Рішення № 63543721, 19.12.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/4270/16-ц

Провадження № 2/643/3507/16

19.12.2016 року м. Харків

Московський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Мамалуй М.В.,

за участю секретаря Сиротенко О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості «Рестріелт» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» про повернення безпідставно набутого майна,

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ Агентство нерухомості «Рестріелт» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач1), ОСОБА_2 (далі Відповідач2), третя особа: комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі КП «Харківські теплові мережі») про повернення безпідставно збереженого майна на суму 18849,02 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.11.2006 між КП «Харківські теплові мережі» та представником позивача укладено тимчасовий договір про постачання теплової енергії №7147. Строк дії зазначеного договору сплинув 31.12.2012 року, оскільки 22.11.2012 року Позивачем на адресу третьої особи було направлено повідомлення про припинення тимчасового договору № 7147 від 01.11.2006 року. За період чинності вищезазначеного договору у Відповідача1 утворилась заборгованість перед позивачем з оплати комунальних послуг на загальну суму 18849,02 грн., в тому числі, послуги каналізації 526,85 грн., послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території 4689,54 грн., послуги з опалення - 12445,66 грн., послуги з надання холодної води - 1186,97 грн.

В звязку з тим, що позивач не є власником квартир у будинку № 122-А по пр. Косіора у м.Харкові, не є балансоутримувачем вказаного будинку, не є споживачем комунальних послуг, вважає, що вказані оплачені грошові кошти є безпідставно набутими Відповідачем1 без достатньої правової підстави, оскільки фактично користувався комунальними послугами саме Відповідач1, а тому саме він повинен був їх оплачувати. У звязку з чим, позивач просить стягнути з Відповідача 1 на свою користь грошові кошти у розмірі 18849,02 грн.

У судове засідання представник позивача не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, підтримав вимоги у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, були належним чином повідомлені про розгляд справи, поштовим повідомленням за місцем реєстрації, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Представник третьої особи у судове засідання не зявився, повідомлявся про розгляд справи. У письмових запереченнях вказав, що за рішенням суду в осені 2016 року Жовтневим ВДВС стягнуті кошти щодо заборгованості ТОВ Агентство нерухомості «Рестріелт» перед КП «Харківські теплові мережі». Між вказаними субєктами діє договір від 2012 року, ОСОБА_1 знаходиться на прямих розрахунках з КП «Харківські теплові мережі», за договором поруки особа відповідає лише в частині боргу. Вважає, що розрахунок заборгованості складений із порушеннями вимог.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача на підставі ст.224 ЦПК України та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2006 року між третьою особою та позивачем укладено тимчасовий договір про постачання теплової енергії № 7147. Згідно з пунктом 1 договору встановлено, що теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами ( цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно із пунктом 10.4 вказаного договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

22.11.2012 року позивачем на адресу третьої особи в передбачений законодавством спосіб направлено повідомлення про припинення тимчасового договору № 7147 від 01.11.2006 року (а.с.40).

Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що договір про постачання теплової енергії № 7147 від 01.11.2006 року був чинним до 31.12.2012 року.

Відтак, судом встановлено, що з 01.01.2013 року (а.с.53-75), тобто поза відповідним часовим періодом дії тимчасового договору про постачання теплової енергії № 7147 від 01.11.2006 року та до укладення нового договору № 12462 про постачання теплової енергії, укладеного 01.10.2013 року між тим ж сторонами, позивач не отримував теплову енергію за вищезазначеним договором №7147 від 01.11.2006 року.

Крім того, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивач не є власним квартир у будинках, опалювання яких здійснювалось у період дії тимчасового договору №7147 від 01.11.2006 року, за адресами: м. Харків, пр. Косіора, 122-А; м. Харків, вул. Рибалко, 56; м. Харків, вул. Текстильна, 4; м. Харків, вул. Ньютона, 8 А. (а.с.6-12). Також, встановлено, що позивач не є та в жодний період часу не був балансоутримувачем будинків за зазначеними, не є споживачем комунальних послуг по цих будинках, а тому не є учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг в розумінні вимог Закону України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги».

