Вирок № 63543682, 20.12.2016, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/897/16

Справа № 643/12540/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2016 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Сиротникова Р.Є.

при секретарі - Новаковій Т.С.,

за участі прокурора - Зюзь Я.Ю.,

за участі представника потерпілої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові провадження № 1-КП/643/897/16 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Прелесне Донецької області, громадянина України, одруженого, працюючого без оформлення, раніше не судимого, який зареєстрований за адресою АДРЕСА_2, фактично мешкає в АДРЕСА_1, у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

18.08.2015 року о 08:55 годині, ОСОБА_2, керував технічно справним автомобілем «ГАЗ 3307», р.н. НОМЕР_3, який належить ТОВ «АКВА ІНВЕСТ», та рухався по проспекту Ювілейному в м. Харкові, з боку проспекту Тракторобудівників, в напрямку вул. Гв. Широнинців зі швидкістю 40 км\год.

В процесі руху по вказаному проспекту, в районі будинку №50, ОСОБА_2, грубо порушив вимоги п.п. 10.1 та 10.4 Правил Дорожнього руху України згідно з якими:

«-п. 10.1. перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

-п.10.4. перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі у напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.

Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.

За наявності трамвайної колії посередині проїзної частини водій нерейкового транспортного засобу, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям, повинен дати дорогу трамваю», та виконуючи маневр повороту ліворуч, не зайняв відповідне крайнє ліве положення на проїзній частині і не надав дорогу попутному автомобілю «ВАЗ-217130», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, та допустив з ним зіткнення.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, згідно висновку судово-медичної експертизи №781-А/15 від 15.09.2015 року, пасажиру автомобіля ВАЗ-217130, ОСОБА_4, спричинено тілесне ушкодження середнього ступеню важкості по критерію тривалості розладу здоров'я у вигляді закритого перелому дев'ятого ребра праворуч.

Порушення п.п. 10.1 та 10.4 правил дорожнього руху України ОСОБА_2, які, згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 594/16 від 21.07.2016 знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 3307» проявив неуважність, та, виконуючи маневр повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечно і не дав дорогу автомобілю «ВАЗ-217130», р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який рухався в попутному напрямку, та допустив з ним зіткнення, що спричинило вищевказані наслідки.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, у скоєному щиро розкаявся та дав показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, встановленим як досудовим розслідуванням, так і судовим розглядом.

За таких обставин, згідно з положеннями ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи, що проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, добровільність їх позицій не викликає сумнівів. Судом роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфікуються за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд приймає до уваги ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, наслідки, які настали від його скоєння, обставини що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, його відношення до скоєного правопорушення, та данні про його особистість.

Кримінальне правопорушення, що вчинив обвинувачений ОСОБА_2, відповідно до ст.12 КК України, віднесено до злочині невеликої тяжкості.

Обвинувачений раніше не судимий, має постійне місця мешкання, одружений. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. При вирішенні питання про вид та міру покарання обвинуваченому суд враховує його щире каяття, та визнає цю обставину, відповідно до ст. 66 КК України такою, що пом'якшує його покарання. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При таких встановлених обставинах, даних про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті, за якою останній притягується до кримінальної відповідальності, у вигляді обмеження волі, із подальшим звільненням його від відбування покарання із випробуванням, оскільки суд прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе умовах без ізоляції від суспільства. Крім того, суд не застосовує до обвинуваченого додаткову міру покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки останній неофіційно працює водієм і призначення такого покарання позбавить ОСОБА_2 єдиного джерела доходів.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 під час досудового розслідування не обирався, суд також не вважає за необхідне обирати запобіжний захід стосовно нього.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_4 суд задовольняє частково. Зокрема, вимоги в частині стягнення матеріальних збитків з обвинуваченого ОСОБА_2, суд вважає обґрунтованими, підтвердженими належними доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження, в зв'язку із чим вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої 2000,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків.

Вимоги потерпілої про відшкодування завданої обвинуваченим ОСОБА_2 моральної шкоди суд вважає за необхідне задовольнити частково. При цьому судом беруться до уваги перенесені потерпілою фізичний біль та страждання, необхідність тривалого лікування, необхідність вживати додаткових заходів на забезпечення власних потреб, необхідність відвідування правоохоронних органів, участь в медичних експертизах, розгляді справи в суді. В зв'язку із викладеним, суд вважає за необхідне в частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої 5000,00 грн.

З приводу позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ СК «Альфа-страхування», суд вважає за необхідне відмовити у стягненні як матеріальних збитків так і моральної шкоди, оскільки цивільним позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження факту існування між нею та страховою компанією будь-яких правовідносин, не доведено наявності протиправних дій СК та причинно-наслідкового зв'язку між діями страхової компанії та зазнанням потерпілою збитків, не обґрунтовано розмір заявлених до стягнення збитків.

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню підлягають стягненню з винної особи.

Керуючись ст. ст. 100, 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити покарання у вигляді двох років обмеження волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням строком на один рік.

Згідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальних збитків 2000,00 (дві тисячі) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 (п'ять тисяч) грн.

В іншій частині в задоволенні цивільного позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області процесуальні витрати - за проведення судової авто-технічної експертизи №594/16 від 21.07.20016 року, в сумі 1055,52 грн.; за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №446/16 від 06.07.2016 року, в сумі 3958,20 грн.; за проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №733/15 від 27.11.2015 року, в сумі 2762,10 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Прокурору, потерпілому та обвинуваченому копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя: Р.Є. Сиротников