Постанова № 63545853, 08.11.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2016 р. Справа № 804/5722/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі судового засідання Шпоти Я.С., розглянувши за участю:

представника позивача - Юзьвака А.Я.

представника відповідача - Донцова Є.Е.

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми «Р» від 27.07.2016 року №0004611401.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 29.07.2016 року через поштове відправлення з повідомленням позивачем отримано від Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 27.07.2016 року №0004611401, яке було прийняте при проведенні Західно-Донбаською ОДПІ ГУ ДФС в Дніпропетровській області планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р. на підставі ненадання на запити платником податків контролюючим органам документів при здійснення податкового контролю. Проте, позивач з посиланням на п.85.2 ст. 85 ПК України, зазначає, що позивачем були надані посадовим особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом повірки.

Також, в обґрунтування правової позиції позивачем, з посиланням на абз. 5 п. 73.3.ст. 73 ПК України, зазначено, що запити про надання інформації були оформлені не керівником (заступником керівника) контролюючого органу, крім того на них були відсутні печатка контролюючого органу, а тому, у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Як наслідок, податкове повідомлення - рішення від 27.07.2016 року №0004611401, складене на підставі акту від 26.07.2016 року №388/04-36-14-01/33892784, який, в свою чергу, оформлений з посиланням на незаконні запити, є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивачем в додаткових поясненнях також зауважено, що єдиною правовою нормою, яка встановлює правовий статус такого документа як запит, виданий посадовими особами ДФС, є п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України, де чітко визначена форма, зміст, підстави для складення запиту, порядок вручення та строки надання відповіді на нього.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що контролюючим органом у період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р. було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт від 04.08.2016р. №407/04-36-14-01/33892784, яким встановлено, що на підставі п.п. 16.1.2, 16.1.5, 16.1.9, 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п.п. 20.1.4, 20.1.6 п.20.1 ст. 20, п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України посадовим особам підприємства неодноразово вручались письмові запити про надання первинних документів. Документи, що запитувались, підприємством не надані, у зв'язку з чим, ГУ ДФС у Дніпропетровській області було складено акти про ненадання документів.

На підставі матеріалів перевірки було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення щодо ненадання позивачем до перевірки первинних документів.

Представник відповідача також вказує на те, що відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів ДПС у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним, такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У додаткових поясненнях зазначає, що відповідно п.п.10 п.3 розділу ІII Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затвердженого Наказ Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року №727 - Загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити такі дані: інформацію про документи, які використані при перевірці, згруповані за типами (вказати період охоплення їх перевіркою та метод - суцільний, вибірковий). У разі необхідності посадовими особами контролюючого органу, що проводять документальну виїзну перевірку, можуть надаватись запити платнику податків щодо надання окремих документів. Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються (надсилаються) платнику податків або його законному представнику в порядку, встановленому статтею 58 глави 4 розділу II Податкового кодексу.

Відповідно до абз.9 п.1 розділу IV вищезазначеного порядку - Залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать: акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації.

Представник відповідача вважає, що наведені позивачем доводи у позові не спростовують факту встановленого порушення та не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та подані до суду письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» зареєстровано як юридична особа 18.12.2005р. виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області за адресою: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Терьошкіна, 9/2 та з 21.12.2005р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію та копією довідки статистики, долучених до матеріалів справи.

В ході проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2014р. по 31.03.2016р., яка проводилась з 15.06.2014р. по 28.07.2016р. на підставі наказу №599 від 31.05.2016 року та направлень №2910, №2911, №2912, № 2913, №2914 від 31.05.2016 року (акт від 04.08.2016 №407/04-36-14-01/33892784), перевіряючими надавались запити про надання документів, а саме:

- запит від 16.06.2016 року № 3, від 24.06.2016 року б/н, від 01.07.2016 року № 10 - складено акт про ненадання документів від 06.07.2016 року №329/04-36-14-01/33892784;

- запит від 06.07.2016 б/н, складено акт про ненадання документів від 11.07.2016

№338/04-36-14-01/33892784;

- запит від 20.07.2016 №11, складено акт від 26.07.2016 №388/04-36-14-01/33892784 (20.07.2016р. отримано головним бухгалтером ОСОБА_6).