Отже, судом встановлено, що позивач ТОВ «АН «Рестріелт» в період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року включно не тільки не отримував від третьої особи КП «Харківські теплові мережі» теплову енергію за тимчасовим договором про постачання теплової енергії № 7147 від 01.11.2006 року, а й взагалі в період з 01.01.2013 року по 30.09.2013 року не отримував від КП «Харківські теплові мережі» теплову енергію ані на підставі будь-якого договору, ані в порядку бездоговірного споживання, оскільки позивач не є власником будь-яких квартир в житлових будинках за адресами: м. Харків, пр. Косіора, 122-А; м. Харків, вул. Рибалко, 56; м. Харків, вул. Текстильна, 4; м. Харків, вул. Ньютона, 8 А, а так само не є балансоутримувачем цих будинків.

Вищезазначений висновок суду обґрунтовується наявними у матеріалах справи доказами в розумінні вимог статей 58-59 ЦПК України, а також встановлено рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2014 р. у справі № 643/8399/14-ц.

Судом досліджено лист КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» № 9854 від 03.11.2012 року, відповідно до якого по пр. Косіора у м. Харкові зареєстровано квартиру № 75 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Орджонікідзевською районною у м. Харкові радою.

Відповідно до вимог частини 4 статті 319 ЦК України, власність зобовязує.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобовязаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є в розумінні вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власником квартири АДРЕСА_1, її фактичним володільцем та споживачем комунальних послуг та зазначеною адресою.

Відтак, всі платежі, які здійснював та здійснює позивач на оплату послуг на постачання теплової енергії за адресами, вказаними у договорі № 7147 від 01.11.2006 року, який з 01.01.2013 року втратив чинність, мають відшкодовуватись власниками квартир незалежно від наявності відповідних договірних відносин позивача з власниками квартир, що кореспондується з приписом пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України та статті 1212 ЦК України.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобовязання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що власник та фактичний користувач житлово- комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_3 зберіг майно, а саме, грошові кошти, які повинні бути ним оплачені за фактично використану теплову енергію, за рахунок позивача без будь-якої правової підстави, у звязку з тим, що договір між позивачем та відповідачем 1 на отримання теплової енергії чи компенсування відповідачем 1 оплати позивачу суми коштів за використану теплову енергію укладено не було, та зобовязаний повернути потерпілому це майно.

Судом встановлено, що позивачем частково оплачена вартість послуг, які постачалися за вищезазначеним тимчасовим договором № 7147 від 01.11.2006 року фактичним користувачам теплової енергії.

Так, теплопостачання за договором № 7147 від 01.11.2006 року подавалось на наступні адреси: м. Харків, вул. Рибалко, 56 (особовий рахунок: 17200-9476-0), м. Харків, вул. Текстильна, 4 (особовий рахунок 17600- 7019-0), м. Харків, пр. Косіора, 122 А (особовий рахунок 17000-6108-0), м. Харків, вул. Ньютона, 8 А (особовий рахунок 17100-7694-0).

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.11.2012 року по справі №5023/4681/12, позов КП «Харківські теплові мережі» до ТОВ «АН «Рестріелт» про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період березень-квітень 2012 року за договором №7147 від 01.11.2006 року в розмірі 144394,57 грн., задоволено в повному обсязі (а.с.19-26).

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що зазначену суму заборгованості позивачем сплачено в повному обсязі, тобто у розмірі 144394,57 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно із актом звірки обєднаного відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «Харківські теплові мережі» та ТОВ «АН «Рестріелт» за договором № 7147 станом на 01.01.2013 року, після нарахування 144394, 57 грн. в рахунок оплати послуг за березень-квітень 2012 року, за жовтень 2012 року позивачу нараховано 18381,01 грн., за листопад 2012 року нараховано 71681,34 грн., за грудень 2012 року нараховано 128198, 89 грн.

