Ухвала суду № 63543679, 19.12.2016, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/3961/16-ц

Номер провадження № 2/629/1833/16

У Х В А Л А

19 грудня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова, Харківської області заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про призначення науково-правової експертизи договору по цивільній справі за ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, посилаючись на те, що 24 вересня 2016 року він уклав з відповідачем по справі договір фінансового лізингу № 1273, згідно умов якого відповідач зобовязався придбати у власність позивача предмет лізингу у вигляді транспортного засобу «ЗАЗ Forza» та передати його у користування позивача, а він зобовязується сплачувати за користування предметом лізингу періодичні лізингові платежі згідно графіку в розмірі 333,97 доларів США щомісяця. Так, на виконання умов договору позивач сплатив 65000 гривень авансового платежу, але відповідач відмовляється передавати предмет лізингу, посилаючись на те, що предмет договору буде переданий протягом строку, який становить не більше 30 днів з моменту оплати комісії за організацію Угоди, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу. Так, спірний договір встановлює жорстку односторонню відповідальність, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Крім цього даний договір повинен був бути посвідчений нотаріально, що не було зроблено. В звязку з чим просить визнати вищевказаний договір, укладений між ним та відповідачем по справі недійсним, стягнувши з відповідача на його користь 65000 гривень та 3000 гривень витрати, понесені на правову допомогу.

02 листопада 2016 року на адресу суду представником відповідача була надана заява про призначення у справі науково-правової експертизи договору, укладеного між сторонами, проведення якої просив доручити Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, поставивши експертам наступні питання: 1) чи відповідають умови договору лізингу, укладеного між позивачем та відповідачем законодавству про лізинг ( ЗУ «Про фінансовий лізинг», параграфу 6 глави 58 книги 5 ЦК України)? 2) чи відповідають умови договору лізингу, укладеного між позивачем та відповідачем законодавству про захист прав споживачів? 3) якому нормативному акту повинна надаватися перевага (спеціальний закон) при регулюванні відносин лізингу (ЗУ «Про захист прав споживача», ЦК України, ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ЗУ «Про фінансовий лізинг»)? 4) яким чином судам потрібно застосовувати правові висновки ВСУ, зроблені щодо договорів лізингових компаній «Автофінанс» та «Еталон» по відношенню до договору фінансового лізингу, укладеного між даними сторонами спору? 5) чи потребує договір фінансового (непрямого) лізингу нотаріальної форми з огляду на ст. 799, 806 ЦК України та ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг»? 6) чи повинен мати відповідач ліцензію для укладення договору фінансового лізингу на дату укладення договору? Чи існує така ліцензія в Україні?

Позивач в судове засідання не зявився, але надав суду свою заяву в якій просив розглянути справу за його відсутності та за відсутності його довірителя, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. Крім цього раніше представником позивача були надані пояснення проти заперечення по справі в якій вона просила відмовити в задоволенні клопотання про призначення експертизи, зазначив, що підстави для призначення експертизи відсутні, оскільки судова експертиза призначається лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, але надав свої заперечення проти задоволення позовних вимог в якому просив розглянути справу за відсутності представника.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши подану представником відповідача заяву, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Зі змісту вказаної норми випливає, що підставою для призначення судової експертизи є необхідність з'ясування обставин, які потребують спеціальних знань, тобто тих, які виходять за межі знань осіб, які беруть участь у справі, та суду, котрий розглядає справу.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.

За переконанням суду судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм. Суди не повинні ставити судовому експерту питання правового характеру, які повинні вирішуватися самим судом, тобто експерту можна ставити лише питання факту, а не правової оцінки.

В поданій до суду заяві про призначення науково-правової експертизи договору лізингу, укладеного між сторонами, представник відповідача просить поставити питання щодо тлумачення і застосування правових норм у даній справі, які фактично повинні вирішуватися самим судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність в даному випадку необхідності з'ясування обставин, які потребують спеціальних знань, тобто тих, які виходять за межі знань осіб, що беруть участь у справі та суду, котрий розглядає справу, у звязку з чим не знаходить підстав для задоволення заяви представника відповідача про призначення у справі науково-правової експертизи.

Керуючись ст.ст. 143, 144, 145, 209, 210 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви представника відповідача про призначення науково-правової експертизи договору у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «АВТО ЛАЙФ» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Н.А. Смірнова