспорту НОМЕР_2.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби, є органи державної податкової служби.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Таким чином, відповідач у справі є суб'єктом владних повноважень, на яких чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Судом встановлено, що у власності позивача перебуває легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб.см. дата першої реєстрації 03.06.2014 року.

Посадовими особами ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області складено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 243-17 від 25.06.2015 року, яким визначено податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн.

Згідно з письмовими запереченнями відповідача податковим повідомленням-рішенням форми «Ф» № 243-17 від 25.06.2015 податкове зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. визначив позивачу на 2015 рік.

Позивач платіжним дорученням № 0.0.461832140.1 від 16.11.2015 року перераховано на рахунок УДКСУ в м. Краматорську транспортний податок у сумі 25000 грн.

У ст.265 Податкового кодексу України зазначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок є складовим податку на майно.

Відповідно до пп.10.1.1 п.10.1 ст.10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно.

Як зазначено у п.8.3 ст.8 Податкового кодексу України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Згідно з пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України зазначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України одним з принципів на яких ґрунтується Податкове законодавство України є принцип стабільності - коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкові зобов'язання по місцевому податку можуть визначатися контролюючим органом лише у разі, якщо органом місцевого самоврядування своїм рішенням встановлено цей податок. При цьому, визначення податкових зобов'язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення органом місцевого самоврядування.

Відповідне рішення Краматорської міської ради № 47/VI-36 про встановлення транспортного податку було прийнято 12.03.2015 року.

Згідно з пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

У пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 Податкового кодексу України зазначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Враховуючи зазначене, бюджетний період, в якому починає застосовуватися транспортний податок у м. Краматорську, є 2016 рік.

Звідси, правила стосовно визначення податкового зобов'язання щодо транспортного податку у розмірі 25000 гривень за легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см., встановлені ст.267 Податкового кодексу України (з урахуванням приписів пп.4.1.9 п.4.1 ст.4, пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України), не можуть застосовуватися раніше 2016 року.

Водночас, суд звертає увагу, що позивач не оскаржує та не оскаржував податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 243-17, від 25.06.2015 року та не просить його скасувати.

Судом досліджено заяву позивача подану ДПІ у м. Краматорську, в якій просив повернути сплачену суму транспортного податку у розмірі 25000 грн.

06.10.2016 року посадовими особами ДПІ у м. Краматорську (вих.№ 14798/10/05-15-13-03), яким у задоволенні заяви відмовлено, оскільки обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на платників податку з 01.01.2015 року.

Позивач вважає, що таке рішення контролюючого органу є протиправним, суперечить нормам чинного законодавства та порушує його права.

Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки позивачем не надано суду доказів скасування або відкликання податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 243-17 від 25.06.2015 року, то вказана у ньому сума грошових зобов'язань відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України є узгодженою і підлягає сплаті.

Як зазначено у п.4. Розділу ІV «Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого 28.12.2015 наказом Міністерства фінансів України №1204, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, інформація про складене податкове повідомлення-рішення, про його надсилання (вручення) платнику податків, а також про отримання скарги або заяви у разі його адміністративного або судового оскарження та прийняті рішення за результатами таких оскаржень вноситься структурним підрозділом, до функцій якого належить вчинення відповідних дій, до відповідної інформаційної системи контролюючого органу з можливістю подальшого формування відповідних переліків податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вказаних приписів податкового законодавства ОСОБА_1 платіжним дорученням № 0.0.461832140.1 сплатив транспортний податок у сумі 25000 грн. тобто, погашено узгоджене податкове зобов'язання з цього податку за 2015 рік.

Відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України (на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог) платник податків має право: на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Як зазначено у п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Позивачем, не надано доказів відсутності податкового боргу з інших податків, зборів на день відмови у поверненні коштів (лист відповідача від 06.10.2016 року № 14798/10/05-15-13-03).

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України).

У п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. […] Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Як передбачено п.9 Розділу І «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого 03.09.2013 наказом Міністерства фінансів України №787 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, у випадках повернення платежів, що зараховані до місцевих бюджетів, а також платежів, що підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган, який контролює справляння надходжень бюджету або який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, передає подання на погодження відповідному місцевому фінансовому органу. Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує подання шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає його органу, який подав подання, для подальшої передачі до органів Казначейства відповідно до законодавства.

Правових підстав повернення позивачу самостійно ним сплаченої суми узгодженого податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2015 рік у відповідача не має.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 94, 112, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.