Таким чином, за період дії тимчасового договору № 7147, а саме з 01.11.2006 по 31.12.2012 року, заборгованість ТОВ «АН «Рестріелт» з оплати послуг з надання теплової енергії становила 362655,81 грн.(362655,81=144394,57+18381,01+71681,34+128198,89).

Судом встановлено, що в рахунок оплати зазначеної заборгованості, позивачем оплачені на користь КП «Харківські теплові мережі» наступні суми:

- 60089, 03 грн. (платіжне доручення № 268 від 05.03.2013 року, призначення платежу: плата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р.);

- 48487, 00 грн. (платіжне доручення № 262 від 04.03.2013 року, призначення платежу: плата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р.);

- 39498,48 грн. (платіжне доручення № 261 від 04.03.2013 року, призначення платежу: плата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р.);

- 20196,86 грн. (платіжне доручення № 260 від 04.03.2013 року, призначення платежу: плата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р.);

- 25501,40 грн. (платіжне доручення № 62402 від 19.12.2012 року, призначення платежу: плата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р.);

- 18094,66 грн. (платіжне доручення № 62403 від 19.12.2012 року, призначення платежу: плата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р.);

- 9413,06 грн. (платіжне доручення № 62401 від 19.12.2012 року, призначення платежу: плата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р.);

- 46294,67 грн. (платіжне доручення № 755 від 21.05.2014 року, призначення платежу: плата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р.).

Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що позивачем у платіжних дорученнях № 406 від 21.03.2014 року, № 459 від 01.04.2014 року, № 754 від 21.05.2014 року в графі: «Призначення платежу» помилково зазначено: «Плата за т/енергію за лютий 2014 року згідно дог. № 12462 від 01.10.2013 р., ос./рах. обєд. №17600-7019».

Судом встановлено, що:

- відповідно до платіжного доручення № 406 від 21.03.2014 року, позивач перерахував на розрахунковий рахунок третьої особи 3000,00 грн. з помилково зазначеним призначенням платежу: «Плата за т/енергію за лютий 2014 року згідно дог. № 12462 від 01.10.2013 р., ос./рах. обєд. №17600-7019»;

- відповідно до платіжного доручення № 459 від 01.04.2014 року, позивач перерахував на розрахунковий рахунок третьої особи 40000,00 грн. з помилково зазначеним призначенням платежу: «Плата за т/енергію за лютий 2014 року згідно дог. № 12462 від 01.10.2013 р., ос./рах. обєд. № 17600-7019;

- відповідно до платіжного доручення № 754 від 21.05.2014 року, позивач перерахував на розрахунковий рахунок третьої особи 51349,31 грн. з помилково зазначеним призначенням платежу: «Плата за т/енергію за лютий 2014 року згідно дог. № 12462 від 01.10.2013 р., ос./рах. обєд. № 17600-7019.

Таким чином всього за зазначеними платіжними дорученнями № 406 від 21.03.2014 року, №459 від 01.04.2014 року, № 754 від 21.05.2014 року, позивачем на рахунок КП «Харківські теплові мережі» перераховано 94349,31 грн.

Вказані обставини також встановлені рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2014 р. у справі № 643/8399/14-ц.

Згідно з вимогами ч.1 ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобовязується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Відповідно до ч.2 ст. 1090 ЦК України, банк не має права робити виправлення у платіжному дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або банківськими правилами.

ОСОБА_4 банку України № 25-111/1438-7141 від 09.06.2011 року «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу» встановлено, що реквізит платіжного доручення "Призначення платежу" заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України і відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту лише за зовнішніми ознаками (п. 3.8 «Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої постановою правління ОСОБА_4 банку України № 22 від 21.01.2004 року).

Відповідно до пункту 2.29 Інструкції платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платник може змінити реквізит "Призначення платежу" до списання коштів з його рахунку, оформивши нове платіжне доручення. Після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами переказу без участі банку.

Тобто, згода банку на зміну інформації в графі «Призначення платежу» не потрібна.

Таким чином, законодавством не передбачено встановленої форми та порядку обміну інформацією між відправником та отримувачем грошових коштів в безготівковій формі національної валюти у звязку з виправленням помилки в графі «Призначення платежу».

Судом досліджено матеріали справи, в яких міститься лист позивача від 18.06.2014 року, направлений на адресу третьої особи (цінний з описом), у якому третю особу повідомлено про помилковість зазначення у платіжних дорученнях реквізитів графи «Призначення платежу» та вказано правильні реквізити графи «Призначення платежу», а саме: «Оплата за теплову енергію згідно з договором № 7147 від 01.11.2006 року».

Також, дослідивши надані стороною платіжні доручення № 406 від 21.03.2014 року, № 459 від 01.04.2014 року, № 754 від 21.05.2014 року суд приходить до висновку, що окрім графи «Призначення платежу», жодного реквізиту платежу не змінено, кошти в рахунок договору № 7147 та помилково зазначеного договору № 12462 направлені на банківські платіжні реквізити третьої особи (ідентичний код, банк та рахунок отримувача).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що фактично зазначені суми платежів за платіжними дорученнями № 406 від 21.03.2014 року, № 459 від 01.04.2014 року, № 754 від 21.05.2014 року були перераховані позивачем в рахунок оплати саме вартості теплової енергії за договором № 7147 від 01.11.2006 року.

Таким чином, судом встановлено, що саме в рахунок оплати теплової енергії за договором № 7147 від 01.11.2006 року, укладеного між позивачем та третьою особою, позивачем перераховано 361924, 47 грн. (361924,47= 94 349,31+267575,16).

Отже судом встановлено, що здійснивши вказані платежі за тимчасовим договором про надання теплової енергії № 7147 від 01.11.2006 року позивач (ТОВ «Агенство нерухомості «Рестріелт»:

- по-перше, повністю сплатив КП «Харківські теплові мережі» суму заборгованості за поставлену теплову енергію, стягнуту з позивача на користь КП «Харківські теплові мережі» відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2012 року у справі №5023/4681/12;

- по-друге, повністю сплатив КП «Харківські теплові мережі» суму вартості теплової енергії, отриманої за тимчасовим договором про постачання теплової енергії №7147 від 01.11.2006 року в жовтні- листопаді 2012 року на загальну суму 90062,35 грн.;

- по-третє, частково, в сумі 127467,55 грн., сплатив КП «Харківські теплові мережі» за теплову енергію, отриману за тимчасовим договором про постачання теплової енергії № 7147 від 01.11.2006 року в грудні 2012 року, загальна вартість якої складає 128198,89 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що загальна сума заборгованості позивача перед третьою особою за вищезазначеним договором № 7147 від 01.11.2006 року складає 731 грн. 34 коп. (731,34= 362655,81-361 924,47).

Ці обставини також встановлені рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2014 р. у справі № 643/8399/14-ц, через що відповідно до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування.

Також судом встановлено факт того, що станом на 27 червня 2014 року ТОВ «Агентство нерухомості «Рестріелт» (код ЄДРПОУ 24137933) в повному обсязі виконано обовязок сплати коштів відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2012 у справі №5023/4681/12 у сумі 144394,57 грн., а відтак цей обовязок ТОВ «АН «Рестріелт» (код ЄДРПОУ 24137933) сплатити на користь КП «Харківські теплові мережі» 144394,57 гривень боргу відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 26.11.2012 у справі №5023/4681/12 станом на 27 червня 2014 року був припинений у звязку з його виконанням належним чином.

В подальшому, 01.10.2013 року між позивачем та третьою особою укладено договір № 12462 про постачання теплової енергії.

Таким чином, у період часу з 01.01.2013 року до 01.10.2013 року користування послугами з отримання теплової енергії здійснено іншими особами, а саме, власниками та користувачами квартир в житлових будинках за адресами: м. Харків, пр. Косіора, 122-А; м. Харків, вул. Рибалко, 56; м. Харків, вул. Текстильна, 4; м. Харків, вул. Ньютона, 8 А.

Отже, суд приходить до висновку, що сума заборгованості, визначена в акті звірки обєднаному між третьою особою та позивачем станом на 01.01.2014 року, за період з січня по квітень 2013 року на загальну суму 422081,17 грн. (422081,17=129800,33+117025,57+154001,76+21253,51) є грошовим зобовязанням власників (фактичних користувачів) квартир в житлових будинках за адресами: м. Харків, пр. Косіора, 122-А; м. Харків, вул. Рибалко, 56; м. Харків, вул. Текстильна, 4; м. Харків, вул. Ньютона, 8 А. та повинна бути сплачена на користь КП «Харківські теплові мережі» саме тими фактичними користувачами теплової енергії власниками (фактичними користувачами) квартир в житлових будинках за адресами: м. Харків, пр. Косіора, 122-А; м. Харків, вул. Рибалко, 56; м. Харків, вул. Текстильна, 4; м. Харків, вул. Ньютона, 8 А.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що по особовому рахунку № 17000-6108-0 (надання теплової енергії для будинку за адресою: м. Харків, пр. Косіора, 122 А) станом на 01.01.2013 року, за жовтень 2012 року нараховано 13075,66 грн., за листопад 2012 року нараховано 23977,57 грн., за грудень 2012 року нараховано 62128,46 грн. Зазначені суми підтверджуються наданим в обґрунтування позовних вимог та прийнятим як доказ судом актом звірки відпуску- отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між третьою особою та позивачем за договором № 7147 від 01.11.2006 року, особовий рахунок № 1700 6108 станом на 01.01.2013 року.

Таким чином судом встановлено, в межах періоду дії тимчасового договору № 7147 з 01.11.2006 по 31.12.2012 року, а саме, за період жовтня-грудня 2012 року вартість послуг з надання теплової енергії в будинку по пр. Косіора. 122-А у м. Харкові становить 99181,69 грн. (99181,69=13075,66+23977,57+62128,46).

В рахунок оплати зазначеної вартості теплової енергії, позивач перерахував 60089, 03 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 268 від 05.03.2013 року, в якому зазначено призначення платежу: оплата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р., ос.\рах №17000 6108 по пр. Косіора. 122 А, а також в подальшому погасив борг за поставлену за договором № 7147 від 01.11.2006 року теплову енергію, за винятком залишку заборгованості в сумі 731,34 грн. без розбивки платежів по особових рахунках.

Судом досліджено акт звірки розрахунків між третьою особою та позивачем станом на 01.01.2013 року по особовому рахунку № 17000-7019-0 ( надання теплової енергії для будинку за адресою: м. Харків, вул. Текстильна, 4). Встановлено, що за договором № 7147 від 01.11.2006 року, за жовтень 2012 року нараховано 792,18 грн., за листопад 2012 року нараховано 17302,48 грн., за грудень 2012 року нараховано 21464,04 грн.

Таким чином, судом встановлено, що в межах періоду дії тимчасового договору №7147, з 01.11.2006 по 31.12.2012 року, за період жовтня-грудня 2012 року, вартість послуг з надання теплової енергії по будинку по вул. Текстильній, 4 у м. Харкові становила 144293,79 грн. (144293,79=104735,09+792,18+17302,48+21464,04).

В рахунок оплати вартості зазначеної теплової енергії, позивачем перераховано 66 581, 66 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 62403 від 19.12.2012 року, в якому зазначено призначення платежу: оплата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р., ос.\рах №17000 7019 по вул. Текстильна, 4 та платіжним дорученням № 262 від 04.03.2013 року, в якому зазначено призначення платежу: оплата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р., ос./рах. № 17000 7019 по вул. Текстильна, 4, а також в подальшому погасив борг за поставлену за договором № 7147 від 01.11.2006 року теплову енергію, за винятком залишку заборгованості в сумі 731,34 грн. без розбивки платежів по особових рахунках.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що по особовому рахунку № 1700 9476 ( надання теплової енергії для будинку за адресою: м. Харків, вул. Рибалко, 56) станом на 01.01.2013 року, за жовтень 2012 року нараховано 4331,05 грн., за листопад 2012 року нараховано 21170,35 грн., за грудень 2012 року нараховано 32211,52 грн. Зазначені суми підтверджуються наданим в обґрунтування позовних вимог та прийнятим як доказ судом актом звірки-відпуску теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «Харківські теплові мережі» та ТОВ «АН «Рестріелт» за договором № 7147 від 01.11.2006 року, особовий рахунок № 1700 9476 станом на 01.01.2013 року.

Таким чином, судом встановлено, що в межах періоду дії тимчасового договору № 7147 з 01.11.2006 по 31.12.2012 року, а саме, за період жовтня-грудня 2012 року вартість послуг з надання теплової енергії по будинку по вул. Рибалко, 56 у м. Харкові становить 97372,40 грн. (97372,40= 39659,48+4331,05+21170,35+32211,52).

В рахунок оплати вартості теплової енергії, позивач перерахував 64999,98 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 62402 від 19.12.2012 року, в якому зазначено призначення платежу: оплата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р., ос.\рах №17000 9476 по вул. Рибалко,56; платіжним дорученням № 261 від 04.03.2013 року, в якому зазначено призначення платежу: оплата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р., ос./рах. № 17000 9476 по вул. Рибалко,56, а також в подальшому погасив борг за поставлену за договором № 7147 від 01.11.2006 року теплову енергію, за винятком залишку заборгованості в сумі 731,34 грн. без розбивки платежів по особових рахунках.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що по особовому рахунку № 1700 7694 (надання теплової енергії для будинку за адресою: м. Харків, вул. Ньютона, 8 А) станом на 01.01.2013 року, за жовтень 2012 року нараховано 182,12 грн., за листопад 2012 року нараховано 9230,94 грн., за грудень 2012 року нараховано 12394,87 грн. Зазначені суми підтверджуються наданим в обґрунтування позовних вимог та прийнятим як доказ судом акт звірки відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між третьою особою та позивачем за договором № 7147 від 01.11.2006 року, особовий рахунок № 1700 7694 станом на 01.01.2013 року.

Таким чином, судом встановлено, що в межах дії тимчасового договору №7147 01.11.2006 по 31.12.2012 року, а саме, за період жовтня-грудня 2012 року вартість послуг з надання теплової енергії по будинку по вул. Ньютона, 8А у м. Харкові становить 21807,93 грн. (21807,93=182,12+9230,94+12394,87).

В рахунок оплати зазначеної вартості теплової енергії, позивач перерахував 29 609,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 62401 від 19.12.2012 року, в якому зазначено призначення платежу: оплата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р., ос.\рах № 17000 7694 по вул. Ньютона, 8 А; платіжним дорученням № 260 від 04.03.2013 року, в якому зазначено призначення платежу: оплата за теплову енергію по договору № 7147 від 01.11.2006 р., ос./рах. № 17000 7694 по вул. Ньютона, 8 А, а також в подальшому погасив борг за поставлену за договором № 7147 від 01.11.2006 року теплову енергію, за винятком залишку заборгованості в сумі 731,34 грн. без розбивки платежів по особових рахунках.

Ці обставини також встановлені рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27.06.2014 р. у справі № 643/8399/14-ц, через що відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України не потребують доказування.

Згідно з вимогами частини 2 статті 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом досліджено та прийнято як належний доказ в сукупності з іншими наданими у справі доказами, розрахунок заборгованості з оплати комунальних послуг ( послуги з опалення) в квартирі АДРЕСА_3 за 2010-2013 рік станом на 12 червня 2014 року та розрахунок заборгованості з оплати комунальних послуг.

На підставі наведеного, судом встановлено, що стягнення зазначеної в розрахунку позовної заяви суми підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, встановлено, що за ОСОБА_1 перед ТОВ «АН «Рестріелт» рахується заборгованість з оплати комунальних послуг на загальну суму 18849,02 грн., в тому числі, послуги каналізації 526,85 грн., послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території 4689,54 грн., послуги з опалення- 12445,66 грн., послуги з надання холодної води- 1186,97 грн.

Судом встановлено, що дія тимчасового договору про постачання теплової енергії № 7147 від 01.11.2006 року припинилася 31.12.2012 року, тому стягнення з відповідача на користь позивача 1213,16 грн. оплати в рахунок теплової енергії за 2013 рік (січень, лютий, березень, квітень) не підлягає задоволенню, оскільки сума вартості теплової енергії, фактично спожитої відповідачем 1 в період січня- квітня 2013 року для опалення квартири АДРЕСА_4 А у м. Харкові в розмірі 1213,16 грн. є заборгованістю відповідача 1 перед КП «Харківські теплові мережі» і має бути сплачена на користь КП «Харківські теплові мережі» саме відповідачем 1, а не позивачем.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідач на підставі статті 1212 ЦК України повинен сплатити позивачу в рахунок отриманих послуг з опалення квартири 11232,50 грн. (11232,50=12445,661213,16).

Таким чином, суд приходить до висновку, що загальна сума заборгованості Відповідача1 перед позивачем складає 17635,86 грн. (17635,86=18849,02-1213,16)

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 1213 ЦК України, у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Судом досліджено договір поруки від 01.01.2012 року, укладений між ОСОБА_2 (Відповідачем2) та позивачем ТОВ Агентство нерухомості «Рестріелт» (а.с.27-31).

Встановлено, що Відповідач2 як поручитель, поручається перед кредитором позивачем за виконання обовязків особами, визначеними у додатку № 1 до цього Договору за зобовязанням, передбаченим п. 2 цього Договору. Згідно з п. 2 договору поруки, під основним зобовязанням в цьому договорі сторони розуміють правовідношення, які склалися між кредитором та кожним з боржників щодо відшкодування на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України кожним з боржників кредитору коштів, витрачених ( чи таких, що мають бути витрачені) на оплату на користь КП «Харківські теплові мережі» послуг з теплопостачання квартир, належних боржникам на праві власності ( перебуваючи в їх управлінні) і розташованих у будинку № 122-А по пр. Косіора у м. Харкові.

Згідно з вимогами п. 1.2. договору поруки, у разі порушення боржником основного договору, боржники і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 3.2. зазначеного договору поруки визначено, що строк дії договору поруки встановлений Сторонами з моменту, передбаченому п. 3.1. договору (з 01.01.2012 року) до 31.12.2013 року.

Частиною четвертою статті 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Тому, суд приходить до висновку про неможливість солідарного стягнення з Відповідача2 заборгованості з оплати комунальних послуг, оскільки на дату подання розглядуваного позову порука є припиненою.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, в рахунок відшкодування позивачу коштів, направлених на оплату судового збору, з відповідача підлягає стягненню 1295,32 грн.

Керуючись статями 209, 212-215, 224 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості «Рестріелт» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» про повернення безпідставно набутого майна - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт ММ041077 виданий 30.10.1998 року, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості «Рестріелт» (юр.адреса: м. Харків, вул. Примакова, 46, р/р2600549010697 в ХФ ОАО «Хрещатик» м. Харкова, МФО 350880, код ЄДРПОУ 24137933) суму в розмірі 17635,86 грн. (сімнадцять тисяч шістсот тридцять пять гривень 86 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт ММ041077 виданий 30.10.1998 року, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Агентство нерухомості «Рестріелт» (юр.адреса: м. Харків, вул. Примакова, 46, р/р2600549010697 в ХФ ОАО «Хрещатик» м. Харкова, МФО 350880, код ЄДРПОУ 24137933) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1295,32 грн. (одна тисяча двісті девяносто пять гривень 32 копійки).

В інших вимогах - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем через Московський районний суд м. Харкова до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Копію заочного рішення направити за місцем проживання відповідача для відома.

Повний текст рішення складено 21.12.2016 року власноручно в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддя М.В. Мамалуй