Відповідно до запиту 20.07.2016 №11 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» контролюючим органом було запропоновано отримати вищезазначений письмовий запит та надати до перевірки наступні документи:

1. Завірені належним чином копії первинних документів, які підтверджують формування собівартості виробленої продукції та в подальшому реалізованої покупцям згідно додатку до даного запиту на 51 арк., а саме надати за 2015 рік (у т.ч за 2014 рік, якщо продукція була вироблена в 2014 році):

- матеріальні звіти по кожній матеріально-відповідальній особі;

- калькуляції собівартості продукції, зазначеної в нарядах на виробництво продукції;

- видаткові та податкові накладні;

- договори;

- наряди виготовленої продукції (з зазначенням списаної кількості сировини у вартісних та кількісних показниках, згідно номерів наведених в додатку до запиту);

- журнали-ордера по бухгалтерським рахункам 23, 25,26, 261, 701, 901, 93, 201, 209, 91 у розорному вигляді по дебету, кредиту у т.ч. по субрахункам помісячно (у розрізі номенклатури та у вартісних й кількісних показниках) за 2015 рік;

2. В зв'язку з реалізацією товару нижче собівартості надати пояснення, щодо не нарахування підприємством ПДВ у відповідних періодах.

На підставі акта перевірки від 26.07.2016 №388/04-36-14-01/33892784 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 року №0004611401 про застосування штрафної (фінансової)санкції за порушення абз.2 п. 121.1 ст.121 ПК України.

За результатом адміністративного оскарження, зазначене податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Так, відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно пп.75.1.2. п. 75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК України у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 85.4 статті 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Крім того, пунктом 85.8 статті 85 ПК України встановлено, що посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

За визначенням пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків, зокрема, зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2); подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання (підпункт 16.1.5); подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством (підпункт 16.1.7); не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи (підпункт 16.1.9); забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених цим Кодексом (підпункт 16.1.12).

Разом з цим, пунктом 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право, зокрема: для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому, числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт 20.1.2); проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4); запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 20.1.6).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.121.1. ст.121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Зі змісту п.121.1. ст.121 ПК України вбачається, що до відповідальності у вигляді накладення штрафу притягуються платники податку у разі не надання не будь-яких документів або їх копій, а лише документів з питань обчислення і сплати податків, які платник податків повинен зберігати протягом строків, установлених ст.44 ПК України строків.

Відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:

1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

3) печатку контролюючого органу.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації контролюючими органами за їх письмовим запитом затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1245 від 27.12.2010р. (далі - Порядок №1245).

Відповідно до п.9 та п.10 Порядку №1245 органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються:

- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;

- підстави для надіслання запиту;

- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

У разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (п.16 Порядок №1245).

Однак, із матеріалів справи судом встановлено, що запит про надання пояснень та їх документального підтвердження від 20.07.2016 року був підписаний не керівником контролюючого органу чи його заступником, а державними ревізорами - інспекторами відділу аудиту - ОСОБА_4, ОСОБА_5, який вручений позивачу 20.07.2016 року.

Крім того, суд зауважує, що за змістом акту, на підставі якого прийнято спірне рішення, інспектора-ревізори зазначають про ненадання позивачем документів/їх копій до перевірки. Зважуючи, що документи запитувались відповідачем у зв'язку із проведенням виїзної перевірки позивача та враховуючи, що в запиті відсутня інформація з приводу місця подання позивачем таких документів, суд вважає необґрунтованою та безпідставною вимогу надати документи на запит від 20.07.2016 року саме до приміщення ДФС.

Крім того, на запиті відсутня печатка контролюючого органу.

Наведене позбавляє такий запит сили письмового запиту про надання інформації, обов'язкового до виконання платником податків.

Таким чином, з аналізу наведених норм чинного податкового законодавства та встановлених судом обставин у даній справі, суд приходить до висновку, що при складанні запиту №11 від 20.07.2016 р. про надання пояснень та їх документального підтвердження, посадові особи контролюючого органу діяли з порушенням вимог п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України, а тому позивач, у даному випадку, звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит, виходячи з норм ст. 73 Податкового кодексу України.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Представником відповідача у ході судового розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 1020 грн. за не надання до перевірки первинних бухгалтерських документів у відповідності до вимог ст.121 Податкового кодексу України.

Також, представником відповідача не було надано суду і доказів, які б свідчили про складання посадовою особою контролюючого органу акту у довільній формі, що засвідчує факт відмови у наданні документів у відповідності до вимог п.85.6 ст. 85 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016р. про застосування до позивача штрафних санкцій за не надання до перевірки первинних бухгалтерських документів прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

Положеннями ст. 87 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 1378,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №3273 від 26.08.2016 року.

У судовому засіданні, яке відбулось 08.11.2016 року, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текс постанови складено 14.11.2016р.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0004611401 від 27.07.2016р.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика будівельних сумішей «БудМайстер» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Д.В. Сидоренко