Рішення № 63543909, 16.12.2016, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3476/16-ц

Провадження № 2/645/2093/16

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 грудня 2016 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Федорової О.В.,

при секретарі судового засідання Петленко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом:

Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк"

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості , -

встановив:

Позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н у розмірі 11200,27 грн., яка складається з 5228,13 грн. боргу за кредитом, 4962,60 грн. боргу по процентам за користування кредитом, штрафу 500,00 грн. (фіксована частина) та 509,54 (процентна складова). Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05.06.2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, проте свої зобов'язання в частині повернення коштів за договором не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, матеріали справи містять заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представника, в якій він також зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 25.10.2016 року від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву (вх. № 24854), в яких позивач вказує, що у своїй заяві позивач посилається на те, що між ним та відповідачем укладений договір б/н від 05.06.2011 року, але копію договору до позовної заяви не додає, у зв'язку з чим відповідач вважає, що ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано доказів вчинення правочину. Також відповідач зазначає, що надана ПАТ КБ "ПриватБанк" анкета-заява від 05.06.2011 року, на підтвердження укладенням між сторонами угоди б/н від 05.06.2011 року, є лише доказом того, що відповідач підтвердив отримання ним інформації щодо умов обслуговування. Крім того, відповідач зазначає, що у вказаній анкеті-заяві є розділ, в якому в графі "Картку № ____ та ПІН отримав" та в місті підпису клієнта стоять прочерки, тобто не має ані номеру картки, яка ніби то була видана відповідачу, ані його підпису про отримання картки. Відповідач зазначає, що він заповнював цю анкету у зв'язку з тим, що ним в ПАТ КБ "ПриватБанк" був розміщений депозитний вклад на 100000,00 грн. і цією заявою він підтвердив, що ознайомлений з правилами надання ПАТ КБ "ПриватБанк" банківських послуг. Розрахунок боргу наданий відповідачем є одностороннім арифметичним розрахунком позивача, позивач не надав первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту і здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки і т.д.), тому відповідач вважає, що розмір заборгованості, а також сума штрафних санкцій та відсотків, зазначених у довідці-розрахунку, є не беззаперечним. Крім того, відповідач зазначає, що додані до позову ПАТ КБ "ПриватБанк" копії паспорту, завірені його підписом з написаною власноруч датою "13.12.2013" є датою оформлення йому заробітної картки ТОВ "Український рітейл" та не співпадають з датою ніби то укладеного між сторонами договору про надання кредитної лінії від 05.06.2011 року.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.

05.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 6000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява від 05.06.2011 року разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами Банку", складає між ним і банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту, Банк вказує, що керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.1.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити(зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

З матеріалів справи вбачається, що банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачу грошові кошти. Доказів неотримання грошових коштів відповідачем не надано.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 610, 612 ЦК України - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором б/н від 05.06.2011 року у сумі 5228,13 грн., законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Посилаючись на невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивачем нараховано заборгованість, яка станом на 28.04.2016 року складає 11200,27 грн., у тому числі: 5228,13 грн. боргу за кредитом, 4962,60 грн. боргу по процентам за користування кредитом, штрафу 500,00 грн. (фіксована частина) та 509,54 (процентна складова).

За таких обставин, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором б/н від 05.06.2011 року у сумі 5228,13 грн., законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою», банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі , встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті та в «Правилах користування платіжною карткою», з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 "Умов та правил надання банківських послуг", позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом у розмірі 4962,60 грн. законною, обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 "Умов та правил надання банківських послуг" при порушення позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Вказана норма не є диспозитивною і сторони не можуть змінити її положення та встановити у договорі неустойку у вигляді твердої грошової суми.

Отже встановлений договором позики вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки не відповідає змісту цього поняття та її правовій природі, як грошової суми, що обчислюється у відсотках до суми зобов'язання, ці умови договору не відповідають вимогам закону, а тому суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 500,00 грн. штрафу (фіксована частина).

Нарахування штрафу у розмірі 5% від суми позову, передбачено умовами Договору, за таких обставин, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача 509,54 грн. штрафу (процентна складова).

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позивачем не надано до матеріалів справи копії договору, що на думку відповідача є доказом того, що між сторонами не вчинений правочин, а надана анкета-заява підписана відповідачем, є лише доказом отримання інформації щодо умов обслуговування банком з питань розміщення банківського вкладу, а також відсутності в матеріалах справи доказів наявності заборгованості, суд вважає необхідним зазначити наступне.

За положеннями ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови( пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів чинного законодавства.

Цивільний кодекс прямо не визначає будь-яких істотних умов кредитного договору. Разом з тим, зі змісту ст. 1054 ЦК України можна дійти висновку, що істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, проценти за його використання та обов'язок позичальника повернути суму кредиту, що повинен бути виконаний у певний час.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Підпис позивача в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 05.06.2011 року, свідчить про те, що він ознайомився із змістом договору, та погодився із умовами викладеними у договорі.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України та ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Посилання відповідача на те, що вказана анкета підписувалась з приводу розміщення в ПАТ КБ "Приватбанк" банківського вкладу, а окремий договір кредиту з відповідачем не укладався, спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в загальній сумі 1316,48 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 61, 79, 88, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, р/р 29092829003111, МФО 305299) 5228,13 грн. заборгованості за кредитом, 4962,60 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 509,54 грн. штраф (процентна складова) та 1316,48 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення, через Фрунзенський районний суд м. Харкова. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Федорова О.В.