Вирок № 63543998, 19.12.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5194/16-к

Провадження № 1-кп/645/442/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2016 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді - Шарка О.П., секретаря судових засідань - Христенко А.В.. прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби - ОСОБА_2, захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження № 32015220000000081 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст.212 ч.3 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.10.1999 року за №24800170000012597, з 11.10.1999 року перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова за №1730. Місце знаходження суб'єкта господарської діяльності: АДРЕСА_1. В період 2008-2009 років ФОП ОСОБА_4 здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування та відповідно не був зареєстрований, як платник ПДВ. У вказаний період, з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року ФОП ОСОБА_4 фактично здійснював такі види господарської діяльності: посередницька діяльність в торгівлі автомобілями.

Крім того, ОСОБА_4 є засновником ПП «Авто-Планета» (код 33114415). юридична адреса: АДРЕСА_1. У вказаний період ФОП ОСОБА_5 сплачував єдиний податок та відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» N265/95-ВР від 06.07.1995 зі змінами та доповненнями, мав право не застосовувати реєстратори розрахункових операцій при проведенні готівкових розрахунків з покупцями товару. У відповідності зі ст.ст.9, 11 Закону України «Про систему «оподаткування» №77/97-ВР від 18.02.1997 зі змінами та доповненнями, ФОП ОСОБА_4 зобов'язаний: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її збереження в терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів, відповідно до Законів, декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з нарахуванням і сплатою та зборів; сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни. На підставі направлень №780 від 12.10.2010 року та №1008 від 25.11.2010, ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_4 за період з 01.01.2008 по 31.12.2009 року, про що складено акт перевірки від 08.12.2010 №5726/17-211/НОМЕР_1.

З урахуванням виявлених під час перевірки порушень Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова, винесено податкове повідомлення-рішення №0000011702/0 від 10.01.2011 року, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 1 246 746,35 грн., крім того, у зв'язку з виявленими порушеннями п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.3.1.1 .3.1 ст.3, п.6.1 ст.6, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, винесено податкове повідомлення-рішення №0000021702/0 від 10.01.2011року, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання з податку на подану вартість у загальному розмірі 1 936 125 грн.

Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва» № 727/98 від 03.07.1998 року (далі за текстом - Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва. Так, п.1 ст.1 Указу №727/98 надає фізичним особам право перебувати на такій системі оподаткування за умови, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції з продажу продукції (товарів, робіт, послуг ).

В той же час ФОП ОСОБА_5, точний час та місце під час досудового розслідування не встановлені, у звіті суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку вказав, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку склав за 2008 рік - 327 755,00 грн., за 2009 - 55 000,00 грн. Разом з цим, згідно виписки банку на розрахунковий рахунок .НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_4 у АТ «Сбербанк Росії» МФО 320627 надійшло у 2008 році 10 595 167,07 грн., з 01.01.2009 по 11.06.2009 рік надійшло 987 022,75 грн. Згідно з положенням п.4 Указу під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або і та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). Відповідно до п.5 Указу у разі порушення вимог, установлених ст.1 Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду і кварталу). Враховуючи наведене, ФОП ОСОБА_4, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом №727/98 розмір виручки, а саме 500 тис. грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Разом з цим, ОСОБА_4 достовірно знаючи вказану законодавчу вимогу, яка у зв'язку з перевищенням дозволеного розміру виручки позбавляла його права на пільговий режим оподаткування і звітності та зобов'язувала сплачувати податок з доходів на загальних підставах, а не фіксований розмір ставки єдиного податку, переслідуючи умисел направлений на ухилення від сплати податку з доходів, точний час та дата в ході слідства не встановлені, відобразив в звітах платника єдиного податку суми доходу які фактично не відповідають сумі отриманого доходу, внаслідок їх заниження.

Відповідно до п. 1.6 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003 (далі за текстом - Закон №889) загальний оподаткований дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно і цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із п.9.12 ст.9 цього Закону №889 оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності. Таким спеціальним законодавством, в період 2008-2009 років, був Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року, згідно якого оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву. Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Положення ст.5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку ст.5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід. Згідно з п.п.5.3.9. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з цим, ФОП ОСОБА_4 з метою ухилення від сплати податків, шляхом умисного, протиправного зменшення допустимого граничного розміру суми обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік, що не повинна перевищувати 500 тис. грн., в період 2008-2009 років, точний час та місце під час досудового розслідування не встановлено, в якості комісіонера складено договори комісії з комітентами ТОВ «Кобус», ПП «Авто-Планета», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, умовами яких передбачено укладання комісіонером за дорученням комітенту за винагороду зовнішньоекономічних контрактів від свого ім'я на придбання для комітенту за його рахунок автомобілю в аварійному стані, що в свою, чергу на думку ОСОБА_4 надало йому можливість завуалювати фактично отриману виручку (прибуток) під комісійну винагороду.

Крім того, ФОП ОСОБА_4 (в якості покупця) з метою ухилення від сплати податків, в період 2008-2009 років, точний час та місце під час досудового розслідування не встановлено, складено контракти з фірмою AUTO PLANET INTER LLP, м. Гемпшір, Великобританія, (продавець) на придбання автомобілів легкових, вантажних та мотоциклу в аварійному стані. В той же час, під час проведення досудового розслідування, первинними фінансово-бухгалтерськими документами ФОП ОСОБА_4 не встановлено витрати останнього на придбання автомобілів. Так, не встановлено випадків переводу грошей на розрахункові рахунки продавця за покупку автомобілів по контрактам, а також даних, що саме ці гроші, які отримано ФОП ОСОБА_4 по договорам комісії на його рахунок у період 2008-2009 років переведено на рахунок AUTO PLANET INTER LLP на покупку автомобілів по контрактам. Відповідно до листа ДПА України №13290/6/17-0416 від 23.11.2006, сума виручки, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності - платником єдиного податку на розрахунковий рахунок за здійснення операцій з продажу комісійного товару, яка включає в себе і суму винагороди, у повному обсязі зараховується до складу виручки такого платника - комісіонера. Аналогічна позиція відображена у листі Вищого адміністративного суду України №889/11/13-10 від 15.06.2010 року. В той же час, ФОП ОСОБА_4, здійснюючи господарську діяльність з 1999 року, достеменно будучи обізнаним з нормами діючого законодавства України в сфері оподаткування, в порушення Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», отримавши на власний рахунок грошові кошти у 2008 році - 10 595 167,07 грн., з 01.01.2009 по 11.06.2009 - 987 022.75 грн., маючи умисел на ухилення від сплати податків, не звернувся до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з заявою про перехід на загальну систему оподаткування та реєстрацію платником ПДВ, зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб до бюджету не сплатив.

Крім того, в порушення ст.9.4. ст.9, п.п.2.3.1 п.2,3. ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі за текстом Закону № 168/97-ВР) враховуючи, що на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_4 у АТ «Сбербанк Росії» МФО 520627 надійшло у 2008 році 10 595 167,07 грн., з 01.01.2009 по 11.06.2009 надійшло 987 022,75 грн., що сукупно перевищує дозволений Законом 168/97-ВР розмір 300 000 гривень, ОСОБА_4 переслідуючи мету ухилення від сплати податків у значних розмірах, усвідомлюючи суспільно- небезпечний характер своїх злочинних дій та бажаючи настання їх наслідків, у вигляді ненадходження до бюджету держави податків у значних розмірах, не звернувся до податкового органу з заявою про перехід на загальну систему оподаткування з подальшою обов'язковою реєстрацією платником податку на додану вартість зобов'язання з податку на додану вартість до бюджету не сплатив.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи №8061/9289 від 23.09.2016 висновки акту перевірки ФОП ОСОБА_4 проведеної ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №5726/17-211/НОМЕР_1 від 08.12.2010, в частині: - перевищення дозволеного обсягу виручки для платника єдиного податку внаслідок недотримання вимог ст.1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкта малого підприємництва» №727/98 від 03.07.1998, підтверджуються за 2008 рік на суму 10 095 167,07 грн., за 2009 рік на суму 487 022, 75 грн.;

донарахування податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності внаслідок недотримання вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 року та п.19.1 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 від 22.05.2003, підтверджуються за 2008 рік в сумі 1 135706,30 грн., за 2009 рік в сумі 111040,06 грн.;

заниження податкових зобов'язань з податку на додатну вартість внаслідок недотримання вимог п.4.1, п.п..7.3.1 п.7.3 ст.7, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, ст.6.1 ст.6, п.9.4 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року підтверджуються в сумі 1546044,00 грн. ПДВ, у тому числі за 2008 рік - 1348639,00 грн., за 2009 рік - 197 405,00 грн.

Крім того, заборгованість ФОП ОСОБА_4 по сплаті податків дорівнює: по податку на доходи фізичних осіб (код 1101500) станом на 28.02.2015 року в сумі 1 246 746,35 грн.; по податку на додану вартість (код 14010100) станом на 31.12.2014 в сумі 1 936 125 грн. (в .т.ч. сума 1 546 044,00 грн. основного платежу, фінансові санкції 390 081,00 грн.).

Загальна сума сукупного доходу отриманого ФОП ОСОБА_4 від здійснення підприємницької діяльності за період з 2008-2009 роки склала 11582189, 82 гривні

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України, щиро розкаявся,пояснив суду про обставини ухилення ним від сплати податків, зборів, вчиненому особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, просив застосувати міру покарання більш м'яку, ніж передбачено законом.

Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує, як і суму, коштів, що не надійшли до бюджету коштів. З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вважає за доцільне обмежитись дослідженням доказів, які стосуються особи обвинуваченого та цивільного позову. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції. Учасникам процесу роз'яснено, що у такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржувати дані обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, враховуючи в сукупності наведені вище досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4у вчиненні кримінальних правопорушень в ході судового розгляду кримінального провадження доведена в повному обсязі.

Суд вважає, що органом досудового розслідування правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_4за ч.3 ст.212 КК України, оскільки в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що він вчинив умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, яке призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Згідно ст.66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4, суд вважає щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання, передбачені ст. 67 КК України судом не встановлені.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, страждає на гіпертонічну хворобу, сахарний діабет, має подяки та грамоти, в тому числі за волонтерську діяльність.

Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7, суди повинні суворо додержуватись вимог даної норми закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. У кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що впливають на покарання.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, обставину, що пом'якшує покарання, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до скоєного злочину, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з розпорядженням грошовими коштами, з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності строком на два роки, а також з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла, які є обов'язковими додатковими покараннями, передбаченими санкцією ч.3 ст. 212 КК України .

Нормою Загальної частини КК, яка визначає поняття та правила застосування даного виду покарання, є стаття 53, згідно з якою, штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і розмірі, встановлених в Особливій частині КК, з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст.53 КК України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п'ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої злочином, або отриманого внаслідок вчинення злочину доходу, незалежно від граничного розміру штрафу, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Як вбачається з санкції ч.3 ст. 212 КК України, за вчинення даного покарання передбачено покарання у виді штрафу від п'ятнадцяти тисяч до двадцяти п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, однак, розмір матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, скоєним ОСОБА_4 значно більший і складає 3182871,35 грн., у зв'язку з чим розмір штрафу суд визначає саме в цьому розмірі.

Клопотання захисника про застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання більш м'якого, ніж передбачено законом не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Так, захисник не навів переконливих обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Зазначені захисником обставини як підстави для призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням статті 69 КК України є виключними обставинами, що пом'якшують покарання, і не можуть істотно знижувати ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення.

У відповідності до ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати за проведення судово-економічної експертизи №8291 від 09.11.2015 року від 09.11.2015 року у сумі 8316 грн., а також судово-економічної експертизи №8061/9289 від 23.09.2016 року у сумі 11916 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Відповідно до ч.5 ст.100 КПК України речові докази, а саме письмові слід залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 349, 373, 374, 395 КПК України суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 3182871,35 грн. (три мільйони сто вісімдесят дві тисячі вісімсот сімдесят одну гривню тридцять п'ять копійок) з позбавленням права обіймати керівні посади, пов'язані з розпорядженням грошовими коштами, з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності строком на два роки, а також з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла,

Речові докази - документи, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вирком законної сили - залишити там зберігати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь процесуальні витрати за проведення судово-економічної експертизи №8291 від 09.11.2015 року від 09.11.2015 року у сумі 8316 грн., а також судово-економічної експертизи №8061/9289 від 23.09.2016 року у сумі 11916 грн.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

СУДДЯ: