Ухвала суду № 63544851, 20.12.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________

Провадження : 22ц/790/7496/16 Головуючий 1-ї інстанції - Федорова О.В.

Справа 3 2-645/4731/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : договірне.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.В.

суддів - Кокоші В.В., Міненкової Н.О.

при секретарі - Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа -ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики; зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа -ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним, укладеним під впливом обману та тяжкої обставини, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2. задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі 43 433 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 02 грудня 2014 року еквівалентно 656 098,89 грн., яка складається з основного боргу - 32 500 дол. США (490 945 грн.), процентів за користування позиченими коштами в сумі 9 123 дол. США (137 812,03 грн.), 3% річних 1 810 дол. США (27 341,86 грн.), неустойки у вигляді штрафу в сумі 1 048 024,50 грн., а також судовий збір 3 654 грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 10 березня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено розмір неустойки у вигляді штрафу , що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 1 048 024,50 грн. до 656 100 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості за договором позики, посилаючись на те, що він звертався до суду із заявами у травні 2015 року та липні 2016 року про видачу виконавчого листа по даній справі, проте отримав його лише 15 липня 2016 року, тобто, коли строк пред'явлення до виконання вже сплинув.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2016 року заява про поновлення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вказану заяву в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянти посилаються на порушення судом норм процесуального права.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін, належним чином повідомлених, в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

В силу ч. 2 ст. 368 ЦПК України за кожним судовим рішенням, що набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких ухвалено рішення, видається один виконавчий лист.

Обов'язок звернутись із заявою до суду про видачу виконавчого листа та пред'явити виконавчий лист до виконання в межах строків, визначених ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», покладено саме на стягувача.

Статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлений строк пред'явлення виконавчих документів протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд при вирішенні відповідно до ст. 371 ЦПК України, питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17.09.2011 року в сумі 43 433, 00 дол. США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на02.12.2014 року еквівалентно 656 098, 89 грн., яка складається з: основного боргу в сумі 32 500,00 дол. США, що еквівалентно 490 945,00 грн.; процентів за користування позиченими коштами в сумі 9 123, 00 дол. США, що еквівалентно 137 812,03 грн.; трьох відсотків річних у сумі 1 810,00 дол. США, що еквівалентно 27 341,86 грн.; неустойку у вигляді штрафу в сумі 1 048 024,50 грн. Вирішено питання про стягнення судового збору у сумі 3 654,00 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі (а.с.2-5).

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 10.03.2015 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року змінено. Зменшено розмір неустойки у вигляді штрафу, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 1048 024,50 грн. до 656 100,00 грн.. В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с.6-8).

На виконання вищевказаних рішень були видані відповідні виконавчі листи.

Так, 01.04.2015 року на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.12.2014 року та рішення Апеляційного суду Харківської області від 10.03.2015 року, Фрунзенським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист наступного змісту: "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 17.09.2011 року в сумі 43 433, 00 дол. США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на02.12.2014 року еквівалентно 656 098, 89 грн., яка складається з: основного боргу в сумі 32 500,00 дол. США, що еквівалентно 490 945,00 грн.; процентів за користування позиченими коштами в сумі 9 123, 00 дол. США, що еквівалентно 137 812,03 грн.; трьох відсотків річних у сумі 1 810,00 дол. США, що еквівалентно 27 341,86 грн. Зменшити розмір неустойки у вигляді штрафу, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 1048024,50 грн. до 656100,00 грн." (а.с.9).

Доказів того, що вказаний виконавчий лист передавався до виконавчої служби на примусове виконання та у зв'язку з цим виконавчою службою відмовлено у відкритті виконавчого провадження матеріали справи не містять.

27 травня 2015 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_4 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд видати належним чином оформлений виконавчий лист у цивільній справі із зазначенням кінцевої суми неустойки, оскільки вважав, що у виконавчому листі у зазначеній частині відсутні заходи примусового виконання, а державний виконавець не може зменшувати розмір неустойки (а.с.10).

ОСОБА_1 підтвердив, що судовими рішеннями у задоволенні його заяви видачу виконавчих листів відмовлено. При цьому судами встановлено, що виконавчий лист, виданий судом 01 квітня 2014 року, відповідає резолютивним частинам рішень судів першої та апеляційної інстанції, та підстави, передбачені законодавством для повторного оформлення судом виконавчого листа в іншій редакції резолютивної частини, до звернення стягувача до Державної виконавчої служби про його виконання, відсутні. (а.с. 29).

Матеріали справи також свідчать, що 12 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив суд видати виконавчий лист у даній цивільній справі, посилаючись на те, що оригінал виконавчого листа, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова 01 квітня 2015 року, був поданий його представником ОСОБА_4 до суду разом із заявою від 26 травня 2015 року, в якій представник стягувача просив видати належним чином оформлений виконавчий лист з зазначенням кінцевої суми неустойки.

15 липня 2016 року Фрунзенським районним судом м. Харкова був виданий виконавчий лист (а.с.29).

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання від 27 вересня 2016 року заявником ОСОБА_1 додана копія виконавчого листа, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова 15 липня 2016 року, разом з тим, матеріали справи № 645/4731/14-ц, провадження № 6/645/175/15 містять оригінал виконавчого листа, виданий Фрунзенським районним судом м. Харкова 01 квітня 2015 року, який стягувачем до виконання не пред'являвся.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані в заяві причини пропуску пред'явлення виконавчого документу до виконання не підтверджують наявності поважних причин пропуску визначеного законом строку.

Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Колегія суддів погоджується з ухвалою суду першої інстанції і відхиляє апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 313, 315,317 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 19 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -